Ухвала суду № 38540895, 30.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року Справа № 876/2346/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря Рак Х.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини А 0105 Командування Сухопутних Військ Збройних Сил України на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0105 Командування Сухопутних Військ Збройних Сил України про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовом до Військової частини А 0105 Командування Сухопутних Військ Збройних Сил України (далі - відповідач) про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 02.04.2008 року по 03.11.2010 року; стягнення компенсації у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.12.2003 року по 03.11.2010 року.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив зобов'язати відповідача виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 02.04.2008 року по 03.11.2010 року (а.с. 62).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 02.04.2008 року по 03.11.2010 року.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що згідно постанови Червоноградського міського суду Львівської області від 11 квітня 2008 року було стягнено з Командування Сухопутних Військ Збройних Сил України грошове забезпечення на користь позивача за час вимушеного прогулу з 01.12.2003 року по 01.01.2008 року, а тому підстав для виплати додаткового грошового забезпечення немає.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких мотивів.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення суду про поновлення позивача на роботі було виконано лише 03.11.2010 року, то позивач у період з 02.04.2008 року по 03.11.2010 року також перебував у вимушеному прогулі і має право на отримання за цей період грошового забезпечення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду попередньої інстанції з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 11.04.2008 року Червоноградським міським судом Львівської області винесено постанову у справі № 2-а-20/08, якою ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника бронетанкової служби військової частини А 0332 з 23.12.2003 року, а також стягнуто з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.12.2003 року по 01.04.2008 року (а.с. 5-9). Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2010 року постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 11 квітня 2008 року залишено без змін.

Наказом Командувача Сухопутних Військ Збройних Сил України № 457 від 20.09.2010 року позивача поновлено на військовій службі з 23.12.2003 року та виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу (а.с. 13), а Наказом командира військової частини А 1769 № 230 від 03.11.02010 року позивача з 03.11.2010 року зараховано до списків особового складу частини (а.с. 63).

Таким чином, з 02.04.2008 року по 03.11.2010 року позивач перебував у вимушеному прогулі.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011) у разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання. Аналогічна норма міститься і в п. 1.11 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 11.06.2008 № 260.

За змістом частини першої статті 77 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 21.04.1999 р. № 606-XIV) виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Отже, період з дня незаконного звільнення працівника до дня видання наказу про його поновлення на роботі органом, що прийняв незаконне рішення про звільнення (до дня фактичного поновлення на роботі), є часом вимушеного прогулу, за який особі має бути виплачений середній заробіток.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19 вересня 2013 року справа № К/800/9088/13.

Враховуючи те, що позивач фактично був поновлений на роботі 03.11.2010 року, тобто з часу зарахування в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 02.04.2008 року по 03.11.2010 року.

Апеляційний суд не бере до уваги заперечення відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, про відсутність підстав для виплати додаткового грошового забезпечення, оскільки є такою, що набрала законної сили постанова суду першої інстанції з того самого спору і між тими самими сторонами. Заявлений позов про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 02.04.2008 року по 03.11.2010 року не був предметом розгляду Червоноградського міського суду Львівської області від 11 квітня 2008 року, тому в даному випадку заявлено новий позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Військової частини А 0105 Командування Сухопутних Військ Збройних Сил України слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Військової частини А 0105 Командування Сухопутних Військ Збройних Сил України залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі №819/986/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

В.В.Ніколін