Постанова № 38545779, 06.05.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/1187/14-п Головуючий у 1 інстанції Кухта В.О. Провадження № 33/795/94/2014 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2014 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

судді судової палати у кримінальних справах Баглая І.П.,

притягнутого до адміністративної відповідальності ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2014 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого АДРЕСА_1 і області, не працюючого, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортними засобами строком на 1 рік.

Місцевим судом ОСОБА_2 визнано винуватим у порушенні п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, яке виразилося у керуванні ним у стані алкогольного сп'яніння, 18 березня 2014 року, в 22 год. 25 хв., автомобілем «ВАЗ 21104», номерний знак НОМЕР_1, по вул. Чернігівській, в м. Славутичі.

Не погодившись з постановою місцевого суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Просить замінити призначене стягнення на штраф в межах санкції статті. Зазначає, що на даний час неофіційно працевлаштований в м. Славутич, Київської області, що свідчить про його спроможність сплатити суму штрафу. Крім того, посвідчення водія дає йому змогу на власному автомобілі доїхати до місця роботи та виконувати посадові обов'язки. До того ж він має на меті в подальшому працевлаштуватись офіційно, а наявність посвідчення водія дасть йому можливість отримати робоче місце, безпосередньо пов'язане з керуванням транспортним засобом.

В апеляційному суді правопорушник свою вину визнав повністю, просив задовольнити апеляційну скаргу із викладених у ній підстав.

Із матеріалів справи та доводів апеляційної скарги видно, що вона не обґрунтована і не підлягає задоволенню.

Висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого правопорушення, при зазначених у постанові обставинах, ґрунтується на зібраних у справі і перевірених у судовому засіданні доказах, яким надана належна оцінка в їх сукупності.

На сьогодні і сам правопорушник не заперечує своєї вини.

Стягнення ОСОБА_2 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення і в межах санкції інкримінованої статті.

При визначенні виду та міри стягнення було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який свою вину не визнавав у місцевому суді, ступінь його вини у скоєному.

Переконливих мотивів, що робота водієм є його єдиним джерелом існування, ОСОБА_2 не навів.

Чинне законодавство не передбачає призначення покарання за бажанням правопорушника з огляду на те, що останньому його легше буде відбувати.

Порушень законодавства, які б потягли за собою скасування чи зміну судового рішення, у справі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2014 року щодо нього - без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І. П. Баглай