Ухвала суду № 38541725, 05.05.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2355/14 Справа № 202/27632/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л.П. Доповідач - Каратаєва Л.О. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Козлова С.П., Прозорової М.Л.

при секретарі - Кочержинській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент - банк», ОСОБА_4 про звернення стягнення, зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання частково недійсними пунктів 2.3.1,2.3.2 кредитного договору, визнання недійсними підвищення процентної ставки, визнання дій неправомірними та стягнення моральної та майнової шкоди,-

в с т а н о в и л а:

27 листопада 2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо позбавлення ОСОБА_4 права власності на заставний автомобіль OPEL Omega, 1998 року випуску, тип ТЗ: легковий-седан-В, НОМЕР_2, які полягали в вилученні та знятті транспортного засобу з державного реєстраційного обліку незаконними.Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 завдану моральну шкоду в розмірі 8 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить, скасувати рішення суду в частині відмови у задоволення його позовної заяви та ухвалити нове, яким його позовну заяву задовольнити в повному обсягу. А саме, визнати п.2.3.1 кредитного договору № DNK0A820870161 від 16.10.2007 року в частині «надсилання» позичальникові письмового повідомлення про зміну процентної ставки та п.2.3.2 кредитного договору в частині «права» банку зменшити процентну ставку такими, що встановлюють дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки, а від так, несправедливими, незаконними та недійсними. Визнати зміну відсоткової ставки від 9% до 14% річних (з 01.11.2008 року), а також додаткове нарахування 4,08% (з 23.05.2011 року) на прострочену заборгованість недійсним. Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 завдану майнову шкоду в розмірі 64000 грн.

Також апеляційну скаргу подано ПАТ КБ «ПриватБанк», яке просить ухвалити нове рішення про зміну рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги за первісним позовом задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір №DNK0A820870161, згідно до якого ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 7985,17 дол. США, зі сплатою за користування ним 9% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.10.2012 р.

Відповідно до п.2.3.1 кредитного договору, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж 10% у порівнянні з курсом долара до гривні встановленого НБУ на момент укладення Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по ставці НБУ). При цьому надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу і чинність змін процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у даному порядку можливо лише в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Відповідно до п.2.3.2 кредитного договору №DNK0A820870161 за своїм розсудом банк має право зменшувати розмір процентної ставки до рівня, встановленого чинним законодавством. При цьому протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки надсилає письмове повідомлення Позичальникові з наведенням зменшеного розміру процентної ставки й дати, з якого вона встановлюється, що є зміною умов даного Договору.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує пеню в розмірі, який визначено п.7.4. Договору за кожен день прострочки. При цьому відсоток за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до визначеної Банком не нараховуються.

На виконання кредитного договору ОСОБА_4 16.10.2007 року отримав кредит в розмірі 7984,17 доларів США на придбання автомобіля та здійснював його погашення. У зв'язку із значним подорожчанням грошових ресурсів на світову та українському фінансових ринках та підвищенням рівня облікової ставки НБУ ПАТ КБ «ПриватБанк» збільшено розмір процентної ставки за користування кредитом 9,0 до 11,04 відсотків річних. Підвищення відсоткової ставки ОСОБА_4 не оскаржував та після збільшення відсоткової ставки за кредитом, до березня 2010 року продовжував погашати кредит.

В суді першої інстанції ОСОБА_4 пояснював, що він перестав погашати заборгованість за кредитом, оскільки дізнався про збільшення відсоткової ставки та між ним і банком проводилися переговори, щодо розміру заборгованості. Однак, останнім не надано суду жодного належного доказу, яким би були підтверджені дані обставини справи, а його пояснення свідчать про обізнаність щодо підвищення відсоткової ставки.

Виходячи з наведеного та оцінюючи докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання п.2.3.1 кредитного договору щодо надсилання позичальникові письмового повідомлення про зміну процентної ставки та п.2.3.2 кредитного договору в частині права банку зменшувати процентну ставку такими, що встановлюють дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки а так, несправедливим, незаконним та недійсним та визнання зміни відсоткової ставки з 9% до 11%, а також нарахування 4,08% (з 23.05.2011 року) на прострочену заборгованість недійсними - задоволенню не підлягають.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 16.10.2007 року між ОСОБА_4 та банком був укладений договір застави рухомого майна - автомобіля OPEL, модель Omega, рік випуску 1998, тип ТЗ: Легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до цього договору Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.

Крім того, зобов'язання за вказаним договором №DNK0A820870161 від 16.10.2007 року забезпечено порукою в розмірі 10000 грн. на підставі договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, укладеного з поручителем ПАТ «Акцент-Банк». Предметом вказаного договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_4 всіх своїх обов'язків за кредитним договором.

З березня 2010 року погашення заборгованості за кредитом ОСОБА_4 не здійснювалося і заборгованість станом на 26.09.2012 року склала - 7654,36 доларів США, яка складається із наступного: 2784,37 доларів США - заборгованість за кредитом; 674,94 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1437,30 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 2363,47 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 31,28 доларів США- штраф (фіксована частина); 363,00 доларів США (процентна складова).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст.572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Частинами 1 та 7 ст.20 Закону України «Про заставу», передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо на момент настання терміну виконання зобов'язання забезпеченого заставою, воно не було виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, проводиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим законом або договором.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або застосування однієї із процедур, передбачених ст.26 цього закону, положення якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави, як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем.

Згідно до листа Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговуванням м. Дніпропетровська та Солонянського району №1 при УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області працівниками ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі заочного рішення 06.11.2012 року Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі №17/7960/2012,04.07.2013 року отримано дублікат технічного паспорту на автомобіль OPEL, модель Omega, рік випуску 1998, тип ТЗ: Легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, 09.07.2013 року знято з реєстраційного обліку.

Після зняття з реєстраційного обліку автомобіль був реалізований і станом на 28.08.2013 року кошти від продажу автомобіля в розмірі 4754,16 доларів США надійшли на погашення заборгованості за кредитом на рахунок, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_4

Виходячи із викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо позбавлення ОСОБА_4 права на автомобіль OPEL, модель Omega, які полягали у вилученні та знятті транспортного державного реєстраційного обліку є незаконними. Однак, враховуючи, що предмет застави був реалізований заставодержателем, як передбачено договором застави, після закінчення строку дії кредитного договору в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 щодо відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 64000 грн., оскільки сам ОСОБА_4 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконував. Так як термін дії кредитного договору закінчився і про це було добре відомо відповідачу, ПАТ КБ «ПриватБанк» набув право на звернення стягнення на предмет застави згідно договору застави рухомого майна №DNK0A820870161 від 16.10.2007 року.

Одночасно, оскільки предмет застави вже реалізований, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» за основним позовом про звернення стягнення на предмет застави через відсутній предмету спору.

Відповідно до ст.ст.598, 599 ЦК України договірні зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, а саме - виконанням цього зобов'язання, проведеним належним чином.

Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення солідарно із відповідачів 10000 грн. також задоволенню не підлягають, про що вірно зазначив суд першої інстанції, оскільки банк звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет застави та відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК не обґрунтував належним чином свої вимоги щодо солідарного стягнення із відповідачів 10000 грн., що крім того, регулюються іншими нормами права. Відмова у задоволенні цих позовних вимог не позбавляє права позивача звернутися з окремим позовом про стягнення вказаної суми.

Позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ПАТ КБ «ПриатБанк» завданої моральної шкоди, відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, яка передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав, підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно ст.1167 ЦК України є завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини є обґрунтованими оскільки дії працівників Банку, щодо вилучення та зняття транспортного засобу з державного реєстраційного обліку визнано незаконними. При цьому, суд першої інстанції визначився з розміром відшкодування - 8000 грн., який відповідає принципу справедливості та співмірності.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильність рішення суду першої інстанції, оскільки зводяться до тлумачення норм чинного законодавства на власний розсуд та незгоди з висновками суду першої інстанції, тоді як оцінка доказів є виключним правом суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: