Рішення № 38565927, 30.04.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/973/13-ц

Провадження № 22-ц/779/840/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Лущак Н.І.

Суддя-доповідач Проскурніцький П.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря: Гавриляк Є.М.

сторін: представника позивача ПАТ КБ "Приватбанк" Рокетської С.В., відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ " Приватбанк ") до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тлумацького районного суду від 26 лютого 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

10.07.2013 року ПАТ КБ " Приватбанк " звернулось до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 27.08.2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 70 000 доларів США на термін до 26.08.2014 року. Оскільки відповідач не повернув своєчасно Банку заборгованість за кредитом, у зв'язку з чим станом на 15.05.2013 року утворилась заборгованість в розмірі 176 924,79 доларів США.

Просило задовольнити позов і стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 176 924,79 доларів США, що відповідно до розпорядження НБУ складає 1 413 629 грн. 07 коп., та судові витрати.

Рішенням Тлумацького районного суду від 26.02.2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ " Приватбанк " 176 924,79 доларів США, що відповідно до розпорядження НБУ складає 1 413 629 грн. 07 коп. заборгованості, та судові витрати.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно є незаконним та необгрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти позову він подав до суду докази, які вказують на безпідставність позовних вимог. Так, суду було подано копію рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.05.2011 року, з якого вбачається, що судом задоволено позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Українське Фінансове Агенство "ВЕРУС", ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору від 27.08.2007 року в розмірі 1 420 071 грн. 29 коп. Однак суд, погодившись з доводами позивача, не взяв до уваги доводи відповідача та подані ним докази. Даним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлені обставини укладення кредитної угоди між ним та Банком, дійсну суму заборгованості по такій угоді. Тобто, з даного судового рішення вбачається, що Банк вже захистив своє порушене право в частині стягнення заборгованості по кредиту, оскільки рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська вирішено стягнути 139203,55 доларів США заборгованості за кредитом, що значно більше суми 114119,19 доларів США, заявленій Банком до Тлумацького районного суду. Також частково захищено право кредитора в частині стягнення заборгованості по процентах, оскільки вищезазначеним рішенням вирішено стягнути 16421,73 доларів США, а також захищено право в частині неустойки.

Вказав, що сума боргу з 200 000 доларів США зменшилась до 114119,19 доларів США за рахунок часткової сплати ним кредиту в процесі строкового обслуговування, а також за рахунок продажу предмета іпотеки, переданого Банку в якості забезпечення повернення кредиту.

Просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким в позові про стягнення заборгованості в частині стягнення суми кредиту, процентів та пені відмовити.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представника позивача, відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3 27.08.2007 року було укладено кредитну угоду№252К. Надання коштів здійснювалося окремими частинами - траншами кредиту. Видача частин кредиту здійснювалася після підписання договору про видачу траншу, на термін і на умовах, передбачених у даній угоді, а також у договорі про видачу траншу. Загальна сума кредитув рамках кредитної угоди: 100 000 доларів США на придбання основних засобів. Термін повернення кредиту і окремах частин - траншів кредиту, встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід'ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 26.08.2014 року. За користування кредитними коштами в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення траншу кредиту позичальник сплачує відсотки в розмірі 13% річних.

18.02.2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір про видачу траншу №252К/1, згідно якого позичальнику надано суму траншу кредиту в розмірі 100 000 доларів США. Оскільки відповідач належним чином не виконує договірних зобов'язань, то станом на 15.05.2013 року утворилась заборгованість в розмірі 176924,79 доларів США, а саме: 114119,19 доларів США заборгованості за кредитом; 37326,54 доларів США - заборгованість по процентах; 17024,27 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина); 8423,50 доларів США - штраф (процентна складова), що за курсом НБУ від 15.05.2013 року складає 1 413 629 грн. 07 коп.

Проте, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції не взяв до уваги заперечення відповідача та його представника щодо того, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.05.2011 року, з якого вбачається, що судом задоволено позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Українське Фінансове Агенство "ВЕРУС", ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору від 27.08.2007 року в розмірі 1 420 071 грн. 29 коп., та додатковою угодою №1 до кредитного договору від 12.02.2008 року, відповідно до яких ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 200 000 доларів США.

Зазначене рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, залишене без зміни ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду циільних і кримінальних справ від 01 лютого 2012 року. У зазначеному рішення Кіровський районний суд досліджував саме кредитну угоду № 252 К від 27 серпня 2007 року та додаткову угоду №1 від 12.02.2008 року.

Судом першої інстанції помилкоово встановлено, що після ухвалення рішення від 04.05.2011 року та стягнення заборгованості з відповідачів, знову виникла заборгованість в сумі 176 924, 79 доларів США, що відповідно до курсу встановленогог НБУ складає 1 413 629 грн. 07 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог, надано копію кредитної угоди № 252 К від 27.08.2007 року та договір про передачу траншу № 252К/1 в сумі 100 000 доларів США. За даними угодами відповідачем отримано 200 000 доларів США, шо не заперечують сторони. Відповідач не належно виконував умови договору у звязку із чим, рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з нього та поручителів стягнуто кредитну заборгованість в сумі 1 420 071 гривню. 29 коп. (а.с.,а.с. 118-128).

Суд першої інстанції зазначену обставину не врахував і повторно задовольнив позов, беречи до уваги розрахунок поданий позивачем, який був предметом дослідження Кіровським районним судом м. Дніпропетровська.

При цьому судом враховано, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом ( частина першо статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України.

Зобов'язання не припиилося, проте позивач, пред'являючи позов, не враховуючи рішення, за яким його вимоги уже були задоволені, при умові заявленого нового позову не подав суду доказів про виникнення нової заборгованості, зарахування коштів по попередньому рішенню.

За наявності передбачених законом підстав у позивача немає перешкод для заявлення позову, при цьому слід надати суду докази невиконання відповідачами рішення Кіровського районного суду, та утворення нової заборгованості, яка не була предметом розгляду в судових інстанціях.

Відповідно до вимог ч.1 ст 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові за недоведеністю позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Тлумацького районного суду від 26 лютого 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові Публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 252 К від 27 серпня 2007 року в розмірі 176 924 ( сто сімдесять шість тисяч дев»ятьсот двадцять чотири) долари США 79 центів, що за курсом національного банку на час пред'явлення позову складало 1 413 629 ( один мільйон чотириста тринадцять тисяч шістьсот двадцять дев'ять гривень) 07 коп., та судових витрат, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко