Постанова № 38566476, 17.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Справа № 9104/164041/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Левицької Н. Г., Рибачука А. І.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2012 року по справі №0308/7529/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про скасування та визнання нечинним рішення і зобов'язання призначити пенсію, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з адміністративним позовом до комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області і просив скасувати рішення комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області №95 від 08 листопада 2011 року та визнати його не чинним, зобов'язати комісію для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області призначити йому пенсію відповідно до ст. 49, п. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08 листопада 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 1986 році працював водієм спецавтобази № 21 тресту «Ровнодорстрой» (автоколона № 3). В жовтні 1986 року його було відряджено у м. Чорнобиль для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, строком на 5 днів, у зв'язку з чим він набув статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Після досягнення 50 - річного віку у 2011 році він звернувся до відповідача з заявою про призначення державної пенсії, однак рішенням комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області від 8 листопада № 95 у призначенні пенсії йому відмовлено з посиланням на відсутність належних документів.

Оскільки він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, тому з вищевказаним рішенням не згідний та просить суд скасувати та визнати вказане рішення нечинним і зобов'язати відповідача призначити пенсію.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2012 року позовні вимоги задоволено: рішення комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області від 8 листопада 2011 року № 95 скасовано та визнано нечинним; зобов'язано комісію для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 49, п. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із 08 листопада 2011 року.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області подали до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги на постанови суду першої інстанції.

ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, просить змінити постанову суду першої інстанції, виклавши резолютивну частину постанови в іншій редакції, зобов'язавши Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку призначити ОСОБА_1 пенсію. Вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що відповідачем по справі має бути структурний підрозділ Управління - Комісія, а не саме Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області.

Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що згідно поданих позивачем довідок не можливо встановити факт перебування ОСОБА_1 на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також факт виплати заробітної плати за роботу в зоні відчуження. Зокрема в копії особового рахунку не вказано розшифрування кодів виплат щодо оплати праці за роботу в зоні відчуження, з довідки №115 від 18 жовтня 1990 року не можливо встановити населений пункт зони відчуження та період перебування на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а у відрядному посвідченні НОМЕР_1 періоди перебування на ліквідації наслідків аварії в м.Чорнобиль дописані іншими чорнилами з суттєвими виправленнями. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги посилання представника відповідача на те, що комісія для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку не є юридичною особою, структурним підрозділом та не проводить перерахунки пенсії, а дана функція здійснюється відділом з призначення пенсії управління Пенсійного фонду у м. Луцьку.

Позивач в судове засідання не прибув, а також не направив представника в судове засідання відповідач, хоча сторони належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час та місце судового засідання апеляційного суду.

При цьому, від сторін відсутні клопотання про розгляд справи за їх участі чи участі їх представників.

Тому, відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга частково підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що згідно матеріалів справи позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і з 26 жовтня 1986 року по 30 жовтня 1986 року працював у зоні відчуження. Тому, він має право на призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся 30 червня 2011 року до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області №95 від 08 листопада 2011 року було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю необхідних документів.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішення та доводам осіб, які подали апеляційні скарги, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження не менше 5 календарних днів - із зменшенням віку на 10 років.

Відповідно до п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22 - 1, при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до заяви про призначення пенсії за віком додаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_2.

Згідно копії трудової книжки, 09 липня 1985 року позивач переведений на посаду водія автомобілем в автоколону №3 третього класу.

Довідкою Рівненської спеціалізованої автобази №21 від 18 жовтня 1990 року підтверджується, що позивач працював в спецавтобазі №21 тресту «Ровнодорстрой» (автоколона № 3) на посаді водія і у 1986 році брав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в межах 30 - кілометрової зони та відповідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 31 березня 1990 року № 325 користується відповідними пільгами.

Як вбачається з копії відрядного посвідчення НОМЕР_1 спецавтобази № 21 тресту «Ровнодорстрой» ОСОБА_1 був відряджений у м. Чорнобиль строком на 5 днів з 26 по 30 жовтня 1986 року.

Також, довідкою №139 від 02 грудня 1992 року Рівненської спеціалізованої автобази № 21 підтверджується, що позивач був відряджений в 30 - кілометрову зону Чорнобильської АЕС у м. Чорнобиль для ліквідації наслідків аварії з 26 жовтня 1986 року до 30 жовтня 1986 року на 5 днів і одержував підвищену заробітну плату за участь в ліквідації в трьохкратному розмірі. Підставою для видачі цієї довідки були табелі обліку робочого часу, шляхові листи, відомість для нарахування додаткової заробітної плати учасникам ліквідації аварії.

Також, з поданої довідки транспортно - експедиційної колони «Рівнешляхбуд» про заробіток для обчислення пенсії від 30 травня 2010 року № 92, особової картки №6, довідки від 20 червня 2011 року №111, вбачається, що при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 перебував у м. Чорнобилі із 26 жовтня 1986 року по 30 жовтня 1986 року та одержував підвищену заробітну плату в трьохкратному розмірі.

Отже, факт роботи ОСОБА_1 у зоні відчуження за період з 26 жовтня 1986 року по 30 жовтня 1986 року підтверджується матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині наявності підстав для призначення позивачу пенсії не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами в справі, поданими позивачем в підтвердження своїх позовних вимог.

Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, щодо обов'язку призначення пенсії позивачу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п.7 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України 06 квітня 2011 року №384/2011 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8 - 2 управління відповідно до покладених на нього завдань: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо зобов'язання комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області призначити позивачу пенсію, оскільки відповідно до норм законодавства призначення та виплата пенсії здійснюється самим Управлінням Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області.

Окрім цього, набуття особою статусу сторони чи іншої особи, яка бере участь у справі процесуальних прав і обов'язків, передбачених ст. ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язане із прийняттям судом (суддею) процесуального рішення у відповідності до ст. ст. 52, 53, 107 цього ж Кодексу.

Як убачається із матеріалів справи ухвалою від 08 травня 2012 року суддею відкрито провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку, а 10 травня 2012 року судом першої інстанції закінчено підготовче провадження в адміністративній справі із таким суб'єктним складом сторін і призначено дану справу до судового розгляду, про що судом було постановлено ухвалу.

Тобто, суд першої інстанції вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, допустив порушення норм процесуального права, оскільки вирішив позовні вимоги до особи, яка у даній адміністративній справі не мала процесуального статусу відповідача та у відповідності до положень вищезазначених нормативно - правових актів не наділена повноваженням по прийняттю рішень, які б відновили порушені права позивача.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.

Згідно ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір та постановляючи судове рішення, неповно з'ясував обставини справи, а також порушив норми матеріального права, що у свою чергу призвело до неправильного вирішення справи. Тому постанову суду слід скасувати і винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково в межах позовних вимог: визнати протиправним та скасувати рішення комісії про відмову у призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку та зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку на 10 років у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із 08 листопада 2011 року, тобто із дати, зазначеної позивачем.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області задовольнити частково.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2012 року по справі № 0308/7529/12 - а скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії відповідно до чинного законодавства України при Управлінні Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області №95 від 08 листопада 2011 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку Волинської області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку на десять років відповідно до ст. ст. 49, 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із 08 листопада 2011 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії постанови особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Н. Г. Левицька

А. І. Рибачук