Постанова № 38551802, 29.04.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2014 р. Справа № 16/387

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Грязнов В.В.

Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засданні апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської міської ради від 19.02.2014 р. на рішення господарського суду Житомирської області від 05.02.14 р. у справі № 16/387

за позовом Прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна екологічна інспекція у Житомирській області

про стягнення 10 359 586,00 грн. збитків

за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук О.Г. - представник, довіреність в справі;

від відповідача: Таргонський М.М. - юрисконсульт, довіреність в справі; Корзун Т.В. - головний бухгалтер, довіреність в справі;

від третьої особи: Білий В.Л. - завідувач юридичного сектору, довіреність в справі.

В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах Рівненської області Данилюк О.С.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.02.2014 р. у справі № 16/387 (суддя Тимошенко О.М.) відмовлено в позові прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна екологічна інспекція у Житомирській області про стягнення 10 359 586,00 грн. збитків. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відшкодуванню може підлягати тільки вже заподіяна шкода, про що імперативно зазначено у вказаних спеціальних нормативних актах, які не передбачають відшкодування ймовірної шкоди, тобто шкоди, яка ще не завдана. Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена; у справі розрахунок розміру шкоди проведений на підставі повідомлення Управління земельних ресурсів у місті Житомирі № 1821/6 від 07.02.2007 р. у формі відповіді на лист Державної екологічної інспекції в Житомирській області від 07.02.2007 р., що є порушенням порядку розрахунку шкоди; прокурором та позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які б стали підставою для нарахування та стягнення з відповідача шкоди, позовні вимоги є безпідставними.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, заступник прокурора Житомирської області звернувся з апеляційною скаргою від 19.02.2014 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 05.02.2014 р. у справі № 16/387 та прийняти нове, яким позов задоволити у повному обсязі посилаючись на те, що вказане судове рішення є незаконним, таким, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Судом безпідставно зазначено, що наявність на земельній ділянці сміття не є достатнім, щоб вважати її засміченою; що застосована третьою особою методика обрахунку розмірів шкоди регулює лише порядок розрахунку розмірів шкоди через забруднення земель хімічними речовинами; що положення застосованої Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства суперечать вимогам Закону України "Про відходи" та іншим нормативно-правовим актам. Вказана методика є чинною. Висновки суду про неправомірність застосування Методики для обчислення розміру шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки, є неправомірними. Місцевим судом не взято до уваги факти встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2011 року, яка є чинною. Суд не звернув на це увагу, надавши прерогативу фактам встановленим у зміненому судовому рішенні місцевого адміністративного суду, не надавши при цьому оцінку вищевказаним фактам встановленим вищестоящим по відношенню до Житомирського окружного адміністративного суду судом (Київський апеляційний адміністративний суд) в тій же справі. У відповіді на запит № 2/2 від 09.02.2011 р. Управління земельних ресурсів в м. Житомирі повідомило, що відповідно до земельно-кадастрових даних за відповідачем обліковується земельна ділянка загальною площею 11,8582 га, нормативна грошова оцінка поширюється на всю земельну ділянку, що знаходиться у власності відповідача. Дві земельні ділянки з різною нормативною грошовою оцінкою. Вирішуючи даний спір, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. ПАТ "Біо мед скло" не змогло довести відсутність вини підприємства у заподіянні шкоди, внаслідок чого судом апеляційної інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення. Відповідач не заперечує проти факту заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок утворення несанкціонованих звалищ відходів на земельній ділянці, яка належить йому на праві постійного користування, тобто визнає свої неправомірні дії, в результаті яких завдано майнової шкоди. Судом безпідставно взято до уваги висновок екологічної експертизи від 16.12.2013 р. № 8059. Предметом даного висновку є факт забруднення, а не засмічення земельної ділянки відходами. В акті перевірки зазначено та встановлено, експертизою підтверджено, що у підприємства відсутні відповідні дозволи на зберігання відходів та встановлений факт засмічення земельної ділянки. Протоколом та постановою від 07.02.2008 р. № 001291 зазначено та встановлено, що на підприємстві виявлено псування сільськогосподарських земель виробничими та іншими відходами. Протокол підписаний без зауважень та штраф сплачений в повному обсязі. Що є підтвердженням факту засмічення. Всі твердження експерта у висновку експертизи є хибними. Висновок експертизи не відповідає наявним обставинам справи та вимогам чинного законодавства на момент перевірки. Позивач клопотав перед судом про призначення додаткової екологічної експертизи і запропонував оплатити вартість її проведення, вказане клопотання позивача безпідставно залишено судом без задоволення. Судовий акт місцевого господарського суду постановлений з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування його апеляційним судом та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Біо мед скло" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги заступника прокурора Житомирської області та залишити без змін рішення господарського суду Житомирської області від 05.02.2014 р. у справі № 16/387, посилаючись на те, що доводи та посилання апеляційної скарги не відповідають дійсності, у зв'язку з чим рішення господарського суду Житомирської області від 05.02.2014 р. винесене у відповідності до норм чинного законодавства, а апеляційна скарга є безпідставною. Для застосуванням відповідальності у розумінні Цивільного кодексу України є: наявність та доведення фактів неправомірної поведінки особи, вина завдавача шкоди, наявність шкоди та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Тобто, підставою для застосування відповідальності має бути наявність завданої шкоди навколишньому природному середовищу. Шкода навколишньому природному середовищу в результаті засмічення земельних ділянок може проявлятись лише їх забрудненням, що і було констатовано господарським судом Житомирської області в оскаржуваному рішенні. Факт забруднення земельних ділянок спростовано висновком судової екологічної експертизи від 16.12.2013 р. № 8059, що виключає факт завдання шкоди навколишньому природному середовищу та відповідальності. Законність позиції ПАТ "Біо мед скло" підтверджена абзацом 15 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2010 р. по справі № 2а-4847/09/0670 про визнання дій неправомірними та скасування розрахунку шкоди, яке набрало законної сили. Житомирським окружним адміністративним судом встановлено факт, що розрахунок шкоди від засмічення земель проведений не у відповідності до вимог методики, це не потребує повторного дослідження господарським судом знову при вирішенні даного спору. Подана апеляційна скарга є безпідставною, а розрахунок проведений не у відповідності до вимог "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", від 04.04.2007 р. № 149. Третьою особою по справі було долучено інформацію про вартість земельних ділянок у вигляді листа, а не у формі довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що в свою чергу є порушенням пункту 5.6 Методики, згідно якого має надаватись саме довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. При проведенні розрахунку, нібито заподіяної шкоди, Державною екологічною інспекцією не тільки не витребувано витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку по кожній земельній ділянці, а і безпідставно враховано середню вартість земельної ділянки в розмірі 273,34 грн. за 1 м2 згідно листа (а не довідки, як того вимагає законодавство). Апелянтом безпідставно ставиться під сумнів експертний висновок від 16.12.2013 р. № 8059, який став результатом проведення судової екологічної експертизи по даній справі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна екологічна інспекція у Житомирській області у своїх поясненнях по справі просить задоволити апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області в повному обсязі, посилаючись на те, що дане рішення прийнято із порушенням норм матеріального і процесуального права і тому підлягає скасуванню. При винесені рішення суд помилково прийшов до висновку необґрунтованості позовних вимог, аналізуючи не повністю, а лише частково пункт 1.2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, посилаючись на те, що методика регулює лише порядок розрахунку розмірів шкоди через забруднення земель лише хімічними речовинами. Висновок експерта підтвердив імовірність забруднення грунтів, тобто методика застосована вірно. Суд першої інстанції спростовує норми законодавства про охорону навколишнього природного середовища та вважає, що інспекція не повинна попереджати вчинення забруднення навколишнього природного середовища його засміченням, а чекати коли можна буде підтвердити факт забруднення та коли воно дійсно призведе до екологічної катастрофи. Приведення земельної ділянки у первинний стан не звільняє від відшкодування збитків завданих засміченням. Предметом позову є факт забруднення, а не факт засмічення земельної ділянки відходами, що є різним поняттям не тільки по суті, а й по природі вчинення порушення. В акті перевірки зазначено та встановлено, а експертизою підтверджено, що у підприємства відсутні відповідні дозволи на зберігання відходів та встановлений факт засмічення земельної ділянки. Протоколом та постановою від 07.02.2008 р. № 001291 встановлено, що на підприємстві виявлено псування сільськогосподарських земель виробничими та іншими відходами. Протокол підписаний без зауважень та штраф сплачений в повному обсязі. Що є підтвердженням факту засмічення. Склобій, що утворився в результаті виробничого процесу продукції підприємства (відповідача), був винесений за межі виробничого цеху (процесу) та в подальшому зберігався в неналежному місці з порушенням вимог чинного законодавства. В акті перевірки зафіксовано, що на земельній ділянці без будь-якого покриття на відкритій ділянці ґрунту утворене несанкціоноване звалище виробничих відходів в супереч вимогам ДСанПіН 2.2.7.029-99. Твердження експерта, що відходи зберігались на промисловому майданчику є хибними, так як в самій експертизі зазначено, що проводився відбір проб грунту розташування відходів; що скло на підприємстві треба розцінювати як вторинну сировину, є хибним, так як експерт підтверджує той факт, що скло, яке знаходилось на території є виробничі відходи, тому що дає визначення відповідності склу показникам безпеки.

Позивач - Житомирська міська рада правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна екологічна інспекція у Житомирській подано клопотання від 11.04.2014 р. про проведення експертизи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про проведення експертизи та апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду незаконним та необгрунтованим; пояснив, що рішення суперечить методиці, оскільки суд першої інстанції хибно застосував пункти методики про висновок забруднення; факт відсутності вини відповідачем не доведено; відповідно до постанови та протоколу № 23/6, які підписані директором товариства без жодних претензій, факт засмічення відповідач визнає; просив рішення господарського суду скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні клопотання про проведення експертизи та апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, вважає рішення господарського суду незаконним та необгрунтованим; пояснив, що судом першої інстанції невірно застосовано методику; при розрахунку розміру шкоди не взято до уваги вартість земельної ділянки; оцінка землі проведена відповідно до законодавства; просив рішення господарського суду скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник третьої особи в судовому засіданні клопотання про проведення експертизи та апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в поясненнях, вважає рішення господарського суду незаконним та необгрунтованим; пояснив, що територія не забруднена, а засмічена і дане засмічення через 50 років могло призвести до забруднення; відповідач мав звернутися в управління, щоб отримати дозвіл на тимчасове зберігання відходів, однак в даному випадку такий дозвіл не врятував би ситуацію, оскільки відходи були розміщені на відкритому грунті, а не на твердому майданчику, як це передбачено методикою; скло має відповідати ГОСТу, а перероблене скло втрачає свої характеристики, тому воно і є відходами; просив рішення господарського суду скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник відповідача Таргонський М.М. в судовому засіданні клопотання про проведення експертизи та апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим; пояснив, що не можна говорити про те, що перероблене скло втрачає свої характеристики, склобій становить 25 % сировини, з якої відповідач виготовляє пляшки для дитячих йогуртів та молока; факт завдання шкоди і факт засмічення прокурором та позивачем не доведено, а відповідачем не визнається; під час проведення розрахунку за завдану шкоду, було порушено методику, не враховано нормативну грошову оцінку землі, а використано вартість 1 м. кв. земельної ділянки у місті Житомирі; просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача Корзун Т.В. в судовому засіданні підтримала представника Таргонського М.М. в повному обсязі, просила рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву та пояснень на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

У клопотанні від 11.04.2014 р. третя особа просить призначити по справі екологічну експертизу з питань: чи вірно застосована Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства № 422/13689 від 25.04.2007 р.? Яка сума збитків заподіяна державі внаслідок засмічення земельної ділянки, зафіксованих в акті перевірки від 06-07.02.2008 р. Державною екологічною інспекцією в Житомирській області та схемою розміщення ділянок? Її проведення доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, оскільки висновок експертизи від 16.12.2013 р. № 8059, що в матеріалах справи, не відповідає наявним обставинам справи та вимогам чинного законодавства на момент перевірки.

В судовому засіданні прокурор та представники позивача і третьої особи клопотання підтримали; представники відповідача дане клопотання заперечили.

Колегія суддів прийшла до висновку, що дане клопотання до задоволення не підлягає як необґрунтоване та не мотивоване, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1-3 статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Абзацами 2, 3 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Згідно абзацу 1 пункту 5 вказаної постанови пленуму ВГСУ питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Враховуючи вищевикладене, предмет спору, об'єкт доказування та експертний висновок № 8059 від 16.12.2013 р., складений за наслідками проведення екологічної експертизи, призначеної судом першої інстанції, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для проведення запропонованої судової екологічної експертизи, а скаржником не доведено та необґрунтовано доцільність її призначення. Поставлені в клопотанні питання не потребують спеціальних знань.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор Корольовського району м. Житомира звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Житомирської міської ради про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Біо мед скло" 10 359 586,00 грн. збитків, завданих державі засміченням земельної ділянки в м. Житомирі по вул. Промисловій, 26. Позовні вимоги прокурор обґрунтував тим, що відповідач в порушення статті 46 Закону України "Про охорону земель", статтей 17, 33 Закону України "Про відходи", статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в процесі здійснення господарської діяльності допустив засмічення земельної ділянки, яка розташована по вул. Промисловій, 26 в м. Житомирі, відходами промисловості. Загальна площа засмічення земельних ділянок № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 складає 1 895 кв. м, об'ємом 4 407,6 куб. м., що підтверджується актом перевірки вимог природоохоронного законодавства від 06-07.02.2008 р. Розрахунок заподіяної шкоди здійснювався відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 року № 171 (зі змінами від 04.04.07 р.) (а.с.4,т.І).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.09.2012 р. в позові було відмовлено (а.с.168-170,т.І).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 р. задоволено апеляційну скаргу прокурора міста Житомира, рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2012 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю (а.с.146-156,т.ІІ).

Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2013 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 р. у справі № 16/837 та рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2012 р. у справі № 16/837 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області (а.с.183-190,т.ІІ).

При новому розгляді, рішенням господарського суду Житомирської області від 05.02.2014 р. в позові відмовлено (а.с.136-138,т.ІІІ).

З матеріалів справи вбачається: Державною екологічною інспекцією в Житомирській області 06-07.02.2008 р. проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Відкритим акціонерним товариством "Біо мед скло", про що складено акт від 06-07.02.2008 р. (а.с.5-9,т.І).

Даною перевіркою встановлено, що первинний облік відпрацьованих масел та промасленого ганчір'я, що утворюються в процесі виробництва, не ведеться, що є порушенням статті 17 Закону України "Про відходи", на підприємстві порушено правила складування, зберігання та розміщування відходів, а саме, виробничі відходи з побутовими; на земельній ділянці без твердого покриття виявлено несанкціоновані звалища виробничих відходів: будівельні відходи, які утворилися після демонтажу печі, склобій, мінвата; земельні ділянки: № 1 площею 374 кв. м, загальним об'ємом 935 куб. м.; № 2 площею 765 кв. м, загальним об'ємом 2 295 куб. м.; № 3 площею 260 кв. м, загальним об'ємом 520 куб. м.; № 4 площею 280 кв. м, загальним об'ємом 420 куб. м.; № 5 площею 216 кв. м, загальним об'ємом 237,6 куб. м. (а.с.5-8,т.І, 72-75,т.ІІ).

На виконання акта перевірки винесено припис про вжиття заходів щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства (а.с.9,т.І,76,т.ІІ) та проведено розрахунок розміру відшкодування шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки відходами промисловості (будівельні відходи, які утворилися після демонтажу печі) загальною площею 1 895 м. кв. та визначено розмір шкоди в сумі 10 359 586 грн. Розрахунок здійснювався відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. № 149 "Про внесення змін до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, зареєстрованого в Мінюсті України від 25 квітня 2007 року № 422/13689 (а.с.10-11,т.І, 77-78,т.ІІ).

За результатами перевірки, директором з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області Державної екологічної інспекції в Житомирській області Млинівською Г.П. складено протокол про адміністративне правопорушення № 001291 від 07.02.2008 р. про те, що посадова особа ОСОБА_9 - директор ВАТ "Біо мед скло" здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 52 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а також статтею 42 Закону України "Про відходи" тим, що на підприємстві ВАТ "Біо мед скло" виявлено псування сільськогосподарських та інших земель виробничими та іншими відходами, що є порушенням статті 17 Закону України "Про відходи" (а.с.39,т.І).

За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № 001291 від 07.02.2008 р. постановою про накладання адміністративного стягнення № 23/6 від 07.02.2008 р. встановлено, що посадова особа ОСОБА_9 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 52 КУпАП, статтею 42 Закону України "Про відходи" тим, що на підприємстві ВАТ "Біо мед скло" виявлено псування сільськогосподарських та інших земель виробничими та іншими відходами; за дані порушення несе відповідальність директор ВАТ "Біо мед скло" та постановлено визнати директора ВАТ "Біо мед скло" ОСОБА_9 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 52 Кодексу про адміністративне правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. (а.с.40,т.І).

Згідно пункту 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" Публічне акціонерне товариство "Біо мед скло" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства ""Біомедскло", яке було засноване відповідно до Наказу № 7 АТ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 7 грудня 1994 року, шляхом реорганізації державного підприємства "Житомирський завод "Біомедскло" у Відкрите акціонерне товариство "Біомедскло", відповідно до Законів України "Про приватизацію державних підприємств", "Про господарські товариства" та інших законів. Товариство було зареєстроване Виконавчим комітетом Ради народних депутатів Корольовського району міста Житомира 14 грудня 1994 року, Ідентифікаційний код 04763746 (а.с.61-62,т.І).

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України "Про відходи" відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Частина 1 статті 33 Закону України "Про відходи" закріплює, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Згідно частин 4, 5 наведеної статті зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини (частина 7 статті 33 Закону України "Про відходи").

До обов'язків суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами віднесено недопущення зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах (пункт з) частини 1 статті 17 Закону України "Про відходи").

Відповідно до пункту л) частини 1 статті 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Статтею 42 Закону України "Про відходи" визначено перелік правопорушень у сфері поводження з відходами, за які передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.

Однак, акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 06-07.02.2008 р. та протокол Державної екологічної інспекції в Житомирській області про адміністративне правопорушення № 001291 від 07.02.2008 р. не містять посилань на конкретний пункт переліку правопорушень, наведеного у статті 42 Закону України "Про відходи".

Крім того, як зазначено вище, у протоколі про адміністративне правопорушення № 001291 від 07.02.2008 р. та у постанові про накладення адміністративного стягнення № 23/6 від 07.02.2008 р. йдеться про виявлення на підприємстві ВАТ "Біо мед скло" факту псування сільськогосподарських та інших земель виробничими та іншими відходами і визнано це порушенням статті 17 Закону України "Про відходи". Разом з тим, протокол та постанова не містять записів про наявність шкоди заподіяної порушенням, а у відповідних графах цих документі поставлено прочерки. А в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 06-07.02.2008 р. у розділі "Поводження з відходами" зазначено, що на підприємстві порушено правила складування, зберігання та розміщування відходів та виявлено звалище виробничих відходів, які утворилися внаслідок демонтажу печі, склобою, мінвати. З акту перевірки вбачається, що на час його підписання, за порушення вимог природоохоронного законодавства уже було притягнуто до відповідальності керівника відповідача ОСОБА_9

Пунктом 5.3 Методики визначено, що відходи, що спричинили засмічення земельної ділянки, класифікуються за 4 класами небезпеки згідно з ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров'я населення", що затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 липня 1999 року № 29, чинними нормативними документами у сфері поводження з відходами.

Однак, в акті перевірки не зазначено клас небезпеки виявлених залишків виробничої діяльності відповідача.

Згідно частини 3 статті 46 Закону України "Про охорону земель" забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Пунктами 2, 3.2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. № 171 (в редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. № 149), визначено, що засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів. Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі-Методика), розроблена відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи" та інших нормативно-правових актів.

Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів (пункт 1.3 Методики).

Відповідно до пункту 2 Методики забруднення земель - це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін. Відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Пунктом 3 Методики передбачено порядок визначення забруднення (засмічення) земель, зокрема, зазначено, що землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення.

В акті перевірки не наводиться жодних доказів наявності шкоди, обґрунтування того, в чому полягає та шкода; нормативно не обґрунтовується, що засмічення земельних ділянок відповідачем призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища та інших умов необхідних для прийняття рішення про відшкодування шкоди.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за засмічення земель промисловими, побутовими та іншими відходами.

За приписами статей 42, 43 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Одним із принципів охорони навколишнього природного середовища є компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт "і" частини 1 статті 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. У спірних правовідносинах для визначення розміру заподіяної шкоди підлягає застосуванню Методика № 171, пункт 2 якої визначає засмічення земель як наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Тобто, відшкодуванню може підлягати тільки вже заподіяна шкода, а не ймовірна шкода, яка ще не завдана.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у частинах 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вказаних умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно пунктів 3.3, 5.1 Методики факти засмічення земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, на основі яких обчислюються розміри шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земель

При цьому, акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання (пункт 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464).

Як вже зазначалося вище, акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 06-07.02.2008 р. не містить посилань на конкретний пункт переліку правопорушень, наведеного у статті 42 Закону України "Про відходи", а має тільки зазначення, що на підприємстві порушено правила складування, зберігання та розміщування відходів та виявлено звалище виробничих відходів, які утворилися внаслідок демонтажу печі, склобою, мінвати.

У Державному класифікаторі України "Класифікатор відходів ДК 005-96", затвердженому і введеному в дію наказом Держстандарту України від 29 лютого 1996 р. № 89, відсутні такі види відходів, як будівельні відходи, склобій та мінвата.

Крім того, позов заявлено прокурором в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування - безпосередньо Житомирської міської ради.

Відповідно до пункту є) частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку від 27.02.2007 р. ВАТ "Біо мед скло" є власником двох земельних ділянок площею 11,5900 га та 0,2682 га (а.с.46-47,205-207,т.ІІ). Тобто, замельні ділянки знаходяться у відповідача у приватній власності.

Однак, матеріали справи не містять даних про уточнення позовних вимог в частині визначення особи, в інтересах якої заявлено позов чи про вчинення інших процесуальних дій передбачених законом.

До того ж, у відповідача наявні дві земельні ділянки, а перевіркою встановлено несанкціоновані звалища виробничих відходів на п'яти земельних ділянках.

Згідно пункту 3.2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. № 171 (в редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. № 149), землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Статею 42 Закону України "Про відходи" визначено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Отже, обов'язковою ознакою засмічення в розумінні Закону та Методики є призведення до забруднення навколишнього природного середовища або ймовірність такого забруднення. Факт наявності на земельній ділянці відходів, які утворилися внаслідок демонтажу печі, склобою, мінвати, не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і для виникнення обов'язку відшкодувати шкоду.

Як вбачається з Експертного висновку Незалежного інституту судових експертиз № 8059 від 16.12.2013 р., зробленого на вимогу суду першої інстанції, "факт звалища виробничих відходів, таких як будівельні відходи, які утворилися після демонтажу печі, склобій, мінеральна вата на земельних ділянках, які знаходяться у власності ПАТ "Біо мед скло" не міг призвести до фізичного, біологічного, хімічного забруднення навколишнього природного середовища; не міг призвести до механічного забруднення поверхневих і підземних вод та малоймовірно - до забруднення атмосфери; міг, але не призвів до механічного забруднення грунтів" (а.с.28-69,т.ІІІ).

Відповідно до статті 43, вказаного вище Закону, підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Пунктом 5.1 Методики визначено, що розміри шкоди, завданої внаслідок засмічення земель, обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена. Довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (пункти 5.2, 5.6 Методики).

Як вбачається з розрахунку розміру відшкодування шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки відходами промисловості, він проведений на підставі даних листа-відповіді Управління земельних ресурсів у місті Житомирі від 13.03.2008 р. на запит Державної екологічної інспекції в Житомирській області від 07.02.2008 р. № 1821/6, із розрахунку вартості одного квадратного метра земельної ділянки 1, а саме 273 грн. 34 коп., а не із даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.13-14,т.ІІ).

До того ж, з даного листа-відповіді вбачається, що вартість 1 кв. м. земельної ділянки 2 становить 200 грн. 83 коп.

Отже, враховуючи вимоги пунктів 5.2, 5.6 Методики розрахунок проведено в супереч обставинам конкретного правопорушення та зазначеним приписам Методики.

Не застосування в розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки є порушенням порядку розрахунку шкоди, що тягне за собою недійсність такого розрахунку, а отже і безпідставність позовних вимог прокурора.

Крім того, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2010 р. у справі № 2а-4847/09/0670 за позовом ВАТ "Біо мед скло" до Державної екологічної інспекції в Житомирській області про визнання дій неправомірними та скасування розрахунку розміру відшкодування шкоди встановлено, що "при проведенні розрахунку шкоди засмічення земель відповідачем не отримано нормативну грошову оцінку по кожній з п'яти ділянок, на яких зафіксовано засмічення. Отже, при розрахунку засмічення земель відповідачем безпідставно застосовано в формулі вартість 1 кв. м. земельної ділянки 273,34 грн. до п'яти різних ділянок, а тому розмір шкоди від засмічення земель проведений не у відповідності до вимог Методики. Враховуючи викладене вбачається, що дії Державної екологічної інспекції стосовно розроблення розрахунку є не законними, а розрахунок шкоди від засмічення земель підлягає скасуванню" (а.с.48-49,123-124,т.І).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 р. апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Житомирської області задоволено частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2010 р. змінено, виключено з мотивувальної частини судового рішення тільки абзац 16 наступного змісту: "Враховуючи викладене вбачається, що дії Державної екологічної інспекції стосовно розроблення розрахунку є незаконними, а розрахунок шкоди від засмічення земель підлягає скасуванню". В іншій частині постанову залишено без змін (а.с.143-144,т.І).

До того ж, пунктом 5.5 Методики передбачена формула визначення розміру шкоди внаслідок засмічення земель, однією із складових якої є питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5. Проте, як встановлено судом та стверджувалося представником третьої особи в судовому засіданні, відповідачем самостійно, після винесення позивачем припису, усунуто наслідки засмічення земельної ділянки, що не було враховано позивачем при визначенні розміру шкоди.

Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що прокурором та позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які б стали підставою для нарахування та стягнення з відповідача шкоди.

Зважаючи на положення пунктів 3.3, 5.1 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, пункту 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, прокурором та позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт здійснення відповідачем засмічення земельної ділянки по вул. Промислова, 26 в м. Житомирі, а отже і наявність в діях ПАТ "Біо мед скло" протиправної поведінки, як необхідної умови для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Отже, господарський суд Житомирської області, приймаючи оскаржуване рішення у даній справі, правомірно прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки судом не встановлено, що засмічення земельної ділянки, про яке вказує в позові прокурор, призвело або могло призвести до забруднення, а отже, відсутні підстави для застосування Методики. Позов до задоволення не підлягає.

Прокурором, позивачем та третьою особою не доведено належними доказами, що знаходження на земельній ділянці будівельних відходів, які утворилися після демонтажу печі, склобою, мінвати призводить до потрапляння до ґрунту, ґрунтових вод, атмосферного повітря небезпечних речовин, що виробляються внаслідок впливу фізичних факторів на відходи (гниття, окислення, розчинення тощо), тобто не доведено факту заподіяння відповідачем шкоди.

Постанова про накладення адміністративного стягнення № 23/6 від 07.02.2008 р. на посадову особу ОСОБА_9 у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. (а.с.40,т.І) і її виконання, відповідно до чинного процесуального законодавства не звільняє позивача від доказування факту заподіяння відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, що містяться в матеріалах справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем не доведено, що дії відповідача щодо розміщення будівельних відходів, які утворилися після демонтажу печі, склобою, мінвати на земельних ділянках, призвели або могли б призвести до засмічення чи забруднення навколишнього природного середовища.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Рішення господарського суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим .

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 05.02.2014 р. у справі № 16/387 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області від 19.02.2014 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді В. В. Грязнов

А.В. Гудак