Рішення № 38574841, 28.04.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 451/1064/13 Головуючий у 1 інстанції: Крет А.І.

Провадження № 22-ц/783/2860/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мацей М. М.

Категорія: 45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Мацея М.М.,

суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,

секретаря: Олексіва О.А.,

з участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" - Ковальчук Аліни Леонідівни на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 06 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про визнання недійсним договору оренди землі, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, просила визнати недійсним договір оренди землі, укладений 07 листопада 2005 року між нею та Колективним виробничо-комерційним підприємством «Сапсан». Свої вимоги обґрунтовувала тим, що у травні 2013 року їй стало відомо, що у зазначеному договорі без її відома та погодження внесені доповнення і зміни у пунктах 2.3, 4.1 з чим вона не згідна, оскільки такі зміни порушують її права, як орендодавця, наміру укладати договір оренди на інших умовах, ніж ті, які були зазначені у ньому первинно, не мала.

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 06 лютого 2014 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 07 листопада 2005 року, укладений між ОСОБА_3 та КВКП "Сапсан". Стягнуто з СТзОВ "Прогрес" в користь ОСОБА_3 229 грн. 40 коп. судових витрат.

Рішення суду оскаржив представник СТзОВ "Прогрес" - Ковальчук А.Л.

В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність, необгрунтованість, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

Зазначає, що судом не взято до уваги, що саме шляхом голосування на загальних зборах села, а в подальшому за домовленістю між сторонами в момент укладення договору було вирішено розраховувати орендну плату за користування землею з врахуванням її умовної площі, яка встановлена в п. 2.6 Договору, саме тому і було вчинено дописування в п. 4.1 договору на момент укладення такого. Вважає, що суд не взяв до уваги, що якби роз'яснення в п. 4.1, а саме слова "умовних за весь пай 457,50 грн." були б відсутні, то орендна плата позивачу обчислювалась згідно фізичної площі земельної ділянки і становила значно меншу суму, аніж та, яку позивач отримував впродовж 8 років. Також вважає, що застосування судом ст. 230 ЦК України є неаргументованим, оскільки обов'язковою кваліфікуючою ознакою даної статті є умисел щодо введення в оману з приводу обставин, які мають істотне значення, і такі дії у відповідача відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта Ковальчук А.Л. на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника позивачки ОСОБА_4 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За вимогами статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов та визнаючи недійсним оспорюваний договір оренди землі районний суд виходив з того, що шляхом обману відповідачем внесено виправлення в договорі щодо нормативно грошової оцінки земельної ділянки, її площі та нарахування орендної плати в односторонньому порядку, без згоди орендодавця, ці зміни мають істотне значення, ними порушуються права останнього.

Проте повністю погодитися з висновками суду першої інстанції не можна.

Судом вірно установлено, що 07 листопада 2005 року між ОСОБА_3 і Колективним виробничо-комерційним підприємством «Сапсан», правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (далі СТзОВ «Прогрес») укладено договір оренди землі за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території сільської ради с.Стремільче Радехівського району Львівської області. 16 грудня 2005 року договір зареєстрований у Радехівському відділі регіональної філії центру державного земельного кадастру.

Судом та матеріалами справи безспірно встановлено, що після підписання зазначеного договору сторонами 07 листопада 2005 року, до його реєстрації у встановленому законом порядку 16 грудня 2005 року, орендарем в односторонньому порядку, без згоди орендодавця внесено виправлення і зміни: у пункт 2.3 договору щодо нормативно грошової оцінки земельної ділянки з 10 504,00 грн. на 14 475,63 грн.; пункт 4.1 цього договору доповнено словами і цифрами «умовних за весь пай 457,50 грн.»

Положеннями ст.203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини 3,5).

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Установлено, що укладаючи оспорюваний договір оренди землі 07 листопада 2005 року волевиявлення ОСОБА_3 на його укладення було вільним і відповідало її внутрішній волі, вона була ознайомлена з умовами цього правочину і бажала реального настання обумовлених ним правових наслідків.

За змістом ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору. Що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент укладання договору оренди землі) істотними умовами договору оренди землі є: об»єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форму платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; тощо.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення вимог ст.ст. 4-6,11,17,19 цього закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до п.2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державного факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Оспорюваний Договір був зареєстрований у встановленому законом порядку 16.12.2005 року.

Умови оспорюваного договору оренди землі, визначені у пунктах 2.3, 2.6, 4.1 відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» є істотними, оскільки ними визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, грошову оцінку земельної ділянки, та нарахування орендної плати в залежності від врожайності (не врожайності) років.

Зміна зазначених істотних умов в односторонньому порядку орендарем є неприпустимою, оскільки цим порушуються права орендодавця на отримання належної оплати за передану в оренду земельну ділянку. Судом встановлено, що ОСОБА_5 орендну плату отримала у заниженому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядаються за згодою сторін.

Згідно з положеннями ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з роз'ясненнями, що містяться у пунктах 2,7 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 16.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом.

Відповідно до роз'яснень пункту 9 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, згідно зі ст. 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним в цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину.

У відповідності з ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що районним судом неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано ст.230 ЦК України та визнано оспорюваний договір недійсним в цілому.

Суд не звернув уваги на зазначені вище положення закону та обставини справи, належної оцінки їм не дав та ухвалив помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про визнання оспорюваного договору частково недійсним в частині внесення виправлень і змін у пункти 2.3, 4.1 цього договору та визнання укладеними їх в редакції на момент його підписання сторонами.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" - Ковальчук Аліни Леонідівни задовольнити частково.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 06 лютого 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати частково недійсним договір оренди землі від 07 листопада 2005 року, укладений між ОСОБА_3 та Колективним виробничо-комерційним підприємством "Сапсан" в частині внесення виправлень і змін у пункти 2.3, 4.1 зазначеного договору та визнати укладеними вказані пункти договору у наступній редакції:

2.3 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 10504, 00 грн.

4.1 Орендна плата нараховується Орендарем та оплачується Орендодавцю в розмірі не меншому 10 (десяти) % від ціни вирощеного врожаю, але не нижче 250 грн. за 1 га. У випадку неврожайних років орендна плата нараховується в розмірі не меншому ніж 250 грн. за 1 га.

В решті вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Мацей М.М.

Судді: Копняк С.М.

Монастирецький Д.І.