Ухвала суду № 38542829, 30.04.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/4734/13-ц Провадження № 22-ц/795/584/2014 Головуючий у I інстанції -Логвіна Т. В. Доповідач - Шевченко В. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М.,суддів:Лакізи Г.П., Скрипки А.А.,при секретарі:Руденко О.М.,за участю:представника позивача Пригара А.В., відповідача ОСОБА_6, експерта Болотної Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 20 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 січня 2014 року та ухвалити нове, яким в позові ПАТ КБ «Надра» відмовити, а її позовні вимоги задовольнити, стягнути з ПАТ КБ «Надра» витрати на судову експертизу та судовий збір.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 січня 2014 року позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредитному договору №36-05/06/11/11/304/2008/171 від 16.05.2008 року в розмірі 385698 грн. 54 коп., судовий збір в розмірі 3441 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ПАТ КБ «Надра» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим, таким, що винесене внаслідок непового з»ясування обставин, які мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, з грубим порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом не враховано її заперечення та доводи; проігноровано заяву про пропущення банком строку позовної давності, чим порушено вимоги ст.ст. 256, 257 ЦК України адже з моменту виникнення заборгованості по кредиту в листопаді 2008 року і до подачі позову банком «Надра» в травні 2013 року минуло більше чотирьох років, протягом яких жодних вимог про усунення заборгованості з боку Позивача за первісним позовом не надходило; не взято до уваги висновок судової економічної експертизи як доказ у справі, оскільки цим висновком встановлено,що розмір щомісячного ануїтетного мінімально необхідного платежу зазначеного в п.3.3.1. кредитного договору -476 доларів США, є необґрунтовано завищеним для позичальника який у відповідності із висновком експерта становить 468,69 доларів США. Оскільки такий завищений платіж був визначений в кредитному договорі без підтвердження будь-якими розрахунками, то банк «Надра» як одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону, тобто позичальника в оману щодо обставин, які мають істотне значення, і за ч.1ст.230 ЦК України такий правочин визнається судом недійсний.

Суд першої інстанції не звернув уваги на дискримінаційне положення договору про те, що Банк має право в односторонньому порядку на власний розсуд ініціювати зміну відсоткової ставки, що суперечить ч.4п.5ст.11 Закону «Про захист прав споживачів», згідно якої до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Апелянт зазначає що в кредитному договорі відсутній детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним,графік платежів, сукупна вартість кредиту,що передбачено Правилами надання Банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту затверджених Постановою НБУ від 10.05.2007 року №168.

Крім того судом були неправильно застосовані норми матеріального права щодо валюти укладеного договору. Здійснення позичальником за кредитом розрахунків в доларах США і прийняття банком від позичальника платежів також в доларах США суперечить як ст. 99 Конституції України так і ст. 524 ЦК України де визначена гривня як грошова одиниця України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6, представника ПАТ КБ «Надра», дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 16 травня 2008 року між ВАТ КБ „Надра", внаслідок реорганізації проведено реєстрацію зміни найменування на ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6( змінила прізвище на ОСОБА_6, у зв»язку з реєстрацією шлюбу 11 липня 2013 року) укладено кредитний договір № 36- 05/06/11/11/304/2008/171 на суму 37296,00 доларів США, на придбання нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, строком користування по 13 травня 2033 року (включно), погашенням кредиту згідно графіку та виплатою процентів за користування кредитом з розрахунку 14,69 % річних(ас. 6-8, 50).

У відповідності до кредитного договору позивач надав відповідачу грошові кошти 16.05.2008 року в сумі 37296,00 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами № 546, 547(ас.9-10).

Згідно умов кредитного договору ОСОБА_6 зобов'язана повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом шляхом щомісячної сплати мінімально необхідного платежу у розмірі 476,00 дол. США (п. 3.3.1). ОСОБА_6, свої зобов'язання по кредитному договору виконує не належним чином, що виражається в неповерненні кредиту в строк, передбачений кредитним договором.

Згідно з п.3ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків передбачених законом.

Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_6 зазначала що всупереч п.2ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» вона не була ознайомлена про умови кредитування, та сукупну вартість кредиту,також Банком в кредитному договорі розраховано щомісячний мінімально необхідний платіж в сумі 478 доларів США, тоді як при розрахунку ануїтетному графіку погашення кредиту в сумі 37296, доларів США строком на 25 років(300 місяців), щомісячний мінімальний платіж складає 468,42 долари США, тобто Банк завідомо при складанні договору обманув позивача, тому згідно з ст. 230 ЦК України такий правочин має бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст.203 ЦК України.

Відповідно до положень ч.1ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела в другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( частина перша статті 229 ЦК), такий правочин визнається судом недійсний.

Згідно з роз»ясненями викладеними в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009 року»Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочину недійсним», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

З наведеного вбачається що, саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оман, і сам факт обману.

Відповідно до Висновку №С-296 судово - економічної експертизи складеного Чернігівською Регіональною Торгово-Промисловою Палатою, розмір щомісячного ануїтетного платежу розрахований експертом, становить 469,68 доларів США, що не відповідає розміру щомісячного ануїтетного платежу, зазначеного в п.3.3.1, даного Договору - 476, 00 доларів США.(ас.110- 116).

Апеляційний суд вважає, що та обставина що викладений в пп.1.1. 1.3.1 Кредитного договору розмір щомісячного ануїтетного платежу,який розрахований експертом у Висновку №С-296 судово-економічної експертизи,і який відповідно до наданих експертом роз»яснень зазначеного висновку експертизи у судовому засіданні апеляційного суду становить 468,69 дол. США, не є підставою для визнання недійсним кредитного договору №36-05/06/11/11/304/2008/171 від 16 травня 2008 року з підстав передбачених ч.1 ст.230 ЦК України; Оскільки ОСОБА_6 не надано ніяких належних доказів що при укладення зазначеного кредитного договору і при встановленні щомісячної суми мінімально необхідного платежу по кредиту в 476 доларів США, Банк навмисно цілеспрямовано ввів в оману ОСОБА_6 щодо фактів, які впливають на укладення правочину. ОСОБА_6 погодилась з умовами укладеного договору, в т. ч. і щодо суми виплат, яку вона як боржниця повинна регулярно щомісячно сплачувати по кредиту, вибравши ануїтетний спосіб розрахунку платежу за кредит.

Крім того, використані експертом при визначенні розміру щомісячного ануїтетного платежу «Стандарти надання рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів» які затверджені рішенням Наглядової ради Державної іпотечної установи від 11 вересня 3008 року, не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, тому даний документ не має сили нормативно - правового акту і має лише рекомендаційний характер.

Оскільки згідно з п.3.3.4 Кредитного договору від 16 травня 2008 року кінцевий термін повернення кредиту - 13.05.2033 року, однак відповідно до п.4.2.4 даного договору Банк вправі вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов»язань щодо повернення кредиту, є безпідставними посилання апелянта що Банком пропущений визначений ст.257 ЦК України строк позовної давності звернення до суду.

Є безпідставними посилання ОСОБА_6 що в оскаржуваному нею кредитному договорі відсутня інформація про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, як це передбачено Постановою НБУ від 10.05.2007 року, а це є доказом свідомого приховування від позичальника важливої інформації з метою введення позичальника в оману ; Оскільки, ОСОБА_6, ознайомилася з усіма умовами кредитного договору при його укладанні в т.ч. і про сукупну вартість кредиту, а в Анкеті - Заяві на оформлення Кредитного пакету»Житлові рішення» підписаній апелянтом, останній було повідомлено про умови кредитування(ас.69). Таким чином Банком, у доступній формі було доведено ОСОБА_6, як про умови кредитування так і про сукупну вартість кредиту.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги що КБ «Надра» не мав повноважень на видачу іноземної валюти згідно кредитного договору.

Оскільки такі твердження спростовуються Ліцензією №21 від 30 червня 2000 року та додатком до даної Ліцензії, Банківською Ліцензією№21 від 23 серпня 2002 року, Дозволом №21-1 від 23 серпня 2002 року та Додатком до зазначеного Дозволу №21-1, за якими Національним Банком України надано право ВАТ КБ «Надра» здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п. 5-11 ч.2 ст.47 Закону України»Про банки і банківську діяльність», зокрема банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, вести рахунок клієнтів(резидентів та неризедентів) в іноземній валюті, вести кореспондентські рахунки банків в іноземній валюті, залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.(ас.60-68).

ПАТ КБ «Надра» при укладенні кредитного договору з ОСОБА_6 мав необхідний для цього обсяг правосуб'єктності, в даному випадку відсутні законодавчі обмеження для Банку щодо видачі кредиту у іноземній валюті

Виходячи з положень ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом.

Згідно ч.2ст.625 ЦК України боржник,який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 1048 - 1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

З наданого ПАТ»КБ»Надра» суми розрахунку заборгованості за Кредитним договором, станом на 04.04.2013 року вбачається що такий розрахунок проведений Банком у відповідності до умов Кредитного Договору від 16 травня 2008 року, так загальна заборгованість по поверненню кредиту та відсотків, з урахуванням штрафних санкцій склала 48254,54 доллари США, що в гривневому еквіваленті становить 385698,54 грн.

Заборгованість по тілу кредиту - 37013,78 доларів США, що становить 295851,14 грн. Нараховано відсотків - 6559,79 доларів США, що в гривневому еквіваленті і складає 52432,40 грн. Пеня за прострочення сплати кредиту - 100,40 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 802,50 грн. Пеня за прострочення сплати відсотків - 850,97 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 6 801,80 грн. Штраф за порушення вимог кредитного договору - 3 729,60 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 29 810,69 грн (ас.4-5).

Встановивши на підставі досліджених належних доказів що, ОСОБА_6 під час укладення та підписання кредитного договору, погодилася з умовами укладеного та оспорюваного нею Кредитного договору від 16 травня 2008 року, скріпивши його своїм підписом та вчинила дії на виконання умов договору, отримавши від банку суму кредиту, вираженого в доларах США, та зазначені кошти повинна повернути Банку на умовах, визначених кредитним договором, суд першої інстанції виходячи з обов»язку позичальника повернути позику визначеного ст.1049 ЦК України, обґрунтовано задовольнив позов ПАТ КБ»Надра», стягнувши з ОСОБА_6 на користь останнього заборгованість за зазначеним кредитним договором в розмірі 385698 грн.54 коп.

Суд першої інстанції після оцінки фактичних обставин справи та визначення їх правового характеру і змісту правової норми , яка застосовується до спірних правовідносин прийшов до обґрунтованого висновку, що позов ПАТ КБ»Надра» слід задовольнити, а в зустрічному позові ОСОБА_6, слід відмовити. Рішення суду в цій частині відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 20 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: