Постанова № 38566445, 06.05.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06 травня 2014 року 09 год. 20 хв. Справа № 808/2182/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Ініної І.М., представника позивача - Білоус К.О. (довіреність від 02 січня 2014 року), представника відповідача - Проценко Ю.В. (довіреність 30 грудня 2013 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» до Запорізької митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправними і скасування рішень та стягнення переплати ввізного мита.

25 березня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі іменується - позивач) до Запорізької митниці Міндоходів (далі іменується - відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі іменується - відповідач 2), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про визначення митної вартості за шостим методом №112030000/2013/000627/2 від 25.09.2013, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №112030000/2013/00676 від 25.09.2013 за ВМД №112030000/2013/020818; стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» переплату ввізного мита у сумі 13053 грн. 03 коп.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 1 протиправно прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від 25.09.2013 №112030000/2013/000627/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 25.09.2013 №112030000/2013/00676 за ВМД №112030000/2013/020818, оскільки при здійсненні митного оформлення товарів декларантом були надані всі належні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за ціною договору. Позивач зазначає, що за відсутності будь-яких законних підстав відповідачем 1 витребувано від декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, які ніяким чином не визначають числове значення заявленої митної вартості. Звертаючи позовні вимоги до відповідача 2, позивач зазначає, що в результаті прийняття відповідачем 1 незаконного рішення про визначення митної вартості товару за іншим, ніж задекларований підприємством, методом, порушено майнове право декларанта внаслідок сплати митних платежів у більшому розмірі, а відтак такі суми підлягають стягненню.

Ухвалою судді від 11.04.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

06.05.2014 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача 1, підтримав, викладену в письмових запереченнях проти адміністративного позову, правову позицію щодо предмета спору, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог повністю.

Відповідач 1 зазначив, що за результатами проведеного контролю шляхом співставлення із застосуванням системи управління ризиками встановлено, що документи, подані декларантом, не містять всіх даних або містять розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, про що зроблено запис на звороті декларації. Дані обставини слугували підставою для витребування від декларанта додаткових документів, які останнім не були надані. Відповідач 1 вказує, що спірні рішення винесені обґрунтовано та на підставі норм чинного законодавства, а відтак підстав для їх скасування немає.

Відповідач 2, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, проте подав до суду письмові пояснення по суті спору, в яких вказав, що до управління не надходив Висновок від відповідача 1 про повернення суми сплаченого ввізного мита, на підставі якого здійснюється процедура повернення коштів. Також, відповідач 2 просив суд провадити розгляд справи за відсутності його представника.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 06.05.2014.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» та «Interkomodities SA» (Швейцарія) укладено контракт від 09.02.2012 №13120156, за яким продавець зобов'язався поставити позивачу товар - феровольфрам, на умовах DAP у відповідності до Інкотермс 2010 (а.с. 25). Відповідно до Специфікації, яка є додатком до контракту від 09.02.2012 №13120156, позивачу поставлено товар - Оксид молібдену (а.с. 34).

З метою митного оформлення товару, до митного органу позивачем подана вантажна митна декларація від 25.09.2013 №112030000/2013/020818 з наступними документами: контракт від 09.02.2012 №13120156; додаток до договору від 09.02.2012; додаткова угода від 03.08.2012; додаткова угода від 20.11.2012; додаткова угода від 14.12.2012; специфікація від 17.09.2012 №213; рахунок-фактура (Інвойс) від 18.09.2013 №МО-13-029; лист від 23.09.2013 №137/2013; лист тендерної пропозиції від 11.09.2013 ф. «АВВ»; лист тендерної пропозиції від 11.09.2013 ф. «MBR Metals»; лист тендерної пропозиції від 11.09.2013 ф. «NordMet»; лист (розрахунок транспортних витрат) від 23.09.2013 №136/2013; лист від 23.09.2013 №138/2013; виписка з оборотно-сальдової відомості від 23.09.2013 №139/2013; СМR від 21.09.2013 №131515-2; витяг з Metal Bulletin від 18.09.2013 №9321/3; витяг з сайту Metal Pages від 24.09.2013; Інвойс на транспортування від 24.09.2013 №0000009768; декларація країни відправлення MRN 13NL17DSBF2B847990 від 19.09.2013; сертифікат зважування та хіманалізу від 07.08.2013 на лот №28; договір з третіми особами від 05.01.2012 №01-2012-ІС/АВВ; специфікація до договору від 12.09.2013 №42; рахунок до договору від 18.09.2013 №0434/18.09.13. (графа 44 декларації) (а.с. 22).

Разом з ВМД позивачем надана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі статтями 57, 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі іменується - МК України), за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються).

За результатами перевірки документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, відповідачем 1 винесено Рішення про визначення митної вартості за резервним методом №112030000/2013/000627/2 від 25.09.2013 (а.с. 66), та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №112030000/2013/00676 від 25.09.2013 за ВМД №112030000/2013/020818 (а.с. 67).

На підставі винесених відповідачем 1 рішень, позивачем подано до митного органу нову митну декларацію від 25.09.2013 №112030000/2013/020861, яку прийнято до митного оформлення, та сплачено відповідну суму митних платежів.

Не погоджуючись з такими рішеннями суб'єкта владних повноважень, які передбачали сплату суми ввізного мита в більшому розмірі, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування та стягнення надмірно сплачених митних платежів.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень (Рішення про визначення митної вартості за резервним методом №112030000/2013/000627/2 від 25.09.2013, та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №112030000/2013/00676 від 25.09.2013), на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідачем 1 перевірено подані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, та у зв'язку із наявними у них розбіжностями, відповідності до статті 53 МК України від позивача витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару (а.с. 23, зборотній бік).

Вимога про надання додаткових документів була обґрунтована тим, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно частини 2 статті 53 МК України документи, які подані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару (відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості), та містять наступні розбіжності в поданих до митного оформлення документах: в копії МД країни відправлення (походження) MRN 13NL17DSBF2B847990 від 19.09.2013 відсутня цінова інформація по товару «Оксид молібдену»; в Інвойсі від 18.09.2013 №МО-13-029 не зазначено номер партії товару; в копії специфікації від 17.09.2013 додаток №1, специфікації 213 в п. 6 відсутні відомості щодо відправника вантажу (а.с. 23, зборотній бік).

З вимогою про надання додаткових документів, та підставами для такого витребування, уповноважений представник позивача ознайомлений 25.09.2013, де також міститься напис «консультацію отримано» (а.с. 23, зворотній бік).

На вимогу митного органу про надання додаткових документів, позивачем надана відповідь від 25.09.2013, в якій останній зазначив, що МД країни відправлення оформлюється згідно вимог країни відправлення; в Інвойсі від 18.09.2013 №МО-13-029 зазначено номер партії товару; в специфікації №213 від 17.09.2013 зазначено: «Грузоотправитель: Продавец или агент по поручению Продавца». Щодо надання додаткових документів, а саме: рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, виписки з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти країни виробника товару, позивач пояснив, що ним було надано при митному оформленні товару копію договору, укладеного між фірмою «Interkomodities SA» та компанією «NordMet», також було надано оборотно-сальдову відомість, завізовану представником фірми «Interkomodities SA». Також зазначено, що декларант не має можливості надати каталоги, специфікації та прейскуранти виробника товару з причин їх відсутності відповідно до умов контракту, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» та «Interkomodities SA» (Швейцарія) укладено контракт від 09.02.2012 №13120156 (а.с. 24, зворотній бік).

Проте, відповідачем 1 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та прийнято картку відмови.

За приписами статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника, та визначив суму до сплати ввізного мита в розмірі 41740 грн. 90 коп. (графа 47 ВМД) (а.с. 21).

Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті МК України є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З матеріалів справи вбачається, що при митному оформленні товару, при подачі до митного органу вантажної митної декларації від 25.09.2013 №112030000/2013/020818, позивачем надані всі належні документи, які підтверджували митну вартість товару (графа 44 ВМД).

За приписами частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Щодо виявлених відповідачем 1 розбіжностей у документах, поданих декларантом для митного оформлення товару, суд зазначає, що в копії МД країни відправлення MRN 13NL17DSBF2B847990 від 19.09.2013 наявна цінова інформація щодо товару: 195090,00 EUR, а оформлення такої декларації визначається згідно вимог країни відправлення, та ніяким чином не стосується позивача в частині обов'язку зазначення в ній певної інформації (а.с. 54); в Інвойсі від 18.09.2013 №МО-13-029 зазначено номер партії товару - №28 (а.с. 35); а в Специфікації від 17.09.2013 №213 наявна інформація щодо відправника: «Грузоотправитель: Продавец или агент по поручению Продавца» (пункт 6) (а.с. 34).

Суд зазначає, що у відповідача 1 не було підстав для витребування додаткових документів від декларанта, оскільки вказані вище документи не містили розбіжностей чи неточностей.

Щодо витребуваних від декларанта додаткових документів, а саме: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару, суд зазначає, що частина з них була надана митному органу під час митного оформлення товару: копія договору, укладеного між фірмою «Interkomodities SA» та компанією «NordMet», також було надано оборотно-сальдову відомість, завізовану представником фірми «Interkomodities SA». Позивачем також надано пояснення, де зазначено, що декларант не має можливості надати каталоги, специфікації та прейскуранти виробника товару з причин їх відсутності відповідно до умов контракту, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» та «Interkomodities SA» (Швейцарія) укладено контракт від 09.02.2012 №13120156.

Тобто, за відсутності підстав для витребування додаткових документів, відповідачем 1 не взято до уваги надані позивачем при митному оформленні товару документи. Натомість, позивачем при поданні до митного органу ВМД від 25.09.2013 №112030000/2013/020818 надано всі документи, що підтверджували митну вартість товару відповідно до статті 53 МК України.

Крім того, суд зазначає, що документи, які витребовувались від декларанта (рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару), не являються документами, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей про ціну, що була фактично сплачена або підлягала сплаті.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 МК України, Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів , які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм МК України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.09.2013 №112030000/2013/000627/2 вказано, що за результатами проведення митного контролю відповідно до статті 337 МК України шляхом проведеного контролю співставлення та контролю із застосуванням системи управління ризиками встановлено, що документи подані відповідно до пункту 2 статті 53 що підтверджують митну вартість не містять всіх даних або містять розбіжності відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме: 1. В копії МД країни відправлення MRN 13NL17DSBF2B847990 від 19.09.2013 відсутня цінова інформація по товару «оксид молібдену». 2. В інвойсі від 18.09.2013 №МО-13-029 не зазначено № партії товару. 3. В копії специфікації від 17.09.2013 додаток 1, спец. 213 в пункті 6 відсутні відомості щодо відправника вантажу. Відповідно до пункту 3 статті 53 МКУ, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що сплачена або підлягає сплаті за ці товари декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: Рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору ( угоди, контракту); Виписку з бухгалтерської документації; Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також за результатами проведеної відповідно до положень статті 337 МКУ перевірки документів, які подані до митного оформлення, в тому числі, шляхом співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з даними, які містяться в електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються, встановлено тенденцію до зменшення вартості товару відносно попередніх поставок, здійснених підприємством згідно контракту. Для підтвердження заявленого рівня митної вартості митним органом сформовано вимогу щодо надання додаткових документів з урахуванням положень статті 53 МКУ. Під час консультацій декларанту було повідомлено, що відповідно до пункту 3 статті 53 МКУ строк надання документів - 10 календарних днів, згідно пункту 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові документи наявні у них, для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до пункту 2 статті 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Додаткові документи декларантом не надані. Метод визначення митної вартості зо ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 МКУ. Декларантом не подано додаткові документи згідно з частиною 3 статті 53 МКУ, для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів. Прийнято рішення щодо неможливості застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів, у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, відповідно до вимог статей 59, 60 МКУ. Митну вартість товарів, що імпортуються, визначено із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору подібних (аналогічних) товарів згідно наявної у митного органу інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості товару за методом щодо подібних (аналогічних) товарів згідно вимог статті 60 МКУ. Враховуючи вимоги частини 2 статті 64 МКУ використана наявна в митного органу інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 17,1381 дол. США/кг для товару №1 (Оксид молібдену)). Митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом згідно вимог статті 64 МКУ. Джерело: МД №112030000/2013/019892 від 11.09.2013. Згідно вимог МКУ декларант або уповноважена ним особа має право: а) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішення митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 МКУ; оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

Як зазначено у рішенні, з декларантом проведено процедуру консультацій, під час яких митним органом і декларантом здійснено обмін наявною у кожного інформацією. За результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про визначення митної вартості за резервним методом згідно з вимогами статті 64 Митного кодексу України.

25.09.2013 митним органом видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 вересня 2013 року №112030000/2013/00676, у якій причини її прийняття: заявлена митна вартість товару не може бути визнана, оскільки виявлено розбіжності в поданих до митного оформлення документах: 1. В копії МД країни відправлення MRN 13NL17DSBF2B847990 від 19.09.2013 відсутня цінова інформація по товару «оксид молібдену». 2. В інвойсі від 18.09.2013 №МО-13-029 не зазначено № партії товару. 3. В копії специфікації від 17.09.2013 додаток 1, спец. 213 в пункті 6 відсутні відомості щодо відправника вантажу. На підставі пункту 6 статті 54 МК України відмовлено у митному оформленні з наступних причин: неможливість використання вибраного декларантом методу визначення митної вартості - письмова відмова декларанта надати додаткові документи, необхідні відповідно до пункту 4 статті 53 МК України, а саме: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; консультація проведена. Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2013 №112030000/2013/000627/2 органом доходів і зборів прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Підстава - Закон від 13.03.2013 №4495VI «Митний кодекс України» на підставі положень статей 54, 55. Від декларанта не надійшло відповідної заяви про проведення дій передбачених пунктами 33, 36 ПКМУ №450 від 21.05.2012. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів здійснюється відповідно до глави 4 МКУ.

Тобто, зі змісту Рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 25 вересня 2013 року №112030000/2013/000627/2 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 вересня 2013 року №112030000/2013/00676, вбачається, що такі рішення прийняті на підставі виявлених митним органом розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення товарів документах, та внаслідок ненадання останнім додаткових документів на вимогу митного органу.

Суд зазначає, що позивачем при митному оформленні товару були надані всі належні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним методом відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а підстав для витребування у позивача додаткових документів не було.

Суд не погоджується з твердженням відповідача 1 про те, що позивач надав до митного органу письмову відмову від надання додаткових документів, як це зазначено у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 вересня 2013 року №112030000/2013/00676, оскільки позивачем було надано письмові пояснення щодо відсутності розбіжностей у документах, а також надано пояснення щодо вже наявних у митного органу документів.

За приписами частини 2 статті 64 МК України, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Керуючись даною нормою закону, відповідачем 1 застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних відомостях - МД №112030000/2013/019892 від 11.09.2013.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Проте, відповідачем 1 порушено порядок (принцип послідовності) застосування методів визначення митної вартості, оскільки відповідно до частини 2 статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Кореспондуюча норма також закріплена в частині 1 статті 64 МК України, де зазначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

В Рішенні про коригування митної вартості товарів від 25 вересня 2013 року №112030000/2013/000627/2 наявні висновки про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів (стаття 58 МК України); неможливість застосування другорядного методу за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України); неможливість застосування другорядного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України). Проте, в рішенні відсутнє будь-яке обґрунтування неможливості застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), та на основі додавання вартості (обчислена вартість) (стаття 63 МК України). Натомість, застосовано останній із другорядних методів визначення митної вартості товарів - резервний (стаття 64 МК України).

Таким чином, відмовляючи в митному оформленні товару за основним методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи та письмові пояснення, що підтверджують митну вартість, а у випадку об'єктивної неможливості та відсутності цих документів - письмові поясненням причин їх ненадання.

Окрім того, заявлена позивачем при митному оформленні товару митна вартість відповідає рівню імпортних цін, які були вказані в документах при поданні ВМД.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

З дій відповідача та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби витребування у позивача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Суд не погоджується з позицією відповідача 1 про те, що у разі сплати позивачем суми мита за рішенням митного органу про визначення митної вартості товарів на підставі поданої нової митної декларації без оформлення процедури випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання - позивач фактично погодився з такими рішеннями та добровільно сплатив суму мита, оскільки позивач має право оскаржити будь-яке рішення митного органу до суду, якщо вважає, що таким рішенням порушено його права та інтереси, а сплата декларантом суми мита, визначеної відповідно до рішення митного органу не свідчить про визнання такою особою рішення та погодження з висновками контролюючого органу.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом не дотримано процедуру визначення митної вартості імпортованого товару та його митного оформлення відповідно до вимог митного законодавства, у зв'язку з чим Рішення про коригування митної вартості товарів від 25 вересня 2013 року №112030000/2013/000627/2 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 вересня 2013 року №112030000/2013/00676 прийняті протиправно, а відтак позовні вимоги в частині визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача суми переплати ввізного мита в розмірі 13053 грн. 03 коп., суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Митного кодексу України, питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

У зв'язку з чим, у разі визнання протиправними та скасування рішень митного органу про визначення митної вартості товару, суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачені платежі з такої вартості, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Зазначені висновки викладені у рішенні Верховного суду України від 17.12.2013 у справі №21-439а13.

Тобто, вимога про стягнення суми надмірно сплачених митних платежів в розмірі 13053 грн. 03 коп. є передчасною, та такою, що не підлягає задоволенню.

За приписами частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що при подачі адміністративного позову позивачем сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» стягненню з позивача підлягає сума судового збору у розмірі 426 грн. 30 коп.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати Рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 25 вересня 2013 року №112030000/2013/000627/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 вересня 2013 року №112030000/2013/00676.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (ідентифікаційний код 00186536) на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 426 (чотириста двадцять шість) грн. 30 (тридцять) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська