Ухвала суду № 38580151, 08.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2014 рокусправа № 804/7103/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення №0000862205 від 07 травня 2013 року винесене Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області ДПС відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" на суму 11 253 грн. 00 коп..

Відповідач - Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступник Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби), не погодившись з вищезазначеною постановою суду подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом першої інстанції під час розгляду справи не було з'ясовано обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, що призвело до постановлення судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції від 17 червня 2013 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі наказу від 28 березня 2013 року за №526 уповноваженою особою Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС на підставі п.п. 78.1.1 п.78.1. ст.78, ст.79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Адатранссервіс" з питань по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з ТОВ "Аксіома" за грудень 2010 року та ПП "Оптметпромторг" за липень 2010 року, за результатами якої складено Акт №2778/134/225.06 від 11 квітня 2013 року "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" з питань по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з ТОВ "Аксіома" за грудень 2010 р., ПП "Оптмепромторг" за липень 2010 р.

В Акті перевірки зроблені висновки про порушення ТОВ "Адатранссервіс": пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.1994 №334/94 - ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено валові доходи на загальну суму 5750, 00 грн. в тому числі за 4-й квартал 2010 року - 5750, 00 грн., п.5.1. ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 - ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого завищено скориговані валові витрати на загальну суму 5750, 00 грн, в тому числі за 4 квартал 2010 року - 5750,00 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 2875,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року - 2 875, 00 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 9001,67 грн..

На підставі Акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2013 року за №0000862205 - щодо донарахування ТОВ "Адатранссервіс" суми податку на додану вартість у розмірі 9002,00 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції у сумі 2251, 00 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2013 року за №0000862205 прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р. (далі - Закон №334/94-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР, валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (далі - Закон №168/97-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Згідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищезазначених норм, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Також, варто зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 №996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій, у тому числі податкові накладні.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 грудня 2010 року між ТОВ "Аксіома" та ТОВ "Адатранссервіс" був укладений договір поставки № 01-12/10-ДТ згідно п.1.1. якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали, (далі по тексту - товар) найменування, кількість, вартість яких вказується у накладних документах чи Специфікаціях на товар, які формуються на кожну окрему партію товару, яка поставляється у рамках цього Договору, а також є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до відомостей вказаних у Акті одним із видів діяльності за КВЕД ТОВ "Аксіома" є 51.51.0 Оптова торгівля паливом.

16 грудня 2010 року ТОВ "Адатранссервіс" здійснено оплату рахунку-фактура № СФ-0000007, виставлено ТОВ "Аксіома" 16 грудня 2010 року, що підтверджує платіжне доручення № 286.

17 грудня 2010 року ТОВ "Аксіома" здійснено поставку товару - дизельного палива у кількості 1000 літрів ТОВ "Адатранссервіс" вартістю 6900,00 грн. з ПДВ., що підтверджує видаткова накладна № РН-0000004.

17 грудня 2010 року ТОВ "Аксіома" виписано ТОВ "Адатранссервіс" податкову накладну № 4 на суму поставленого товару вартістю 6900,00 грн. з яких 1150,00 грн. ПДВ, яку покупець правомірно включив до податкового кредиту за грудень 2010 року, що відображено у розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту Товариства за вказаний період.

Основними видами діяльності ТОВ "Адатранссервіс" є надання автотранспортних послуг вантажним автомобільним та пасажирським наземним транспортом.

Так, придбаний у ТОВ "Аксіома" товар був переданий зі складу у виробництво, що підтверджує накладна № КА-0000016 від 30 квітня 2011 року, та використаний у квітні місяці 2011 року при наданні автотранспортних послуг автокранами вантажопідйомністю 20 т. та 50 т. Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Прогресе" (податковий номер 23427161) по договору № 10/03-11 від 01 березня 2011 року, що підтверджують акти приймання-передачі робіт № 4 від 10.04.2011 на суму 52529,47 грн. в т.ч. 8754,91 пдв, № 5 від 17.04.2011 на суму 58579,60см грн. в т.ч. 9763,27 пдв, № 6 від 23.04.2011 на суму 55419,41 грн. в т.ч. 9236,57 пдв, № 7 від 30.04.2011 на суму 62009,47 грн. в т.ч. 10334,91 пдв, що підтверджують талони замовника та подорожні листи: 12 ААА № 664502 (п.д. 921632 від 05.04.2011); 10 ААВ № 607821 (п.д. 921623 від 04.04.2011); 10 ААВ № 607822 (п.д. 921627 від 05.04.2011); 10 ААВ № 607823 (п.д. 921628 від 06.04.2011); 10 ААВ № 607824 (п.д. 921629 від 07.04.2011); 10 ААВ № 607825 (п.д. 921630 від 08.04.2011); 12 ААА № 664511 (п.д. 921708 від 11.04.2011); 12 ААА № 664512 (п.д. 921708 від 12.04.2011); 12 ААА № 664513 (п.д. 921709 від 13.04.2011); 12 ААА № 664525 (п.д. 921721 від 18.04.2011); 12 ААА№ 664526 (п.д. 921722 від 19.04.2011); 12 ААА № 664527 (п.д. 921723 від 20.04.2011); 12 ААА № 664528 (п.д. 921724 від 21.04.2011); 12 ААА № 664529 (п.д. 921725 від 22.04.2011); 12 ААА № 664543 (п.д. 921654 від 26.04.2011); 12 ААА № 664545 (п.д. 921656 від 28.04.2011); 12 ААА№ 664546 (п.д. № 921736 від 29.04.2011).

Окрім того, на суми наданих автопослуг позивачем було виписано ТОВ фірма "Прогресс" податкові накладні: № 50 від 10.04.2011 на суму 52529,47 грн. в т.ч. 8754,91 ПДВ; № 51 від 17.04.2011 на суму 58579,60 грн. в т.ч. 9763,27 ПДВ; № 52 від 23.04.2011 на суму 55419,41 грн. в т.ч. 9236,57 ПДВ; № 53 від 30.04.2011 на суму 62009,47 грн. в т.ч. 10334,91 ПДВ, які включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2011 року.

01 липня 2010 року між ТОВ "Адатранссервіс" та ПП "Оптметпромторг" був укладений договір № 01-07/10-1 на проведення ремонтних робіт, за умовами якого Виконавець послуг - ПП "Оптметпромторг" прийняв на себе зобов'язання провести ремонтні роботи автомобіля КРАЗ 256 Б1 АК 0216, а Замовник - ТОВ "Адатранссервіс", оплатити результат ремонтних робіт.

Відповідно до відомостей вказаних у Акті одним із видів діяльності за КВЕД ПП "Оптметпромторг" є 50.20.0 Технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Виконавець безумовно виконав прийняті договором зобов'язання в підтвердження чого 30 липня 2010 року між сторонами був підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг) та 16.08.2010 року ТОВ "Адатранссервіс" оплачено послуги ПП "Оптметпромторг" в сумі 47110,00 грн. з пдв на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактура № 30/07/2010 від 30 липня 2010 року, що підтверджує платіжне доручення № 143.

Переданий на ремонт ПП "Оптметпромторг" автомобіль КРАЗ 256 Б1 АК 0216 належить ТОВ "Адатранссервіс" на підставі угоди купівлі-продажу від 25.02.2010 року, укладеної між ТОВ "Українські хімічні технології" та ТОВ "Адатранссервіс", посвідченої Українською товарною біржею "Центральна" за реєстровим № 02/003. Оскільки придбаний транспортний засіб потребував для подальшій експлуатації капітального ремонту ТОВ "Адатранссервіс" було укладено з ПП "Оптметпромторг" договір на проведення ремонтних робіт.

30 липня 2010 року ПП "Оптметпромторг" виписано ТОВ "Адатранссервіс" податкову накладну № 300728 на суму проведених ремонтних робіт вартістю 47110,00 грн. з яких 7851,67 грн. ПДВ, яку Товариством правомірно включено до податкового кредиту за липень 2010 року, що відображено у розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту Товариства за вказаний період.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що не знайшов своє підтвердження факт завищення позивачем податкового кредиту на суму 9001,67 грн., в тому числі за липень 2010 року - 7851,67 грн. (податкова накладна № 300728, виписана ПП "Оптметпромторг" 30 липня 2010 року на суму 47110,00 грн. в т.ч. 7851,67 грн. пдв) та грудень 2010 року -1150,00 грн. (податкова накладна № 4, виписана ТОВ "Аксіома" 17 грудня 2010 року на суму 6900,00 грн. в т.ч. 1150 грн. пдв), та заниження ПДВ на суму 9001,67 грн., в тому числі за липень 2010 року - 7851,67 грн. грудень 2010 року - 1150,00 грн.

Судом першої інстанції було вірно вказано на те, що копії податкових накладних: №4, виписана ТОВ "Аксіома" 17 грудня 2010 року та № 300728, виписана ПП "Оптметпромторг" 30 липня 2010 року були надані позивачем відповідачу та в момент проведення перевірки були у нього у наявності, що підтверджує супроводжуючий лист ТОВ "Адатранссервіс" від 12 березня 2013 року № 269 "Про надання первинних бухгалтерських та податкових документів" та арк. 10-11 Акту перевірки.

Окрім того, як вбачається з акту перевірки, в ході перевірки відповідачем було встановлено відсутність поставок виконаних робіт, що свідчить про складення угод, в частині зазначених ланцюгів, без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідачем було зроблено висновок про те, що зазначені договори, в частині зазначених ланцюгів, відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.п.1,5 ст.203 ЦК України є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками відповідача викладеними в акті перевірки, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У відповідності до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що правовими наслідками укладення правочину є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з подальшою реалізацією.

Так, беручи до уваги те, що договори укладені між ТОВ "Адатранссервіс" та ТОВ "Аксіома", ПП "Оптметпромторг" у належній письмовій формі, сторонами була досягнута згода з усіх істотних питань, є наявні докази їх фактичного виконання, а тому колегія суддів вважає, що такі правочини не можуть бути фіктивними доки фіктивність угод не буде встановлена в судовому порядку.

Згідно до ст. 207 Господарського кодексу України визначається, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при посиланні в Акті перевірки на той факт, що "взаємовідносини між ТОВ "Адатранссервіс" та ТОВ "Аксіома", ПП "Оптметпромторг" не спричиняють реального настання правових наслідків" податковим органом не було враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовленні ними є фіктивними відповідно до приписів ст. 234 ЦК України, а фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визначається тільки судом.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує громадський порядок, є нікчемним.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів робить висновок про те, що позиція відповідача про те, що ці правочини очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду відносно посадових осіб позивача, який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб позивача на порушення публічного порядку.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентами на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено.

Судом першої інстанції було правильно вказано на те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування, що правочини укладені ТОВ "Адатранссервіс" з контрагентами ТОВ "Аксіома" та ПП "Оптметпромторг" здійснені без мети настання реальних наслідків.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними договорів, укладених між "Адатранссервіс" та контрагентами ТОВ "Аксіома" та ПП "Оптметпромторг" .

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеними контрагентами - ТОВ "Аксіома" та ПП "Оптметпромторг".

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів робить висновок про те, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000862205 від 07 травня 2013 року прийняте Дніпродзержинською об'єднаною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з огляду на це, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення про задоволення позовних вимог, оскільки порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції від 17 червня 2013 року у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального права і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко