Постанова № 38542998, 24.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 р. Справа № 805/4543/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції в Донецькій області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції в Донецькій області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на виконанні у відповідача знаходиться виконавче провадження з виконання вимоги позивача № Ф 761 У від 03.07.2013 року про стягнення на його користь з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2440,34 грн.. При цьому, державним виконавцем не встановлено майновий стан боржника, не здійснено вихід за місцем здійснення підприємницької діяльності та місцем мешкання. Просив визнати бездіяльність відповідача неправомірною, зобов'язати відповідача вжити дієві заходи з примусового виконання виконавчого документу.

У судовому засіданні представник позивача просила задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві, зазначив, що виконавчий документ знаходиться на виконанні більше шести місяців, державним виконавцем не вжиті передбачені законом заходи щодо його виконання.

Відповідач представника до суду не направив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило, про своє ставлення до заявленого позову суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні відповідача знаходиться виконавче провадження з виконання вимоги УПФУ у Волноваському районі Донецької області № Ф 761 У від 03.07.2013 року про стягнення на його користь з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2440,34 грн. (а.с.11-12) відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 39141893 від 26.07.2013 р. (а.с.9).

За приписами ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Позивач зазначив, що про порушення своїх прав дізнався з протоколу ознайомлення за станом реалізації виконавчого провадження 28.03.2014 р., позовна заява підписана позивачем 02.04.2014 р. та отримана судом 09.04.2014 р., через що, з урахуванням поштового перебігу, суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду із вказаним позовом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV у діючий редакції (надалі Закон № 606).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Стаття 52 Закону № 606, якою визначений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, містить, в тому числі, наступні приписи.

1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

3. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

4. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

5. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належне здійснення покладених на нього обов'язків не доведено, з наданих позивачем відомостей вбачається, що виконавчий документ протягом встановленого законом строку не виконаний.

З протоколу ознайомлення за станом реалізації виконавчого провадження 28.03.2014 р. вбачається відсутність дій державного виконавця щодо виконання зазначеного позивачем виконавчого документу.

З боку відповідача вказані відомості не спростовані.

Нормою ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на наведені норми спеціального Закону № 606 суд вважає, що відповідачем не вжиті всі можливі заходи для своєчасного виконання виконавчого документу. За таких обставин заявлені позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача неправомірною є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, розглянувши позовні вимоги про зобов'язання відповідача вжити дієві заходи з приводу виконання виконавчого документу, суд зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, не порушуючи принцип розподілу влади.

За приписами ч. 2 ст. 11 Закону № 606 державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 ст. 11 Закону № 606 визначені права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження. Отже, реалізацію таких прав державний виконавець здійснює за власним розсудом відповідно до вимог закону та згідно зі змістом виконавчого документу. За таких умов судовий захист прав стягувача у виконавчому провадженні не може полягати у визначенні судом та зобов'язанні судовим рішенням державного виконавця здійснювати певні виконавчі дії, які він повинен здійснювати відповідно до вимог закону.

Тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вжити дієві заходи з приводу виконання виконавчого документу з переліком таких заходів задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції при здійсненні виконавчого провадження з виконання вимоги УПФУ у Волноваському районі Донецької області № Ф 761 У від 03.07.2013 року про стягнення на його користь з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2440,34 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.