Постанова № 38560716, 05.05.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2014 року Справа № 904/9249/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Широбокової Л.П., Чус О,В.,

секретар судового засідання: Валяр М.Г.,

представники сторін:

від позивача та відповідача-2 представники у судове засідання не з'явились;

від відповідача-1: Селяков О.В., представник, довіреність №85 від 01.01.2014 року;

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2014 року у справі №904/9249/13

за позовом відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м.Запоріжжя

до відповідача-1: державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

до відповідача-2: публічного акціонерного товариства "Алчевськкокс", м. Алчевськ, Луганська область

про стягнення 3 325 грн. 56 коп.

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2013 року відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (надалі - ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з державного підприємства "Придніпровська залізниця" (надалі - ДП "Придніпровська залізниця") та публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" (надалі - ПАТ "Алчевськкокс") на свою користь 3 325 грн. 56 коп. збитків, заподіяних несхоронним перевезенням вантажу, та 1 720 грн. 50 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2014 року у справі №904/9249/13 (суддя Колісник І.І.) позов задоволено частково; з ПАТ "Алчевськкокс" на користь ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь" стягнуто 3 325 грн. 56 коп. збитків від недостачі вантажу та 1 720 грн. 50 коп. судового збору; в позові до ДП "Придніпровська залізниця" відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог до ПАТ "Алчевськкокс" позивачу відмовити.

Позивач та відповідач-1 проти доводів апеляційної скарги заперечують, просять Дніпропетровський апеляційний господарський суд в її задоволенні відмовити, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судових засіданнях представників відповідача-1,2, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України.

Ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року (надалі - Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до п.1 ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України)).

Накладна, у відповідності із ст.6 Статуту залізниць України, це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (ч.ч.1, 2, 3 ст.23 Статуту залізниць України).

Завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами (ч.1 ст.30 Статуту залізниць України).

Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. (ч.1 ст.37 Статуту залізниць України).

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ч.4 ст.52 Статуту залізниць України).

Згідно ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст.105 Статуту залізниць України).

Як вбачається з матеріалів справи 17.07.2013 року зі станції Комунарськ Донецької залізниці до станції Запоріжжя - Ліве Придніпровської залізниці за залізничною накладною № 49347008 у напіввагоні № 67865600 здійснено відправлення на адресу ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь" (позивача) дріб'язку коксового (0х10 мм) у вологому стані, завантаженого з "шапкою" та маркованого двома смугами вапняком. Вантаж завантажений вантажовідправником - ПАТ "Алчевськкокс" (відповідачем-2).

Згідно ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

22.07.2013 року на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці складений комерційний акт № 010221/737, відповідно до якого проведено переважування вантажу на справних електронних вагонних вагах вантажоодуржувача, повірених 06.04.2013 року. За ланими акту згідно документу значиться вага нетто: 52 050 кг., тара: 23 100 кг.; фактично виявилась - вага брутто: 70150 кг, тара з документа 23 100 кг, нетто - 47050, що менше ваги, вказаної в документі на 5 000 кг. У комерційному відношенні навантаження шапкою вище рівня бортів на 20 см, вантаж маркований вапняком двома поздовжніми смугами. Маркування порушене, є воронкоподібні поглиблення зліва по ходу потягу над 2, 3 люками 250х200х100 см, над 5 та 6 люками 120х120х60 см. На деталях вагону наявні застарілі сліди вантажу, що раніше просипався. У технічному стані вагон справний, про що складений акт форми ГУ 106 № 131 від 22.07.2013 року. Також встановлено нещільне прилягання кришок 2-го та 6-го люків до армувальних листів поперечних балок, наявність зазорів довжиною 15-20 см, шириною 2-3 см, внутрішнє закладення папером, зовнішнє закладення дрантям. Вагон бездверний, люки закриті, протікання немає. При повторному переважуванні комісією результат не змінився.

Позивач розрахував вартість нестачі вантажу та просить стягнути її з відповідачів, проти чого останні заперечують, що і є причиною виникнення спору.

За ч.1 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Водночас, ч.5 ст. 31 Статуту залізниць України встановлено, що придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно з залізничною накладною № 49347008 завантаження вантажу у напіввагон №67865600 здійснювалось вантажовідправником - відповідачем-2, тому відповідно до ч.5 ст. 31 Статуту залізниць України придатність зазначеного напіввагону до перевезення вантажу у комерційному відношенні повинен був визначити саме він.

Частиною 3 ст. 308 Господарського кодексу України передбачено, що вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (надалі - Правила перевезення вантажів), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542, можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, розмір яких не перевищує 13 мм, визначається відправником.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу (ч.1 ст. 917 Цивільного кодексу України).

Із комерційного акту АА № 010221/737 від 22.07.2013 року та акту про технічний стан вагону № 131 від 22.07.2013 року вбачається, що напіввагон № 67865600 у комерційному відношенні був непридатний до перевезення вантажу з огляду на наявні зазори; заактовано нещільне прилягання кришок 2-го та 6-го люків до армувальних листів поперечних балок. Однак, вказаний напіввагон був прийнятий відправником - відповідачем-2.

Прийнявши вказаний напіввагон, наявні зазори, які значно перевищують розмір коксового дріб'язку, були затулені ним папером та дрантям, що не є на думку місцевого господарського суду, з чим погоджується колегія суддів, достатнім та необхідним захистом від його видування та просипання під час перевезення.

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника за винятком випадків, коли технічна несправність мала прихований характер (абз. 3 п. 3.9. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" в редакції від 29.09.2008 року №04-5/225).

Згідно з приписами ст.ст. 110, 113, 114 Статуту залізниць України та ст.ст. 306, 314 Господарського кодексу України, залізниця несе відповідальність за схоронність вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу і, як перевізник, відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної вартості вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від неї причин.

Згідно ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція).

Несправність напіввагону № 67865600 не мала прихованого характеру, а була очевидною, відправник бачити її міг, що відображено у вищезазначених комерційному акті та акті про технічний стан вагону, отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, відправник не виконав вимоги ст.31 Статуту залізниць України, п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, не підготував вагон до перевезення вантажу дрібної фракції, не вжив належних та достатніх заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування.

Окрім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, спірний вагон не подавався позивачу під навантаження в розумінні ч.1 ст. 31 Статуту залізниць України, оскільки із наданих відповідачем-1 пам'яток ф. ГУ-45 № 2679 від 15.07.2013 року (а.с. 51) та № 9584 від 17.07.2013 року (а.с. 52) вбачається, що він був завантажений відправником - відповідачем-2 повторно після вивантаження попереднього вантажу, що прибув на його адресу, тобто мало місце виконання відправником здвоєної операції.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідальність перевізника за недостачу вантажу у напіввагоні №67865600, який перевозився за залізничною накладною № 49347008, відсутня, внаслідок чого позов до відповідача-1 задоволенню не підлягає; відповідальність за нестачу спірного вантажу повинен нести відповідач-2.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту залізниць України).

При розрахунку збитків у сумі 3 325 грн. 56 коп. від нестачі вантажу позивач врахував: встановлену відповідно до комерційного акта нестачу - 5000 кг; 2% його природної втрати ваги - 1041 кг (52050 кг х 2% = 1041 кг); вартість вантажу у сумі 700 грн. (без ПДВ) за 1 тонну, що відповідає рахунку відправника № 1723 від 18.07.2013 року.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, рішення місцевого господарського суду ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2014 року у справі №904/9249/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя О.В.Чус

(Повний текст постанови складено 07.05.2014р.)