Постанова № 38561649, 24.04.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року справа № 2а/2370/914/2012

14 год. 58 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Холода Р.В.,

при секретарі судового засідання - Гоголевій Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Савельєвої О.Г.(за довіреністю),

представника відповідача - Савенко Ю.Н. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АКАНТ+К» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «АКАНТ+К» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 22.02.2012р. №0000742301.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що державною податковою інспекцією у м. Черкасах проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «АКАНТ+К» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., про що складено акт від 18.08.2011р. №2115/23-2/14207584. В ході проведення перевірки, відповідачем встановлено, що ТОВ «Фірма «АКАНТ+К» занижено податок на додану вартість при списанні паливно-мастильних матеріалів, використаних легковим автотранспортом, що не пов'язано з фінансово-господарською діяльністю товариства та використано фізичними особами для власних потреб. Крім того, завищено податковий кредит з податку на додану вартість при здійсненні витрат, що не пов'язані з діяльністю підприємства (відсутнє документальне підтвердження характеру понесених витрат, відсутні первинні документи) та використано фізичними особами для власних потреб згідно касових чеків та готельних рахунків. У зв'язку з виявленими порушеннями, ДПІ у м. Черкасах прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011р. №0003212301, яке за наслідками адміністративного оскарження, скасовано та винесено нове податкове повідомлення-рішення від 22.02.2012р. №0000742301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 372 641,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 88 537, 00 грн. Частково не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за відповідним оскарженням.

У судовому засіданні представник позивача просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, в запереченнях зазначила, що ТОВ «Фірма «АКАНТ+К» зависило податковий кредит на суму податку на додану вартість при списанні паливно-мастильних матеріалів, використаних легковим автотранспортом та на суму ПДВ при здійсненні витрат, що не пов'язані з діяльністю підприємства (відсутнє документальне підтвердження характеру понесених витрат, відсутні первинні документи) та використано фізичними особами для власних потреб, згідно авансових звітів. В акті перевірки по кожному авансовому звіту наведено недоліки у первинних документах, які не можуть підтвердити понесені витрати підзвітними особами підприємства. Крім того, відповідачем вказано, що позивачем завищено податковий кредит на суму коштів, наданих на відрядження працівникам. Фізична особа - працівник ТОВ «Фірма «АКАНТ+К» не здійснювала службове відрядження, а здійснювала поїздку в інший населений пункт для власних потреб.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «АКАНТ+К», ідентифікаційний код 14207584, зареєстроване як юридична особа.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АКАНТ+К» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., про що складено акт від 18.08.2011р. №2115/23-2/14207584.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2, п. 4.3, п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.3.1, п.п. 7.3.6 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97- VI та п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.198.1, п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 376847,00грн., в тому числі за жовтень 2009 року в сумі 315419грн., за листопад 2009 року в сумі 10117грн., за грудень 2009 року в сумі 4918грн., за січень 2010 року 4494грн., за березень 2010 року в сумі 7026грн., за квітень 2010 року в сумі 3006грн., за травень 2010 року в сумі 3632грн., за червень 2010 року в сумі 3638грн., за липень 2010 року в сумі 7331грн., за серпень 2010 року в сумі 2549грн., за вересень 2010 року в сумі 1624грн., за жовтень 2010 року в сумі 2491грн., за листопад 2010 року в сумі 885грн., за грудень 2010 року в сумі 1611грн., за січень 2011 року в сумі 620грн., за лютий 2010 року в сумі 1043грн., за березень 2011 року в сумі 16840грн. та завищення за лютий 2010 року в сумі 10397грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011р. №0003212301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 376 847,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі - 89 589,00грн.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням ДПС України від 10.01.2012р. №452/6/10-2315 податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011р. №0003212301 скасовано та винесено нове податкове повідомлення-рішення від 22.02.2012р. №0000742301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 372 641,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 88 537, 00 грн., а всього на суму 461 178,00 грн.

В зв'язку з частковим визнанням грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивач сплатив до державного бюджету суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 26 924,34 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6 656,27 грн. (всього 33 580,61 грн.), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Що стосується податкового кредиту, до складу якого позивачем віднесено суму ПДВ, суд зазначає наступне. Згідно пунктів 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон №168), що був, чинний на момент здійснення спірних операцій, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 «а» ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Судом встановлено, що одні і ті самі обставини (використання коштів наданих на відрядження працівникам, віднесення до складу валових витрат 50% вартості паливно-мастильних матеріалів, використаних легковим автотранспортом), є предметом розгляду в справах №2а/2370/273/2012, №2а/2370/903/2012 та одночасно є складовою частиною порушень, які вказані в податковому повідомленні-рішенні від 22.02.2012р. №00007423011 у справі №2а/2370/914/2012.

У поданих відповідачем до суду поясненнях (вх. 8959/2012/2а/2370/914/2012 від 18.05.2012р.) вказано, що відповідно до розрахунку штрафних санкцій за заниження податку на додану вартість, загальна сума нарахування податку на додану вартість та розмір штрафних санкцій включає в себе загальну суму донарахувань, з урахуванням заниження та завищення податку на додану вартість за весь період, що перевіряється, внаслідок чого дані суми неможливо розмежувати (а.с.188 т.2).

Так, судом встановлено, що у справі №2а/2370/273/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АКАНТ+К» до державної податкової інспекції у місті Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення №0003222301 від 01.09.2011р., предметом розгляду є зазначені в п.3 висновку акту перевірки від 18.08.2011р. №2115/23-2/14207584 (на підставі вищезазначеного акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення у справі 2а/2370/914/2012) порушення, якими встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, тощо), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів. Тому, як наслідок, витрати товариства щодо використання коштів, наданих на відрядження працівникам товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АКАНТ+К», відповідачем розцінені як помилково віднесені позивачем до витрат не пов'язаних з господарською діяльністю товариства.

У справі №2а/2370/903/2012, якій після розгляду Вищим адміністративним судом України та направлення на новий розгляд до суду першої інстанції присвоєно №823/2713/13-а, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АКАНТ+К» до державної податкової інспекції у місті Черкасах про скасування податкового повідомлення-рішення №0000732301 від 22.02.2012р., предметом розгляду є зазначені в акті перевірки від 18.08.2011р. №2115/23-2/14207584 (на підставі вищезазначеного акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення у справі 2а/2370/914/2012) віднесені товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «АКАНТ+К» до складу валових витрат 50% вартості паливно-мастильних матеріалів, використаних легковим автотранспортом.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АКАНТ+К» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 - задоволено. Скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року у справі №2а/2370/273/2012 та прийнято нову постанову, якою скасовано податкове повідомлення-рішення №0003222301 від 01.09.2011р. В постанові Київського апеляційного адміністративного суду вказано, що в матеріалах справи містяться накази про відрядження та авансові звіти за підписом керівника, що підтверджують доцільність витрат на відрядження, а тому застосування податковим органом штрафних санкцій є безпідставним (а.с.45-49 т.4).

Крім того, 13.12.2012р. постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2012р. та в подальшому, 22.07.2013р. ухвалою Вищого адміністративного суду України скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2012р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012р., справу направлено до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду, та якій присвоєно новий номер 823/2713/13-а.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014р. у справі №823/2713/13-а залишено без змін постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.09.2013р., якою позивачу відмовлено у задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012р. №0000732301.

Отже, щодо зменшення відповідачем податкового кредиту на суму податку на додану вартість при списанні паливно-мастильних матеріалів, використаних легковим автотранспортом, що на думку відповідача не пов'язано з фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Фірма «АКАНТ+К» та відносно твердження відповідача про відсутність підтверджуючих документів, які свідчать про використання коштів наданих на відрядження, що зафіксовані в акті перевірки №2115/23-2/14207584 від 18.08.2011 року, суд зазначає наступне.

Дослідивши вищезгадані постанови, встановлено, що порушення позивачем положень податкового законодавства стосовно норм регулювання обігу готівки та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, які зазначені в справах №2а/2370/273/2012 та №823/2713/13-а, грунтуються на тих самих обставинах, за якими відповідачем встановлено заниження позивачем податку на додану вартість та одночасно є складовою частиною порушень, які вказані в податковому повідомленні-рішенні від 22.02.2012р. №0000742301 у справі №2а/2370/914/2012.

Крім того, у поданих відповідачем до суду поясненнях (вх. 8959/2012/2а/2370/914/2012 від 18.05.2012р.) вказано, що відповідно до розрахунку штрафних санкцій за заниження податку на додану вартість, загальна сума нарахування податку на додану вартість та розмір штрафних санкцій включає в себе загальну суму донарахувань, з урахуванням заниження та завищення податку на додану вартість за весь період, що перевіряється, внаслідок чого дані суми неможливо розмежувати (а.с.188 т.2).

Беручи до уваги вищевказані пояснення, та обставину, що позивач зависив податковий кредит на суму податку на додану вартість при здійсненні витрат в частині використання коштів наданих працівникам ТОВ «Фірма «АКАНТ+К» на службові відрядження, що є предметом розгляду справи №2а/2370/273/2012 та зависив податковий кредит на суму податку на додану вартість при списанні 50% вартості паливно-мастильних матеріалів, використаних легковим автотранспортом, яке одночасно є предметом розгляду у справі №823/2713/13-а та у зв'язку з тим, що неможливо виокремити та розмежувати порушення, які є складовою частиною податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012р. №0000742301 у справі №2а/2370/914/2012, встановлено необхідність скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2012р. №0000742301.

Суд також звертає увагу, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справах №2а/2370/273/2012 та №823/2713/13-а набрали законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 14, 72, 94, 160-163, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 22.02.2012р. №0000742301 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 427 597 (чотириста двадцять сім тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 39 коп., у тому числі за основним платежем в сумі 345 716 (триста сорок п'ять тисяч сімсот шістнадцять) грн. 66 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 81 880 (вісімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят) грн. 73 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АКАНТ+К» (ідентифікаційний код - 14207584) судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 19 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Холод

повний текст постанови виготовлено 29.04.2014р.