Постанова № 38553790, 29.04.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2014 р. Справа № 914/386/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Дубник О.П.

при секретарі Зошій М.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А3913, м.Новий Калинів, Самбірський район, Львівська область № 103 від 20.03.14 року

на рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2014 року

у справі №914/386/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства ,,Городоцький механічний завод'', м.Городок, Львівська область

до відповідача: Військової частини А3913, м.Новий Калинів, Самбірський район, Львівська область

про: стягнення 86 430,13 грн.заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача: Приходько Ю.В. - представник на підставі довіреності б/н від 28.01.14 року;

від відповідача: не з'явився;

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 12.03.2014 року у справі №914/386/14 (суддя Сухович Ю.О.) позов Публічного акціонерного товариства ,,Городоцький механічний завод'', м.Городок, Львівська область до Військової частини А3913, м.Новий Калинів, Самбірський район, Львівська область про стягнення 86 430,13 грн. заборгованості задоволено частково. Вирішено стягнути з Військової частини А3913 на користь Публічного акціонерного товариства "Городоцький механічний завод"- 66 630,00 грн. основного боргу, 397,11 грн. інфляційних нарахувань, 2 612,26 грн. три проценти річних та 1 472,06 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 12 126,66 грн. пені та 4 664,10 грн. штрафу відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 12.03.2014 року у справі №914/386/14, відповідач - Військова частина А3913 - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник визнаючи наявність основного боргу, мотивує подану апеляційну скаргу тим, що відповідно до ст.5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. На даний момент у відповідача кошторисні призначення для погашення вищезазначеної заборгованості в наявності, військова частина А3913 приступила та виконала всі можливі заходи для оплати вищевказаного договору, і пред'явила всі документи для перерахунку коштів в УДКСУ у Львівській обл., ще у 2012 році. Проте з невідомих причин Самбірське управління державної казначейської служби у Львівській обл., фактичну оплату так і не здійснює впродовж 2 років.

На підставі вищезазначеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 12.03.14 р. у справі № 914/386/14 скасувати в частини присуджених до стягнення на користь позивача штрафних санкцій.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/386/14 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2014 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Малех І.Б. та Кузя В.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.14 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 29.04.14 р..

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці за вагітністю та пологами судді Малех І.Б. та судді Кузя В.Л. у складі іншої судової колегії , у склад колегії для розгляду справи № 914/386/14 замість суддів Малех І.Б. та Кузя В.Л. введено суддів- Марка Р.І. та Дубник О.П..

Представнику роз'яснено його права згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 29.04.14 року представник позивача з'явився, проти апеляційної скарги заперечив, рішення господарського суду Львівської області від 12.03.14 року вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін- апеляційну скаргу без задоволення.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимогу ухвали суду від 31.03.14 року не виконав, хоч був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Окрім того, згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'' № 18 від 26.12.2011 р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, 31.05.2012р. між Військовою частиною А3913 (за договором- замовник) та Публічним акціонерним товариством "Городоцький механічний завод" (за договором- виконавець) укладено договір №16-008-12 на капітальний ремонт авіаційних гідроприйомників 8АТ-9907-00 за умовами якого виконавець виконує капітальний ремонт авіаційних гідроприйомників 8АТ-9907-00 в кількості 5 одиниць, а замовник приймає та оплачує. Відповідно до п.2.1. та п.2.2. вищезазначеного договору ціна капітального ремонту за договором становить 66630 грн., включаючи ПДВ 20% - 11150 грн. Ціни на ремонт не можуть змінюватись впродовж дії договору. Згідно п.3.1. договору замовник протягом 10-ти банківських днів після отримання авіаційних гідроприйомників та акту виконаних робіт перечислює на поточний рахунок постачальника 100% суми договору.

Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав повністю, провів капітальний ремонт авіаційних гідроприйомників 8АТ-9907-00 в кількості 5 одиниць на загальну суму 66630 грн., про що сторони підписали акт надання послуг (виконання робіт) від 21.09.2012 р. на суму 66630 грн.. Проте, відповідач оплату за виконані роботи не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 66630 грн., існування якої скаржник не заперечує і яка підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 17.12.2013 р..

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що згідно із ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до умов ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Несплату боргу відповідач обґрунтовує специфікою фінансування, зокрема зазначає, що згідно ст. 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України" військова частина, як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов"язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. Як зазначив скаржник, на даний момент у відповідача кошторисні призначення для погашення заборгованості в наявності, військова частина пред'явила усі документи для перерахунку коштів проте з невідомих причин Самбірське управління державної казначейської служби у Львівській області оплату не здійснило. У відповідності до ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, як вже було зазначено вище згідно ст.ст. 525, 526 ЦК і ст..193 ГК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання не може ставитись в залежність від специфіки фінансування, яка не звільняє боржника від обов'язку сплати боргу.

Відтак, колегія суддів вважає підставним присудження судом першої інстанції стягнення на користь позивача суми основного боргу.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд першої інстанції належно перевірив поданий розрахунок та встановив, що до стягнення із скаржника підлягає 397,11 грн. інфляційних втрат та 2612,26 грн. три проценти річних.

В частині стягнення 12126,66 грн. пені та 4664,10 грн. штрафу, суд першої інстанції підставно відмовив у позові, оскільки у відповідності із абзацом третім ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Відповідно до пункту 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань'' № 14 від 17.12.2013р. вказано, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Враховуючи те, що позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф нараховані згідно абзацу третього ч.2 ст.231 ГК України за прострочення виконання відповідачем саме грошового зобов'язання, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Крім того, ухвалою суду від 31.03.2014 року задоволено клопотання скаржника про відстрочку сплати судового збору та зобов'язано здійснити сплату останнього у розмірі 913,50 грн. та надати суду докази такої сплати та зарахування до спеціального фонду Держбюджету до ухвалення судового рішення по справі.

Проте, станом на момент винесення постанови Львівським апеляційним господарським судом, доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі суду надано не було.

Згідно п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 ,,Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України'' , якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2014 року у справі № 914/386/14 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Військової частини А3913, м.Новий Калинів, Самбірський район, Львівська область - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2014 р. у справі № 914/386/14 - без змін.

2.Стягнути з Військової частини А3913 (пл. Авіації, 120, м.Новий Калинів, Самбірський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 07699476) в доход Держбюджету - 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

4.Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 05.05.2014 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Дубник О.П.