Ухвала суду № 38541594, 17.03.2014, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1422/14-ц

Провадження № 2-з/204/51/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року суддя Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська Токар Н.В., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання зобов'язаності солідарною, -

встановив:

06 березня 2014 року з апеляційного суду Дніпропетровської області на новий розгляд до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання зобов'язаності солідарною.

14 березня 2014 року позивачем ОСОБА_1 була подана заява про забезпечення позову.

ОСОБА_1 у поданій до суду заяві, просить накласти заборону відчуження: садового будинку АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; нежитлового приміщення АДРЕСА_3, які належать ОСОБА_3.

Вивчивши заяву, вважаю, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Крім того, до заяви про забезпечення позову додаються документи та інші докази, про те, що права особи можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відсутність відомостей у заяві ОСОБА_1 позбавляє суд дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також робить неможливим виконання такої ухвали.

В п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, відповідно до п.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Так, в поданій позивачем заяві про забезпечення позову не зазначено вартості предмету позову та спірного майна, на яке позивач просить накласти заборону відчуження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суддя -

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання зобов'язаності солідарною - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.В. Токар