Ухвала суду № 38580178, 08.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2014 рокусправа № 808/3419/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ПРИМА-ЕН" до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства "ПРИМА-ЕН" до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби №0000642200 від 27.12.2012р.; скасовано податкове повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби №0000652200 від 27.12.2012р. в частині нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток за основним платежем 198 235 грн., за штрафними санкціями 51 309 грн.. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2012 року №0000642200 та податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2012 року №0000652200 в частині скасування основного платежу у розмірі 198544, 00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 51309, 00 грн. та ухвалити нове рішення.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу Токмацької ОДПІ Запорізької області ДПС №809 від 08.11.2012 та направлення від 19.11.2012 №384, від 19.11.2012 №386, від 19.11.2012 №385, згідно п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства "ПРИМА-ЕН" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено Акт №36/23/34789278 від 14.12.2012р..

В Акті перевірки зроблені висновки про порушення ПП "ПРИМА-ЕН": п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 120.1 ст.120, п. 138.1, 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 205 235,00 грн. у т.ч. по періодам: 4 кв. 2009 року - 49 294 грн., 1 квартал 2010 року у сумі 31 512,00 грн., 1 півріччя 2010 року у сумі 129 470,50 грн., 3 квартали 2010 року - 148 941,00 грн. 9 міс. 2012 року 7 000,00 грн.; п. 1.7ст. 1, пп. 7.4.1, пп.7.4.4п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.1, п.198.3, п. 198.6, п. 201.1, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.10.09 по 30.09.12 на загальну суму 158 589 грн., в тому числі по періодам: листопад 2009 року у сумі 18 033,0 грн., грудень 2009 року у сумі 21402,0 грн., січень 2010 року у сумі 11 141,0 грн., лютий 2010 року у сумі 6400,0 грн., березень 2010 року у сумі 7 669,0 грн., квітень 2010 року у сумі 8 200,0 грн., травень 2010 року у сумі 70 167,0 грн., липень 2010 року у сумі 15 577,00 грн..

На підставі Акту перевірки Токмацькою ОДПІ Запорізької області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000652200 від 27 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем 205 235,00 грн., за штрафними санкціями 53 059,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000642200 від 27 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 158 589,00 грн., за штрафними санкціями 39 647,00 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Так, аналізуючи дані обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу) (далі - ПК України).

Відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно до пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податкуУ відповідності до п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачається, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частиною 2 статті 9 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 зазначеного вище Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПП "ПРИМА-ЕН" (Генпідрядник) та ТОВ "Житлобуд" (Субпідрядник) було укладено Договір субпідряду №26-1/07 від 07.07.2009 за умовами якого Субпідрядник у межах договірної ціни виконує власними силами і устаткуванням всі передбачені замовленням ремонтно-будівельні роботи на об'єктах будівництва зазначених Генпідрядником, здає в обумовлені строки роботи Генпідряднику, усуває протягом гарантійного строку експлуатації виконаних робіт недоліки, обумовлені неякісним виконанням робіт.

Відповідно до п. 2.1. Договірна ціна робіт, доручених Субпідряднику за даним договором складає 350 000,00грн. в т.ч. ПДВ 20% 58 333,33грн. Договірна ціна розрахована у відповідності до ДБН Д 1.1-1-2000 є динамічною та коректується в процесі робіт по факту. Строк виконання всіх підрядних робіт по дійсному договору складає: початок робіт - з 07.07.2009; кінець робіт - 31.12.2009.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 31.10.2009 до Договору субпідряду №26-1/07 від 07.07.2009 підрядник виконує власними силами всі передбачені роботи по модернізації морально застарілого обладнання по переробці соняшника на соняшникову олію, розташовану за адресою: територія м'ясокомбінату, вул. Кірова, 170, м.Мелітополь, Запорізька обл.

Відповідно до Додаткової угоди №2 від 30.04.2010 до Договору субпідряду №26-1/07 від 07.07.2009 підрядник виконує власними силами всі передбачені роботи по модернізації морально застарілого обладнання по переробці соняшника та соняшникову олію, розташованого за адресою: територія м'ясокомбінату, вул. Кірова, 170, м. Мелітополь, Запорізька обл., ремонтно-будівельні роботи с. Гюнівка, санаторій "Нива", м.Бердянськ.

На виконання умов договору сторонами підписано Акт №15-05 приймання підрядних робіт за травень 2010 року, №14-07 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 року, №14-05 приймання виконаних робіт за травень 2010 року, №5-12 приймання виконаних робі за грудень 2009 року, Довідку про вартість виконаних робіт за березень 2010 року, Акт №7-04 приймання виконаних робіт за травень 2010 року, Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, Акт №4-11 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, Акт №13-05 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Акт №12-05 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Акт №09-04 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року, Акт №03-03 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2010 року, Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, Акт №3-11 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, Акт №11-05 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Акт №01-01 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року.

Крім того, ЗАТ "Житлобуд" видано позивачу податкові накладні №14 від 08.07.2010 на суму 93 460,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 15 576,67грн., №45 від 30.11.2009 на суму 67 263,60грн. в т.ч. ПДВ 20% 11 210,60грн., №49 від 31.12.2009 на суму 128 412,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 21 402,00грн., №46 від 30.11.2009 на суму 40 936,40грн., в т.ч. ПДВ 20% 6 822,73грн., №2 на суму 1 201,20грн., в т.ч. 200,20грн., №1 від 29.01.2010 на суму 65 644,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 10 940,67грн., №5 від 31.03.2010 на суму 46 014,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 7 669,00грн., №8 від 30.04.2010 на суму 49 200,00грн., в т.ч. 20% 8 200,00грн., №10 від 31.05.2010 на суму 421 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 70 166,66грн., №3 від 26.02.2010 на суму 38 400,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 6 400,00грн.

Також, слід зазначити, що відповідно до Довідки АБ №575189 від 21.12.2012 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України види діяльності позивача за КВЕД є: 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель; 25.11 - виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 46.39 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 43.99 - інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. Також, Запорізькою обласною державною адміністрацією видано позивачу Ліцензію серії АВ №307731 строком дії з 22.03.2007 по 22.03.2012 на ведення будівельної діяльності відповідно до Переліку видів робіт у будівельній діяльності (зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних мереж) на провадження яких надається право ПП "ПРИМА-ЕН" (додаток до ліцензії серії АВ №307731) (т.1 а.с. 12, 14-15).

Здійснення будівельних робіт в межах господарської діяльності позивачем відповідно до вказаних документів підтверджується також Договором підряду №2 від 14.01.2010, Договором підряду №02/01 на виконання будівельних робіт від 20.01.2011, Договором підряду №26 від 08.06.2010, договором підряду №3 від 14.01.2010, Договором підряду №1 від 12.01.2009, Додатковою угодою №6 від 01.09.2010 до Договору підряду №1 від 12.01.2009, Додатковою угодою №3 від 20.10.2009 до Договору підряду №01 від 12.01.2009 та підписаними на виконання вказаних договорів Актами приймання виконаних робіт за лютий 2010 року, Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за травень 2010 року, здачі-приймання робіт (надання послуг) за квітень 2010 року, Дефектним Актом (додаток до Акту здачі-приймання робіт за квітень 2010 року), Договірною ціною на ремонт лікувального корпусу санаторію "Нива" виконаних у 2010 році, локальним кошторисом №2-1-4, розрахунком загальновиробничих витрат до Акту Кб-2в цех 14 корпус №6, довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2009 року, Актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, Актом №50 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року, Актом №55 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року, Актом №2 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року, Актом №3 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року, Актом №52 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Актом приймання виконаних робіт за січень 2010 року, Актом №48 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, Актом №56 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року, Актом №2 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Актом №10-05 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Актом №59 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Актом №57 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Актом №52 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Актом №57 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Актом №55 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року, Актом №59 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, Актом №78 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року, Актом №56 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року, Актом №49 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року, Актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року, Актом №64 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року, Актом №83 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року, Актом приймання виконаних робіт за листопад 2010 року, Актом №85 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року, Актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року, Актом №43 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, Актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, Актом №44 приймання виконаних підрядних робіт №44 за листопад 2009 року, Актом №40 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, Актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року, Актом №48 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, Актом №46 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, Актом №45 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1 а.с. 180-250, т. 2 а.с. 8-237, т.3 а.с. 1-86).

Окрім зазначених вище документів, наданих позивачем на підтвердження реальності виконання будівельних робіт та оплати за вказані роботи, в матеріалах справи також наявні журнал проводок та картки рахунку 631 по контрагенту позивача - ЗАТ "Житлобуд" та Договір №2/2-2010 про надання ТОВ "Санаторій "Нива" послуг по харчуванню працівникам ПП "ПРИМА-ЕН" від 10 січня 2010 року.

Колегія суддів зазначає, що пред'явлені до перевірки та досліджені судом документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Разом з тим, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що СВ ПМ ДПА в Запорізькій області порушено кримінальну справу №571107 відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 (директора ЗАТ «Житлобуд») за ознаками злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Стосовно вказаних тверджень судом першої інстанції встановлено, що на час розгляду справи Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя прийнято постанову від 14 вересня 2012 року по справі №0818/5673/2012 (набрала законної сили 24.09.2012), якою ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України на підставі п. "а" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році".

Надаючи оцінку постанові Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 вересня 2012 року №0818/5673/2012 (провадження №1/0818/565/2012), як доказу у справі, копія якої міститься в матеріалах справи, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до ст. 72 КАС України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, ч. 4 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку ст. 86 КАС України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Постанова Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 вересня 2012 року містить встановлені обставини здійснення ОСОБА_3 фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності наступних підприємств: ПП "Трансенергопром", ТОВ "Природоохоронні технології - ЕКМО", ПП "Буджол", ПП "Оскомфи".

Разом з тим, постанова Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 вересня 2012 року не містить відомостей про те, чи створював ОСОБА_3 ЗАТ "Житлобуд" з метою прикриття незаконної діяльності по переведенню грошових коштів із безготівкової в готівкову і незаконному формуванню податкових зобов'язань.

При цьому, судом першої інстанції було вірно вказано на те, що вказані в постанові Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 вересня 2012 року суб'єкти господарювання не мають жодного відношення до діяльності ані позивача у справі, ані його контрагента.

За наведених норм та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ЗАТ "Житлобуд".

Окрім того, варто зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно до ст.204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судові рішення, якими правочини були б визнані недійсними, матеріали справи не містять.

При цьому, колегія суддів зазначає, що акти перевірки контрагента позивача не можуть бути належним доказом відсутності господарських операцій між зазначеними підприємствами.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Отже, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Таким чином, правомірність та обґрунтованість формування платником податків податкового кредиту та валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Податковим органом не доведено, що придбання послуг та товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Що стосується встановленого перевіркою порушення позивачем п. 120.1 ст. 120 ПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до п. 120.1 ст. 120 ПК України передбачається, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по донарахуванню податку на прибуток, судом встановлено, що за неподання декларації за 9 місяців 2012 року контролюючим органом нараховано штрафні санкції у розмірі 3 500 грн., виходячи з 50%-го розміру загальної суми заниження податку на прибуток у розмірі 7 000 грн. у зв'язку з заниженням показника рядка 01.1 Декларації "доходи від продажу товарів (робіт, послуг) у сумі 667 303 грн..

Як стверджує позивач, податкова декларація з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартали надсилалася до контролюючого органу засобами поштового зв'язку, разом з тим, матеріали справи не містять доказів вказаних тверджень. Копія вказаної декларації, що міститься в матеріалах справи не може слугувати таким доказом.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що контролюючим органом в період 1095 днів, що передували прийняттю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000652200 від 27.12.2012, суми податкового зобов'язання з податку на прибуток самостійно не визначалися, а тому колегія суддів вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання.

Водночас, самостійна сплата позивачем штрафних санкцій в порядку ст. 120 ПК України в сумі 1 289,72 грн., що не заперечувалося відповідачем, не може бути підставою для застосування відповідачем в даному випадку ч. 2 п. 123.1 ст. 123 ПК України. Таким чином, колегія суддів робить висновок про те, що відповідач мав застосувати до позивача штрафну санкцію в розмірі 25%, з огляду на це, донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 7 000 грн. та за штрафними санкціями - 3 500 грн. є правомірним.

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що прийняті Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення №0000642200 від 27.12.2012р. та податкове повідомлення-рішення №0000652200 від 27.12.2012р. в частині нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток за основним платежем 198 235 грн., за штрафними санкціями 51 309 грн. є протиправними, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко