Рішення № 38583195, 28.04.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3312/14 Справа № 403/11076/12 Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т. В. Доповідач - Петешенкова М.Ю.Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ

28 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Дерев'янка О.Г., Черненкової Л.А.,

при секретарі - Кириченко М.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Кредит Дніпро» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Кредит Дніпро», за участю третьої особи ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за депозитним договором та відсотків та позовом третьої особи ОСОБА_4 про визнання депозитного договору частково недійсним, стягнення суми вкладу та відсотків, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 лютого 2012 року уклав із ПАТ «Банк «Кредит Дніпро» договір банківського строкового вкладу, відповідно до умов яких вклав 215 000 грн. під 14,7500 % річних на строк 3 місяці. Посилаючись на те, що банк вклад з нарахованими процентами йому не повернув, позивач просив стягнути з відповідача суму вкладу у розмірі 215 000 грн., проценти за договором у розмірі 13 386, 72 грн., судові витрати по справі.

У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду із самостійними позовними вимогами до ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Кредит Дніпро» про визнання частково недійсним договору банківського вкладу, посилаючись на те, що за умовами укладеного 28 лютого 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» договору банківського строкового вкладу, кошти внесла саме вона, при цьому працівники банку не перевірили її особу, не впевнились від кого саме отримали кошти. Крім того, договір банківського строкового вкладу та ощадна книжка також підписана не вкладником ОСОБА_3, а нею, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи. Тому, уточнивши позовні вимоги, вважає себе належним вкладником і просить замінити сторону в зобов'язанні та визнати договір банківського строкового вкладу №26305018194112 від 28 лютого 2012 року, укладений між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_3 частково недійсним в частині вкладника, та просила стягнути з ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на її користь суму вкладу 215 000 грн., проценти за договором в сумі 62 016 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено (а.с.121-124).

Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 215 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Кредит Дніпро» просить рішення суду в частині задоволеного позову ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального і неправильного застосування матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що укладений договір банківського вкладу є нікчемним правочином, який не створює правових наслідків для сторін правочину, а тому у ОСОБА_3 не виникло право на повернення грошових коштів, оскільки останній їх не вносив до установи банку.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що грошові кошти, внесенні останньою в якості вкладу у розмірі 215 000 грн., використовуються банком без достатньої правової підстави та в силу ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню.

Проте погодитися повністю з таким висновком суду не можна.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

В частині другій цієї статті зазначено, що положення глави Цивільного кодексу України про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого,потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_4 посилалася на те, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави і зобов'язаний їх повернути на підставі ст. 1212 ЦК України.

Обов'язковими умовами для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення є: - набуття або збереження майна; - набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою); - відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Зазначені положення ст. 1212 ЦК України є загальними щодо спеціальних, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 216, ст. ст. 387, 390, 545 ЦК України, гл. 82 ЦК України.

Застосовуючи норми ст. 1212 ЦК України, судам слід визначатись, зокрема, з характером правовідносин та встановлювати, які обставини були підставою для отримання відповідачем коштів, чи зобов'язаний відповідач повернути безпідставно отримані кошти, чи були зазначені кошти отримані на виконання зобов'язань перед позивачем тощо.

Судом встановлено, що укладений 28 лютого 2012 року договір банківського вкладу між ПАТ «Банк «Кредит Дніпро» та ОСОБА_3 (фактично укладеного ОСОБА_4), свідчить про вчинення між сторонами правочину та виключає застосування до цих правовідносин положення ст. 1212 ЦК України, оскільки остання добровільно перерахувала грошові кошти у розмірі 215 000 грн. в якості вкладу на ім»я ОСОБА_3, що в свою чергу не дає підстав для стягнення грошових коштів з відповідача.

Наведене свідчить про те, що рішення суду першої інстанцій ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального закону, а тому підлягає скасуванню в частині задоволеного позову ОСОБА_4 про стягнення суми та судового збору, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, а в решті рішення суду першої інстанції, залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Кредит Дніпро» - задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року - скасувати в частині задоволеного позову ОСОБА_4 про стягнення суми вкладу та відсотків, стягнення судового збору у розмірі 2 150 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Банк «Кредит Дніпро» про стягнення суми вкладу - відмовити.

В іншій частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: