Ухвала суду № 38580109, 01.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2014 року

справа № 811/2027/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства “ВК і К” до Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства “ВК і К” до Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекція Кіровоградської області ДПС від 15 лютого 2013 року №0000041500, яким ПП "ВК і К" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 75 345 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 75 344 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекція Кіровоградської області ДПС від 15 лютого 2013 року №0000051500, яким ПП "ВК і К" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 60 277 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 56 358 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 919грн..

Не погодившись з постановою суду, Світловодська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (правонаступник Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби) подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з’явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25 січня 2013 року посадовими особами відповідача проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства “ВК і К” з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Макропродсистеми" та ПП "ВКФ" Укрпромснаб" за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року, за наслідками якої складено Акт від 01 лютого 2013 року за №39/2200/13745730 (т.1, а.с.12-30).

В Акті перевірки зроблені висновки про порушення ПП “ВК і К”: п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на загальну суму 75344 грн.; п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по постачальниках ТОВ "Макропродсистеми", ПП "ВКФ" Укрпромснаб" на суму ПДВ 56358 грн. за березень 2011 року.

На підставі Акту перевірки, Світловодською ОДПІ Кіровоградської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000041500, яким за порушення п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 75 345 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 75 344 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 грн.;

- №0000051500, яким за порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 60 277 грн., в тому числі основного зобов'язання на суму 56 358 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 919грн. (т.1, а.с. 10-11).

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необгрунтованість висновків податкового органу викладених в акті перевірки та неправомірність прийнятих податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно до пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до положень п.п.198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв’язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Макропродсистеми" (постачальник) та ПП "ВК і К" (покупцем) укладений договір постачання № 01/02/11 від 01.02.2011 (т.1, а.с. 36-38).

Згідно умов зазначеного договору постачальник може здійснювати доставку продукції своїм транспортом, або транспортом третіх осіб, при цьому вартість послуг включаються в ціну товару.

На підтвердження отримання та оплати товару (тушки курей м'ясних порід) позивачем надано видаткові накладні (т.1, а.с. 40-42), подорожні листи (т.1, а.с. 43-46), товарно-транспортні накладні (т.1, а.с. 199,201-202,204) та виписки з банку (т.1, а.с. 64-65).

ТОВ "Макропродсистеми" виписано позивачу податкові накладні за березень 2011 року на загальну суму ПДВ 55 635,60 грн. (т. 1, а.с. 47-49).

Також, між ПП "ВКФ" Укрпромснаб" (постачальник) та позивачем (покупцем) укладений договір постачання № 150111 від 05.01.2011 (т.1, а.с. 53).

Згідно умов зазначеного договору постачальник забезпечує поставку товару.

На підтвердження отримання та оплати товару (тушки курей м'ясних порід) позивачем надано видаткову накладну (т.1, а.с. 55) та виписки з банку (т.1, а.с. 63).

ПП "ВКФ" Укрпромснаб" виписано позивачу податкову накладну за березень 2011 року на загальну суму ПДВ 4639,74 грн. (т. 1, а.с. 56).

На підтвердження належної якості зазначеного товару, позивачем надані ветеринарні свідоцтва (т.1, а.с. 203,205)

Також, позивачем надані письмові докази на підтвердження наявності у нього можливості переробки та зберігання зазначеної продукції (т.1., а.с. 151-198).

В подальшому із зазначеного товару були вироблені та реалізовані ковбасні вироби (т. 1, а.с. 209-222, т.2, а.с. 1-264, т. 3, а.с. 1-250, т. 4, а.с. 1-14).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Макропродсистеми", ПП "ВКФ" Укрпромснаб" щодо купівлі позивачем продуктів харчування на загальну суму ПДВ 56 358 грн.

Дослідивши вищевикладені обставини справи, судом встановлено, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договори, податкові накладні, видаткові накладні, тощо), а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

З огляду на це, колегія суддів робить висновок про те, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення від 15 лютого 2013 року №0000041500 та №0000051500 прийняті Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області ДПС не відповідають п.п.1,3 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Світловодської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко