Рішення № 38557162, 24.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15506/13 24.04.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквенто"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності

Суддя: Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача: Дігтяренко О.М. - за дов.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", позивач у справі, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквенто" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Ухвалою від 15.08.13р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.02.14р. та зупинено провадження у справі.

25.08.13р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали на виконання вимог ухвали суду.

09.09.13р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали на виконання вимог ухвали суду.

25.09.13р. через відділ діловодства позивачем подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 07.10.13 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.11.13 р.

20.10.13р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

30.10.13р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 05.11.13 р. у зв'язку з лікарняним судді Домнічевої І.О. справу передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою від 05.11.13 р. суддя Літвінова М.Є. призначила розгляд справи на 26.11.13 р.

06.11.13р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 12.11.13 р. у зв'язку з виходом з лікарняного справу передано для розгляду судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 26.11.13 р. задоволено клопотання позивача про витребування доказів та залучено ОСОБА_1 до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 17.12.13 р.

16.12.13р. через відділ діловодства суду третя особа подала клопотання про відкладення розгляду справи.

16.12.13р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

Ухвалою від 17.12.13 р. розгляд справи відкладено на 14.01.14 р.

23.12.13р. через відділ діловодства суду від КМДА надійшла відповідь на судовий запит.

13.01.14р. через відділ діловодства суду від Реєстраційної служби надійшла відповідь на судовий запит.

14.01.14р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 14.01.14 р. у зв'язку з лікарняним судді Домнічевої І.О. справу передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою від 14.01.2014 р. суддя Літвінова М.Є. прийняла справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 04.02.2014 р.

15.01.14р. через відділ діловодства суду від КМ БТІ надійшла відповідь на судовий запит.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. у зв'язку з виходом з лікарняного справу передано для розгляду судді Домнічевій І.О.

03.02.14р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

Ухвалою від 04.02.2014 р. розгляд справи відкладено на 11.03.2014 р.

19.02.14р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

Ухвалою від 11.03.2014 р. розгляд справи відкладено на 27.03.2014 р.

26.03.14р. через відділ діловодства суду представник третьої особи надав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує у повному обсязі.

27.03.14р. через відділ діловодства суду у відповідь на запит ухвали суду надійшли документи від Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві.

27.03.14р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

Ухвалою від 27.03.2014 р. розгляд справи відкладено на 08.04.2014 р.

Ухвалою від 27.03.14р. задоволено клопотання позивача про забезпечення позову

08.04.14р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові пояснення по справі.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 08.04.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному, справу передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою від 08.04.14р. суддя Ващенко Т.М. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду на 24.04.14р.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 11.04.2014р. в зв'язку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Домнічевій І.О.

18.04.14р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

Представник відповідача в судове засідання 24.04.14 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.04.13 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", в особі начальника Шевченківського відділення Київської міської філії Жирного Іллі Миколайовича, що діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 26 грудня 2007 року та зареєстрованої в реєстрі за № 800, та громадянином України - ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір (надалі по тексту - Іпотечний договір), згідно умов якого ОСОБА_1 (іпотекодавець) передає в іпотеку позивачу (іпотекодержатель) у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за Договорами про надання відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-79/П від 07.02.2008 року, №44.29-48-80/П від 07.02.08р. (надалі по тексту - Кредитні договори), укладеними між іпотекодержателем та іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: приміщення другого поверху житлового будинку, будівництво якого здійснювалося за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі (між осями 8-11, А-Д) загальною проектною площею 162,41 метрів квадратних та ? щитової вбудованих приміщень на першому поверсі загальною проектною площею 7,81 метрів квадратних, загальна проектна площа вбудованого приміщення складає 170,22 метрів (надалі по тексту - предмет іпотеки).

Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 07 лютого 2008 року , зареєстрований в реєстрі за № 1708 та цього ж дня вчинена заборона відчуження зазначеного в договорі майна.

У відповідності до п. 1.1.1. Договору іпотеки на момент його підписання Предмет іпотеки належав ОСОБА_1 на підставі Договору відступлення права вимоги, укладеного 02 листопада 2007 року між Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво Магнат», що посвідчений 02.11.2007 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 4955, а також на підставі Інвестиційного контракту № ВПП 216/2/2 (про інвестування будівництва нежилого приміщення) від 26 січня 2004 року, укладеного Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Столиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво Магнат», з усіма змінами та доповненнями, в числі Додаткової угоди № 1 від 26 січня 2006 року до Інвестиційного контракту 216/2/2 від 26 січня 2004 року, Додаткової угоди № 6 від 02 листопада 2007 року Інвестиційного контракту № ВПП 216/2/2 від 26 січня 2004 року.

У відповідності до ч.2 ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», предметом іпотеки також може і об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що подавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору».

У відповідності до п. 1.10. Іпотечного договору № 44.02-13-102/І: після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, а також після оформлення та реєстрації в установленому чинним законодавством України порядку власності на нього за Іпотекодавцем, збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки».

Як стверджує позивач, будівництво приміщень по АДРЕСА_2 закінчено, вказане нерухоме майно прийнято в експлуатацію з реєстрацією в установленому порядку права власності на нього за Іпотекодавцем.

Згідно даними Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (лист №55722 (И-2011) від 15.12.2011 р. - на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 19.11.2009 року, Наказ №949-В від 19.11.2009 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №55а), літ. «А», загальною площею 196,2 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2

11.06.2007 року між сторонами укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 5876, за умовами якого сторони погодили новий графік змін максимального ліміту заборгованості за Кредитним договором.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання громадянином ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за Кредитними договорами, щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, та зазначає, що станом на 09.07.2013 року у нього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 61 804 987,45 грн., а саме:

- за Договором відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-79/П - 29 191 517,54 грн. , в тому числі:

- сума заборгованості за кредитом - 14 714 433 грн. 00 коп.;

- сума заборгованості за відсотками - 11 322 314 грн. 28 коп.;

- розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 952 174 грн. 25 коп.;

- розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 1 562 014 грн. 92 коп.;

- розмір інфляційних витрат за кредитом - 238 532 грн. 34 коп.

- розмір інфляційних витрат за відсотками - 402 048 грн. 74 коп.

- за Договором відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-80/П - 4 080 253 дол. США 96 центів, в тому числі:

- сума заборгованості за кредитом - 2 899 938 дол. США 06 центів;

- сума заборгованості за відсотками - 841 949 дол. США 19 центів;

- розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 186 453 дол. США 45 центів;

- розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 151 913 дол. США 26 центів;

що за курсом Національного Банку України станом на 09.07.2013 року в розмірі 7, 9930 за 1 дол. США становить: 32 613 469 грн. 91 коп., в тому числі:

- сума заборгованості за кредитом - 23 179 204 грн. 91 кой.;

- сума заборгованості за відсотками - 6 729 699 грн. 85 коп.;

- розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 1 490 322 грн. 44 коп.;

- розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 1 214 242 грн. 72 коп.

Як стверджує позивач, нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №55а), літ. «А», загальною площею 196,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, корпус 6, було відчужено TOB «Еквенто» згідно договору купівлі - продажу від 16.08.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, на підставі наступного.

Постановою Господарського суду Одеської області від 14.02.2012 р. у справі №21/17-5170-2011 визнано банкрутом фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Хайло Миколу Володимировича (ліцензія серії НОМЕР_1 від "2011р.).

В процедурі ліквідації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, арбітражним керуючим Хайло Миколою Володимировичем було відчужено нерухоме майно нерезиденту - TOB «Еквенто».

Однак, Хайло М.В. арбітражним керуючим - ліквідатором ФОП ОСОБА_1, Іпотекодержателю вказаного майна - ПАТ «Укрсоцбанк» не було донесено інформацію про факт та підстави відчуження іпотечного майна, яким забезпечено виконання зобов'язань фізичної особи ОСОБА_1 перед Банком.

25 грудня 2012 року Постановою Вищого господарського суду України у справі № 17-5170-2011 скасовано Постанову господарського суду Одеської області від 14.02.2012 року про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, провадження у справі припинено.

Таким чином, всі дії, що були вчинені на підставі скасованої постанови про визнання ФОП ОСОБА_1 банкрута не мають правового значення, оскільки із його скасуванням втратили силу ті наслідки, що були пов'язані зі скасованим рішенням, що, окрім іншого, підтверджує право ПАТ «Укрсоцбанк» звернутись з позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно, що передано в іпотеку Банку.

За твердженням позивача, власником нерухомого майна, переданого у встановленому законом порядку в іпотеку Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 за довором про надання відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-79/П від 07 лютого 2008 року та Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-79/П від лютого 2008 року, без відома законного іпотекодержателя стала інша особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еквенто».

Зважаючи на вищенаведене, позивач звернувся до суду з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на нежитлові приміщення загальною площею 196,20 кв.м. розташовані в житловому шістнадцятиповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_2., що є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 07.02.2008 року, укладеним позивачем з громадянином ОСОБА_1, в рахунок погашення частини боргу боржника ОСОБА_1 за договорами про надання відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-79/П від 07.02.2008 року та № 44.29-48-80/П від 07.02.08р.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання прийнятих на себе зобов'язань за умовами договорів про надання відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-79/П від 07.02.2008 року та № 44.29-48-80/П від 07.02.08р., надано громадянину ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом перерахування траншів з позичкового рахунку зазначеного у вказаному договорі, в межах ліміту заборгованості.

У свою чергу, нормами статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням громадянином ОСОБА_1 умов договорів про надання відновлювальної кредитної лінії та норм чинного законодавства щодо сплати кредиту та процентів за користування ним, у позичальника виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 61 804 987, 45 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

07.02.2008 року між позивачем та громадянином України - ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку позивачу у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за Договорами про надання відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-79/П від 07.02.2008 року та № 44.29-48-80/П від 07.02.08р. наступне нерухоме майно: незакінчене будівництво вбудоване приміщення другого поверху житлового будинку, будівництво якого здійснювалося за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі (між осями 8-11, А-Д) загальною проектною площею 162,41 метрів квадратних та ? щитової вбудованих приміщень на першому поверсі загальною проектною площею 7,81 метрів квадратних, загальна проектна площа вбудованого приміщення складає 170,22 метрів та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору відступлення права вимоги, укладеного 02 листопада 2007 року між Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво Магнат», що посвідчений 02.11.2007 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 4955, а також на підставі Інвестиційного контракту № ВПП 216/2/2 (про інвестування будівництва нежилого приміщення) від 26 січня 2004 року, укладеного Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Столиця» та Товариством з єною відповідальністю «Видавництво Магнат», з усіма змінами та доповненнями, в числі Додаткової угоди № 1 від 26 січня 2006 року до Інвестиційного контракту 216/2/2 від 26 січня 2004 року, Додаткової угоди № 6 від 02 листопада 2007 року Інвестиційного контракту № ВПП 216/2/2 від 26 січня 2004 року.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквенто" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №55а), літ. «А», загальною площею 196,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, корпус 6, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним позивачем з громадянином ОСОБА_1 від 07.02.2008 року, в рахунок погашення частини боргу боржника ОСОБА_1 за договорами про надання відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-79/П від 07.02.2008 року та № 44.29-48-80/П від 07.02.08р., в сумі 61 804 987,45 грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 14.02.2012 р. у справі № 1 17-5170-2011 визнано банкрутом фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Хайло Миколу Володимировича (ліцензія серії НОМЕР_1 від "2011р.).

В процедурі ліквідації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, арбітражним керуючим Хайло Миколою Володимировичем було відчужено нерухоме майно нерезиденту - TOB «Еквенто».

Згідно з Протоколом № 32 аукціону з продажу майна, що належить ФОП ОСОБА_1 від 14.08.2012 року (надалі по тексту - Протокол № 32), Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквенто" оголошено переможцем аукціону з реалізації майна, а саме, нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №55а), першого та другого поверхів загальною площею 196,20 кв.м. розташовані в житловому шістнадцятиповерховому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі Протоколу № 32 між арбітражним керуючим Хайло М.В., що діяв на підставі постанови Господарського суду Одеської області від 14.02.2012 року у справі № 21/17-5170-2011 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквенто" було укладено договір купівлі - продажу від 16.08.2012 року, предметом якого є нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №55а), першого та другого поверхів загальною площею 196,20 кв.м. розташовані в житловому шістнадцятиповерховому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі за № 2157.

25 грудня 2012 року Постановою Вищого господарського суду України у справі 21/17-5170-2011 скасовано Постанову господарського суду Одеської області від 1.2012 року про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, провадження у справі припинено.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 590 Цивільного кодексу України).

Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, виходячи із змісту статті 23 Закону України "Про іпотеку" предметом доказування в даній справі є факт переходу права власності на предмет іпотеки від третьої особи до відповідача.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно з частиною 3 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" інформаційну довідку з Державного реєстру прав на підставі письмового запиту мають право отримувати суд, органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав станом на 19.12.2012р. предмет іпотеки нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №55а), першого та другого поверхів загальною площею 196,20 кв.м. розташовані в житловому шістнадцятиповерховому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Еквенто" на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу від 16.08.2012 року та договору про внесення змін №1 до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_8

Згідно з статтею 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквенто" та громадянина ОСОБА_1 з вимогою погасити спірну заборгованість за Кредитними договорами та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором у разі невиконання цієї вимоги.

За змістом статті 36 Закону України "Про іпотеку" в редакції, яка діяла на момент укладення Іпотечного договору, тобто станом на 19.07.2006 року, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Тобто, передбачений наведеними нормами договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень".

Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у відповідному договорі, іпотекодержатель на підставі частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Вказаний висновок міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26.12.2011 року у справі №3-139гс11 та від 11.12.2013 року у справі № 6-124цс13, а тому в силу статті 111-18 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для врахування судами при вирішенні подібних спорів.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, який підтверджує або спростовує наявність у позивача права власності на спірне майно. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Статтями 36, 37 Закону України "Про іпотеку" в редакції від 23.02.2006 року передбачена можливість укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто вільне волевиявлення сторін, а не диспозитивне зобов'язання на укладення такого договору. Крім того, слід зазначити, що цими статтями передбачено саме позасудовий порядок задоволення вимог іпотекодержателя, а в разі позовного провадження таке задоволення здійснюється на підставі застереження в договорі, з урахуванням норм чинного законодавства.

Відповідно до пункту 4.5. Іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один з наступних способів:

- 4.6.1. на підставі рішення суду, або

- 4.6.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса, або

- 4.6.3. шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в разі невиконання забезпечених зобов'язань, в порядку встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", або

- 4.6.4. шляхом продажу Предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі - продажу, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", або

- 4.6.5. шляхом організації іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі - продажу Предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

Із змісту частини 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 39 "Про іпотеку" та частини 2 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

У відповідності до Висновку про вартість майна від 27.06.2013 року, наданого суб'єктом оціночної діяльності ПП «Енергомакс» (сертифікат №12021/11 від 09.06.2011р.) в рамках Звіту про оцінку вартості майна, вартість Предмета іпотеки складає 4 728 000, 00 грн., що не перевищує встановленої судом заборгованості боржника перед позивачем за Кредитними договорами.

Звіт від 27.06.2013 року виконаний ПП «Енергомакс» (сертифікат СОД № 12021/11 від 09.06.2011 року), оцінювач - ОСОБА_9, право експерта-оцінювача на проведення оцінки підтверджується свідоцтвом МФ №3972 від 21.12.2005 року.

За приписом статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши висновки про вартість майна, викладені у Звіту від 28.06.2013, року, який складено ПП «Енергомакс» станом на 28.07.2013 року, судом встановлено, що метою оцінки було визначення оціночної вартості об'єктів оцінки для звернення стягнення на предмет іпотеки, оцінки шляхом набуття у власність, а тому, суд приймає вказаний Звіт, в якості належного та допустимого доказу у справі та застосовує його для встановлення ціни Предмету іпотеки.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" визначені підстави, за наявності яких припиняється іпотека, а саме: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять підстав, як конкретно визначених вказаною нормою, так і інших підстав, передбачених цим Законом для визнання припиненою іпотеки за Іпотечним договором і, відповідно, для визнання припиненими правовідносин за цим договором.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, суд зазначає, що заявлений позивачем позов є захистом вже існуючого права, що виникло на підставі застереження в договорі іпотеки, яке законодавцем визначено як самостійна підстава виникнення права власності.

Окрім того, необхідно зазначити, що відповідно до інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 станом на 16.08.12р. був обтяженим, а саме, знаходиться під арештом на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, № 33489602 від 19.07.12р. відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Одеській області, головний державний виконавець Щеглова Є.В., проте, за висновками суду, прийняття рішення про задоволення позову за наявності даного обтяження не суперечить чинному законодавству, з огляду на наступне.

Проте, ліквідатором виключено запис про обтяження предмету іпотеки з державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що надала останньому можливість здійснити відчуження предмету іпотеки на користь відповідача.

Крім того, враховуючи те, що провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 припинено, а постанова Господарського суду від 14.02.12р. про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_1 та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури втратила свою силу, ухвалою Господарського суду Одеської області скасовано заходи вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.06.2012р. щодо скасуванням обтяжень (заборони та іпотеки) нерухомого майна.

Статтею 17 ЗУ «Про іпотеку» визначені підстави припинення іпотеки, до яких, зокрема, належать: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Однак, жодної із зазначених підстав відносно спірного іпотечного майна не настало, що свідчить про наявність іпотеки, незалежно від зміни власника майна, що надає позивачу підстави для звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

П.6.3. Іпотечного договору №44.02-13-102/1 від 07.02.2008 р. передбачено, що цей

Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення

основного зобов'язання.

У зв'язку з тим, що провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1

припинено, основне зобов'язання ОСОБА_1 не виконано, що дає підстави стверджувати, що іпотечний договір діє і може бути припиненим у разі виконання

основного зобов'язання за Кредитним договором.

Враховуючи притаманний інституту іпотеки принцип слідування, який закріплений в ст. 23 ЗУ «Про іпотеку», при переході права власності на предмет іпотеки до іншої особи, право іпотеки зберегло свою силу. Новий власник нерухомого майна прийняв на себе всі його права та обов'язки іпотекодавця.

В силу цієї норми, особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, навіть, якщо він є добросовісним набувачем і не знав про наявність іпотечного обтяження.

При цьому, аналіз змісту положення ст. 23 Закону України "Про іпотеку" свідчить, що правовий режим майна, яке знаходиться в іпотеці, не змінюється незалежно від кількості правочинів, за якими право власності переходило до інших набувачів такого права. Тому до нового власника предмета іпотеки - TOB «Еквенто» переходять всі права і обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Чинне законодавство не встановлює залежність збереження права іпотеки від добросовісності чи недобросовісності нового власника предмету іпотеки, а також від його обізнаності про обтяження придбаного нерухомого майна чи оспорювання в судовому порядку права іпотекодержателя на це майно на момент його придбання.

Будь-яких обмежень або виключень, які б дозволяли звільнити особу, що придбала іпотечне майно від переведених на нього обов'язків іпотекодавця на підставі того, що при укладенні договору купівлі-продажу вона не знала про наявність іпотечного обтяження, законом не передбачено.

Тобто, згідно чинного законодавства, іпотекодержатель може пред'явити вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки до нового власника, який є добросовісним набувачем при повному збереженні договору купівлі-продажу предмета іпотеки, тобто, без попереднього визнання цього договору недійсним.

Як вже зазначалось судом вище, згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 16.08.2012 року, предмет іпотеки, нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №55а), першого та другого поверхів загальною площею 196,20 кв.м. розташовані в житловому шістнадцятиповерховому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Еквенто" на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу від 16.08.2012 року та договору про внесення змін №1 до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_8

Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, розглянувши обставини даної справи, врахувавши те, що Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.12р. у справі № 17-5170-2011 скасовано Постанову господарського суду Одеської області від 1.2012 року про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, провадження у справі припинено, суд приходить до висновку, що Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" як іпотекодержатель майна, яким забезпечене виконання простроченого боржником кредитного зобов'язання за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-79/П від 07.02.2008 року та № 44.29-48-80/П від 07.02.08р., має пріоритетне право перед іншими на майно, передане в іпотеку.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи, те що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем, в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не спростовано, факт наявності заборгованості позичальника за Кредитним договором у розмірі 61 804 987,45 грн., позовні вимоги про звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №55а), першого та другого поверхів загальною площею 196,20 кв.м. розташовані в житловому шістнадцятиповерховому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 07.02.2008 року, укладеним позивачем з громадянином ОСОБА_1, в рахунок погашення частини боргу боржника ОСОБА_1 за договорами про надання відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-79/П від 07.02.2008 року та № 44.29-48-80/П від 07.02.08р. у розмірі 61 804 987,45 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. В рахунок часткового погашення заборгованості громадянина ОСОБА_1 (адреса проживання: 65070, АДРЕСА_1) перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019, м. Київ, вулиця Ковпака, 29) за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-79/П від 07 лютого 2008 року та Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 44.29-48-79/П від 07 лютого 2008 року в розмірі 4 728 000 грн. (чотири мільйона сімсот двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Еквенто» (вул. Джон Принсесс, 13, 2-й поверх, Лондон, Англія, W1G 0IR) шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» права власності на нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №55а), літ. «А», загальною площею 196,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквенто" (вул.Джон Принсесс, 13, 2-й поверх, Лондон, Англія, W1G 0IR) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд 29, код ЄДРПОУ 00039019) 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.04.2014

Суддя І.О.Домнічева