Ухвала суду № 38540381, 29.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Справа № 15546/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, спричиненого її незаконним звільненням з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року у позові задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржили Державна митна служба України, Львівська митниця Міністерства доходів і зборів України, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимогах.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно матеріалів справи, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 року, залишеною без зміну ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України № 2189-к від 24.11.2010 року «По особовому складу митних органів» в частині припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 з 25.11.2010 року, поновлено позивачку на роботі на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 25.11.2010 року та стягнуто з Львівської митниці середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.11.2010 року по 27.04.2011 року в сумі 18 886,02 грн.

При розгляді касаційної скарги Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці та державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Вищий адміністративний суд в своїй ухвалі від 04.06.2013 року (№ К/9991/71156/11) зазначив, що з висновками судів попередніх інстанцій в частині вирішення спору про стягнення з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в сумі 18886,02 грн. за час вимушеного прогулу, не можна погодитися. Зазначив, що належним чином не перевірені доводи відповідача про те, що позивачка після звільнення отримала допомогу по безробіттю у центрі зайнятості, яка відповідно до ч.4 ст. 35 ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування на випадок безробіття» підлягає утриманню із роботодавця у разі поновлення працівника на роботі. З урахуванням того, що суд першої і апеляційної інстанцій не з'ясували цих обставин та не врахували їх при стягненні з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу отримуваних нею сум по безробіттю, тобто допустили порушення вищезазначених норм процесуального права, що не уможливило встановити фактичних обставин справи та привело до неправильного вирішення спору у цій частині. Тому судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовані з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд першої інстанції вважає встановленим факт протиправності наказу Державної митної служби України № 2189-к від 24.11.2010 року «По особовому складу митних органів» в частині припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 з 25.11.2010 року, безпідставності звільнення її з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 25.11.2010 року.

З урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 04.06.2013 року, ОСОБА_1 має бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.22.2010 року (дня звільнення) по 27.04.2011 року (день поновлення на попередній посаді) з урахуванням сум, виплачених їй як допомога по безробіттю під час перебування на обліку в Мостиському районному центрі зайнятості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону N 108/95-ВР визначається за правилами, закріпленими у Порядку.

Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Згідно довідки Львівської митниці від 28.10.2013 року № 5/13-241 середньомісячна заробітна плата позивача на день звільнення 25.11.2010 року становить 3830,66 грн., середньоденна заробітна плата - 178,17 грн.

Враховуючи дані розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 25.11.2010 року по 27.04.2011 року, що наявний в матеріалах справи, позивачці нараховано до виплати 188806,02 грн. Львівською митницею позивачці виплачено 3057,44 грн., Мостиським районним центром зайнятості - 7061,95 грн. З належної до виплати суми має бути також утримано єдиний соціальний внесок та податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 3038,93 грн. Відтак, за час вимушеного прогулу позивачці належить до виплати додатково 4954,49 грн.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року по справі № 813/7234/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь в справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Я.С. Попко

Р.Б. Хобор