Ухвала суду № 38562660, 05.05.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 223/2163/2012 Провадження № 22-ц/772/1355/2014Головуючий в суді першої інстанції:Ратушняк І. О.Категорія: 46Доповідач: Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2014 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючої: Шемети Т.М.,

суддів: Матківської М. В., Сопруна В.В.,

при секретарі: Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2014 року про забезпечення позову,

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ТОВ «АТП 10565» м. Гнівань, -

в с т а н о в и л а :

02.10.2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя.

29.10.2012 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про поділ майна подружжя. В ході розгляду справи сторони неодноразово уточнювали свої позовні вимоги.

17.03.2014 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій ставив вимогу: накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована за відповідачем по зустрічному позову ОСОБА_2.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2014 року заяву ОСОБА_3 задоволено: накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована на ОСОБА_2.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те що судом не враховано вимоги Цивільного процесуального Кодексу та роз'яснення Пленуму Верховного суду України просить скасувати ухвалу про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що позивачем не вказано жодних причин та не надано доказів необхідності забезпечення позову, вже неодноразово позов ОСОБА_3 було забезпечено і ще одне забезпечення шляхом накладення арешту на квартиру є безпідставним та необґрунтованим.

В судове засідання апеляційного суду сторони по справі не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Види забезпечення позову наведено в ч. 1 ст. 152 ЦПК України.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_3, виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 є предметом спору при поділі майна подружжя а тому не накладення на неї арешту може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Такий висновок суду є вірним та постановлений з урахуванням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 (а.с.8-10 виділених матеріалів), дійсно квартира АДРЕСА_1 є предметом спору. Накладення арешту на зазначену нерухомість шляхом забезпечення позову є правомірним та спів мірним заявленим вимогам, не порушує прав та інтересів сторін та будь-яких третіх осіб.

Посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_3 визнавав за нею право на спірну квартиру, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду, так як зі змісту позовних заяв вбачається, що ОСОБА_3 при поділі спільного сумісного майна подружжя просив виділити спірну квартиру ОСОБА_2, що не є ідентичним визнанню за нею права особистої власності на нерухомість.

Інші доводи апеляційної скарги також є необґрунтованими та не спростовують вірний висновок суду першої інстанції.

Окрім того слід зазначити, що 20.03.2014 року по справі ухвалено рішення (копія на ас.с.54-56 матеріалів), яким скасовано заходи забезпечення позову, в тому числі і застосовані оскаржуваною ухвалою Тиврівського районного суду від 17.03.2014 р. у виді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована на ОСОБА_2.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо забезпечення позову на момент винесення оскаржуваної ухвали вірний та прийнятий з додержанням норм процесуального права, викладене в апеляційній скарзі не спростовує висновку суду першої інстанції, тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 307, ст. 312- 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 17.03.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча: Т.М. Шемета

Судді: М.В. Матківська

В. В. Сопрун