Ухвала суду № 38580113, 18.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2014 рокусправа № 804/3309/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 11.01.2013 року №0000051720 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 143 333,33 грн. та штрафних санкцій у розмірі 71 666,67 грн..

Не погодившись з постановою суду, Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.11.2012 року Криворізькою північною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області ДПС проведено документальну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Гранд Ойл Груп" за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 29.11.2012 року №105/10-211/НОМЕР_1, висновками якого встановлено порушення: ч.5 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України; ст.198, ст.201 Податкового кодексу України.

11.01.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000051720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 143 333,33 грн. та штрафних санкцій у розмірі 71 666,67 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про неправомірність висновків податкового органу, виходячи з наступного.

Згідно до п.п.198.1.,198.2. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "Гранд Ойл Груп" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №194 від 28.03.2012 року про постачання нафтопродуктів.

Зобов'язання сторін за вищезазначеним договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується податковими накладними №371, №372 від 30.06.2012 року, №373 від 13.07.2012 року, №374 від 16.07.2012 року, №375 від 17.07.2012 року; видатковими накладними №296 від 12.07.2012 року, №297 від 13.07.2012 року, №298 від 16.07.2012 року.

Реальність фактів отримання товару від ТОВ "Гранд Ойл Груп" та подальшого його використання в господарській діяльності позивача підтверджується товарно-транспортними накладними №48 від 12.07.2012 року, від 16.07.2012 року №460, №461 та подорожніми листами від 11.07.2012 року, 13.07.2012 року, 15.07.2012 року.

Оплата за договором №194 від 28.03.2012 року проведена шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки ТОВ "Гранд Ойл Груп", що підтверджується відповідними платіжними документами, рухом грошових коштів по банківському рахунку та не заперечується відповідачем.

Акт перевірки не містить обставин про встановлення будь-яких недоліків цих первинних бухгалтерських документів та обставин, які б свідчили про факт відмови позивача від надання перевіряючим відповідних документів.

Таким чином, є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності згідно видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних та платіжних доручень.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані позивачем та його контрагентом в липні 2012 року містять всі, передбачені пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити. Отже, колегія суддів зазначає, що всі господарські операції підтверджені податковими накладними і посилання відповідача стосовно порушення вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими.

У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції вірно зазначив, що формування податкового кредиту по господарським операціям з контрагентом ТОВ "Гранд Ойл Груп" здійснено у відповідності до норм статті 198 Податкового кодексу України.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, при співставленні податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за липень 2011 року відповідачем встановлено розбіжність між ТОВ "Гранд Ойл Груп" та позивачем, а саме відхилення суми ПДВ у розмірі 143 333,33 грн. та відсутність ТОВ "Гранд Ойл Груп" за місцем знаходження на дату складання акту перевірки.

Однак, колегія суддів не погоджується з даними висновками відповідача, оскільки на час здійснення господарських операцій з ТОВ "Гранд Ойл Груп" останнє було зареєстровано державною податковою службою як платник податку на додану вартість. Окрім того, за фактами поставки вищевказаних товарів позивач отримав заповнені належним чином податкові накладні ТОВ "Гранд Ойл Груп".

Приймаючи рішення по справі, судом першої інстанції було вірно вказано на те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Варто зазначити, що дана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Беручи до уваги факт отримання позивачем товарів від ТОВ "Гранд Ойл Груп", що підтверджується відповідним договором, видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, та дослідивши те, що ці операції призвели до зміни реального майнового стану позивача, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції ТОВ "Гранд Ойл Груп" для підприємницької діяльності позивача мали реальний і товарний характер, а одержаний товар був використаний в подальшому в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

В той же час, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував наступного.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2,3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У відповідності до положень ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно до ст.216 Цивільного кодексу України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки, викладені в акті перевірки від 29.11.2012 року №105/10-211/НОМЕР_1, зроблені відповідачем на підставі акту ДПІ у Деснянському районі м.Києва №637/2250/37140742 від 25.10.2012 року Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гранд Ойл Груп".

Колегія суддів зазначає, що у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, колегія суддів вважає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ "Гранд Ойл Груп" не є належним доказом відсутності реального виконання господарських операцій між вказаною особою та позивачем.

Оскільки відповідачем не надано належних доказів визнання укладених позивачем та ТОВ "Гранд Ойл Груп" правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставними та до уваги судом апеляційної інстанції не береться.

Виходячи з вищевикладеного, з огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також на відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Гранд Ойл Груп".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення винесене Криворізькою північною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби від 11.01.2013 року №0000051720 не відповідає п.п.1,3 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко