Постанова № 38564537, 07.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 травня 2014 року 08:35 № 826/4438/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1доГоловного управління юстиції у м. Києві в особі реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби ГУ юстиції у м. Києві - Івашової Ольги Василівнипровизнання протиправним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 11182531 від 25.02.2014 року, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 11182531 від 25.02.2014 р. державного реєстратора прав на нерухоме майно Івашової Ольги Василівни про відмову у державній реєстрації прав щодо заяви позивача про державну реєстрацію його права власності на квартиру АДРЕСА_1,

- визнати протиправними дії реєстраційної служби щодо ухилення і відмови у державній реєстрації права власності на ім'я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1

- зобов'язати державну реєстраційну службу ГУ юстиції у м. Києві здійснити державну реєстрацію права власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 14.06.2010 р.

В обґрунтування позову позивач по суті зазначає, що надав для реєстрації права власності пакет документів, які на його переконання підтверджують право власності на квартиру. Однак, державним реєстратором було безпідставно відмовлено у реєстрації права власності на квартиру. Зокрема, як зазначає позивач, державний реєстратор відмовив у зв'язку з тим, що право власності вже зареєстровано іншою особою.

У той же час, як зазначає позивач, вказаною особою є його померлий дядько, який до своєї смерті подарував позивачу вказану квартиру за договором від 10.04.1997 р.

При цьому, позивач зазначає, що наявні судові рішення підтверджують право власності позивача на зазначену квартиру. В контексті останнього позивачем надано копії: рішення Подільського районного суду м. Києва від 14.06.2010 р. у справі № 2-83/10 про визнання недійсним договору від 06.11.1998 р. купівлі-продажу вищевказаної квартири, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 350 000 грн.; ухвали Апеляційного суду м. Києва від 18.11.2010 р. (справа 22-20366) про залишення без змін попереднього судового рішення; акт державного виконавця від 15.02.2011 р. про виселення; рішення Дніпровського районного суду від 26.08.2011 р. у справі № 2-16445/11 про усунення перешкод ОСОБА_1 в здійсненні права володіння та користування власністю шляхом зняття ОСОБА_4 ОСОБА_5 з реєстраційного обліку у зазначеній квартирі; рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25.12.2012 р. по справі № 2604/6780/12 про скасування розпорядження РДА № 427 від 14.09.1998 р. про видачу дубліката свідоцтва про право власності на вищезгадане житло гр. ОСОБА_3, про визнання недійним та анулювання дублікату свідоцтва про право власності на вищезгадану квартиру.

Відтак, позивач вважає відмову у державній реєстрації права власності протиправною та просить задовольнити позов.

Надавши матеріали облікової справи, Відповідач-1 проти позову заперечив та зазначив, що оскільки на договорі дарування був відсутній реєстраційний напис БТІ, щодо реєстрації права власності, а також враховуючи те, що в державному реєстрі відсутні відомості щодо реєстрації за вказаною адресою, державним реєстратором було зупинено розгляд заяви з наданням запиту до БТІ. Згідно відповіді право власності зареєстровано за ОСОБА_3 При цьому, дублікат свідоцтва про право власності на цю особу було отримано та зареєстровано після договору дарування, який подав ОСОБА_1

Як зазначає відповідач-1 жодних документів, повідомлень (письмових чи усних) щодо припинення права власності ОСОБА_3 на вказану квартиру та визнання недійсним дублікату свідоцтва, заявником не було подано.

З огляду на наведене відповідач-1 вважає, що подані документи не відповідають вимогам закону, та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оскільки заявлене право вже зареєстровано за іншою особою, тому державним реєстратором було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, однак про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України в судовому засіданні ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

04.02.2014 р. позивачем подано Заву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. В заяві зазначено, зокрема, наступні відомості: вид реєстрації - виникнення; форма власності - приватна; місцезнаходження об'єкта нерухомого майна - АДРЕСА_1; спосіб отримання документів - особисто.

Заява зареєстрована за № 5293672.

Згідно з Карткою прийому заяви № 10624698 перелік документів, поданих із заявою:

- договір дарування квартири 2у-464 від 10.04.1997 р., засвідчений Десятою київською нотаріальною конторою;

- технічний паспорт № 12690 від 23.02.2011 р., виданий Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна;

- довідка про показники № 32252 від 23.02.2011 р.,

- нотаріальний переклад паспорта громадянина Російської Федерації,

- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Як вбачається з картки прийому заяви, інші документи, зокрема, копії судових рішень, на які посилається позивач у позовній заяві, позивачем не подавались.

04.02.2014 р. державним реєстратором сформовано запит на адресу в БТІ. У запиті зазначається, що у зв'язку з розглядом заяви про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі, реєстраційна служба на підставі ч. 8-1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», просить надати інформацію щодо реєстрації права власності (з зазначенням записів у реєстрову книгу та реєстрового номеру, а також дати проведення реєстрації) на квартиру номер АДРЕСА_1.

При цьому, державним реєстратором зазначено про прийняття та надання відповіді пред'явнику.

08.02.2014 р. державним реєстратором Івашовою О.В. прийнято «Рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» № 10758625, в якій зазначено про встановлення відсутності у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав. Зазначено про відсутність довідки БТІ щодо реєстрації права власності за даною адресою.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення позивачем не оскаржується, отримання цього рішення - не спростовується. У Картці прийому заяви міститься відмітка позивача від 10.02.2014 р. про ознайомлення із фактом прийняття зазначеного рішення.

12.02.2014 р. за № 50457 БТІ надано відповідь, в якій зазначено, що згідно з даними бюро, АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською районною державною адміністрацією, згідно розпорядження № 31-353С від 07.03.1997 р.; дублікат свідоцтва, виданого згідно розпорядження № 427 від 14.09.1998 р., зареєстрованого в КМ БТІ та РПВ на об'єкти нерухомого майна 23.09.1998 р., в книзі: д.450-178, за реєстровим № 414.

У картці прийому заяви № 10624698 зазначено про подання додаткових документів, а саме - вищезгаданої відповіді БТІ № 50457 від 12.02.2014 р. Запис датована 25.02.2014 р.

25.02.2014 р. державним реєстратором прийнято «Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень» за № 11182531, яке є предметом оскарження у даній справі.

У рішенні зазначається, що державний реєстратор розглянув заяву ОСОБА_1 та встановив, що заявлене право вже зареєстровано за іншою особою.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 24 вищезгаданого Закону, п. 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 22.06.2011 р. № 703, державний реєстратор вирішив відмовити у державній реєстрації права власності на вищевказану квартиру за позивачем.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд зазначає наступне.

Так, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно із ч. 1 ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 4 статті 15 цього Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку (ч. 3 ст. 16 Закону).

Частиною 7 ст. 16 Закону передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 17 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

У взаємозв'язку з наведеним, слід додати, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону державний реєстратор: (1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.

Випадки відмови у державній реєстрації прав визначені ст. 24 Закону.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону).

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (ч. 2 ст. 24 Закону).

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч. 4 ст. 25).

У свою чергу, постановою КМ України від 17 жовтня 2013 р. № 868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який набрав чинності 12.02.2014 р. (далі - Порядок), тобто станом на дату прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно п. 8. Порядку для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Зокрема, відповідно до п. 37 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, крім іншого: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Згідно з п. 15. Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з п 28. Порядку, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, у наданому позивачем для цілей реєстрації прав на нерухоме майно був відсутній реєстраційний напис БТІ щодо реєстрації права власності та в державному реєстрі були відсутні відомості щодо реєстрації за вказаною адресою, у зв'язку з чим та на підставі п. 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону державним реєстратором було надіслано запит до БТІ.

Згідно відповіді БТІ вищезгадана квартира на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською районною державною адміністрацією, згідно розпорядження № 31-353С від 07.03.1997 р.; дублікат свідоцтва, виданого згідно розпорядження № 427 від 14.09.1998 р., зареєстрованого в КМ БТІ та РПВ на об'єкти нерухомого майна 23.09.1998 р., в книзі: д.450-178, за реєстровим № 414.

При цьому, як вже зазначалося, позивачем не надавалися державному реєстратору вищезгадані судові рішення, рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, як і будь-які інші документи щодо припинення прав попереднього власника та набуття прав на вказану квартиру за позивачем.

Наведене вказує на наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а саме - право власності згідно даних БТІ зареєстровано за іншою особою, ніж позивач, а подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, що у свою чергу та відповідно до наведених вище норм законодавства є підставою для відмови у державній реєстрації прав позивача на вищевказану квартиру, які були заявлені позивачем відповідно до заяви від 04.02.2014 р. та доданих до неї документів.

Слід зазначити, що у позові відсутні посилання на те, що позивач був обмежений у праві на отримання інформації про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав та під час розгляду справи не доведено, що позивач був обмежений у праві надання наявних у нього судових рішень, які, як він вважає, підтверджують право власності на вищезгадану квартиру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що дії державного реєстратора, пов'язані з розглядом заяви позивача від 04.02.2014 р., а також рішення про відмову у державній реєстрації прав, відповідають наведеним вище вимогам законодавства, рішення є законним та обґрунтованим, а відтак підстав для скасування спірного рішення, для визнання протиправними дій державного реєстратора та, відповідно, для зобов'язання вчинити його певні дії щодо реєстрації прав позивача, не має та у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 88, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін