Рішення № 38564232, 05.05.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.05.2014 Справа № 920/656/14

Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Тимченко О.О., розглянувши матеріали справи № 920/656/14:

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні

системи», м. Київ,

до відповідача: Сумського державного університету, м. Суми,

про стягнення 34 796 грн. 36 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача: предст. Гордєєва В.О. (довіреність № 8429 від 25.04.2014 року);

від відповідача: предст. Світайло А.О. (дов. № 05.03/01-05/516 від 05.02.2014 року);

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 37 062 грн. 00 коп., в тому числі 31 467 грн. 29 коп. заборгованості за товар поставлений відповідно до договору № ССу-059-13 від 17.07.2013 року, укладеного між сторонами, 2 219 грн. 09 коп. пені відповідно до п. 4.1. договору, 2 863 грн. 52 коп. інфляційних нарахувань, 512 грн. 10 коп. 3 % річних.

28 квітня 2014 року позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог № 8371 від 24.04.2014 року, в якій вказує на те, що при розрахунку інфляційних нарахувань була допущено помилка, в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 34 796 грн. 36 коп., в тому числі 31 467 грн. 29 коп. заборгованості за товар поставлений відповідно до договору № ССу-059-13 від 17.07.2013 року, укладеного між сторонами, 2 219 грн. 09 коп. пені відповідно до п. 4.1. договору, 597 грн. 88 коп. інфляційних нарахувань, 512 грн. 10 коп. 3 % річних.

Враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог суд приймає подану заяву до розгляду.

30.04.2014 року відповідач подав заперечення б/н б/д (вх. №5718), в яких зазначає, що при виконанні умов договору відповідачем виконано усі без винятку його умови. Усі подальші дії з виконання умов договору у відповідності до ст. 49 Бюджетного Кодексу України законодавством покладено на Державну казначейську службу України і відповідач на ці дії ніякого впливу не має. За яких обставин кошти не надійшли на рахунок позивача, університету невідомо, а позивачем не надано доказів, що університет не перераховував кошти, чи кошти не надходили до уповноваженого банку. Тому, на думку відповідача, вимога про застосування штрафних санкцій не обґрунтована. В зв'язку з вищевикладеним відповідач просить суд у задоволенні вимог про застосування штрафних санкцій відмовити та залучити до участі в справі в якості третьої особи Головне управління державного казначейства України в Сумській області.

В судовому засіданні представник відповідача заважив, що при розгляді клопотання про залучення Головного управління державного казначейства України в Сумській області в якості третьої особи покладається на розсуд суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Разом з цим, відповідних обставин стосовно Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області судом не встановлено.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що предметом спору є стягнення заборгованості за договором № ССу-059-13 від 17.07.2013 року, який укладений між двома господарюючими суб'єктами, а саме позивачем та відповідачем, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні відповідного клопотання відповідача.

17 липня 2013 року між сторонами було укладено договір № ССу-059-13, за умовами якого позивач передає у власність, а відповідач приймає та оплачує товар, згідно асортименту, в кількості та за цінами, що зазначені в специфікації, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно зі специфікацією до договору № ССу-059-13 від 17.07.2013 року, підписаною сторонами, позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар на загальною суму 31 467 грн. 29 коп.

Матеріалами справи, зокрема, накладною № ССу-21460 від 02.09.2013 року та довіреністю № 535 від 02.09.2013 року, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 31 467 грн. 29 коп. (а.с. 11-12).

Пунктом 2.1. договору визначено, що оплата товару здійснюється відповідачем протягом 10 робочих днів з дня отримання товару відповідно до накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 31 467 грн. 29 коп.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до акту звірки розрахунків за період з 01.07.2013 року по 01.10.2013 року, підписаного обома сторонами, заборгованість відповідача за договором № ССу-059-13 складає 31 467 грн. 29 коп.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Заперечення відповідача щодо виконання ним усіх умов укладеного між сторонами договору, в тому числі оплати товару не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Як вже вище зазначалось, пунктом 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. Таких доказів відповідачем не надано, а позивач при цьому зазначає, що кошти від відповідача не отримані. Реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, на який посилається відповідач, не приймається судом до уваги в якості належного та допустимого доказу оплати наданих послуг.

Частина 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином. В даному випадку це - фактична сплата коштів.

Враховуючи зазначені обставини, зокрема те, що відповідачем не подано належних доказів погашення заборгованості позовні вимоги в частині стягнення 31 467 грн. 29 коп. заборгованості за поставлений товар суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що при порушенні термінів оплати відповідач виплачує позивачеві пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми, що діяла в період, за кожен день прострочення.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 2 219 грн. 09 коп. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 17.09.2013 року по 02.04.2014 року (а.с. 3).

Разом з цим, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням зазначеного та вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, судом здійснено перерахунок пені за період з 17.09.2013 року по 17.03.2014 року (шість місяців) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, згідно з яким загальний розмір пені складає 2 039 грн. 77 коп. Розрахунок здійснено судом за допомогою інформаційно - аналітичного центру «Ліга» ТОВ «Ліга: Закон» 2014.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Відповідно до поданого розрахунку, відповідачеві нараховано 3% річних в сумі 512 грн. 10 коп. та інфляційні нарахування в сумі 597 грн. 88 коп.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2 039 грн. 77 коп., 597 грн. 88 коп. інфляційних нарахувань та 512 грн. 10 коп. 3% річних.

В іншій частині позовних вимог, щодо стягнення пені в сумі 179 грн. 32 коп., суд відмовляє у позові за необґрунтованістю вимог, оскільки пеня нарахована поза межами визначеного ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 817 грн. 58 коп. за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сумського державного університету (40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, код 05408289 на користь Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» (03005, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33, код 21670779) 31 467 грн. 29 коп. заборгованості за поставлений товар, 2 039 грн. 77 коп. пені, 512 грн. 10 коп. 3 % річних, 597 грн. 88 коп. інфляційних збитків та 1 817 грн. 58 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.05.2014 року.

Суддя І.В. Зайцева