Ухвала суду № 38536931, 22.04.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/21/14 Головуючий 1 інстанції - Скотар А.Ю. Справа № 2-2460/11 Доповідач - Ізмайлова Г.Н.

Категорія: трудова

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Ізмайлової Г.Н.

суддів - Пшенічної Л.В., Івах А.П.

за участі секретаря - Остапович Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 23 січня 2013 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського Національного Університету ім.В.М. Каразіна, третя особа - Головне управління праці та соціального захисту населення в Харківській області про визнання наказів незаконними, договору недійсним, службові записки протиправними та стягнення недоплачених сум,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2007 р. ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаним позовом.

Уточнивши і доповнивши позовні вимоги, просив:

- визнати недійсними його заяву від 28 квітня 2005 р. про переведення на посаду наукового співробітника на 0,5 ставки та зміни до умов трудового договору від 28 квітня 2005 р.;

- визнати незаконними та скасувати накази №0304-2/366 від 29 квітня 2005 р., №0304-2/1021 від 07 листопада 2005 р., №0304-2/1223 від 29 грудня 2005 р., №0304-2/1170 від 28 грудня 2006 р., №0304-2/317 від 29 березня 2007 р., №0304-2/412 від 07 квітня 2008 р. про неповний робочий час;

- стягнути з відповідача недонароховану та невиплачену заробітну плату у розмірі 14309,93 грн., грошову компенсацію за невикористану відпустку за період з 07 жовтня 1992 р. по 21 грудня 1992 р. у розмірі 488,17 грн., грошову допомогу у розмірі 6-ти місячних окладів наукового співробітника.

Зазначив, що в Харківському Національному Університеті ім.В.М. Каразіна (ХНУ) він працював на посаді наукового співробітника кафедри фізичної оптики з 07 жовтня 1992 р.

Незважаючи на те, що йому було встановлено оплату у розмірі 1,0 ставки, протягом 1997-2005 р.р. він був вимушений під тиском адміністрації писати заяви про встановлення йому неповного робочого дня, погоджуючись з оплатою робочого часу у розмірі 0,5 ставки.

06 травня 2005 р. на засіданні кафедри фізичної оптики під тиском керівника теми і завідуючого кафедри ОСОБА_2, які звинуватив його в протидії його розпорядженням, він був вимушений написати чергову заяву про згоду на неповний робочий день.

По закінченні дії терміну, встановленого наказом, з 01 вересня 2005 р. йому продовжувалась виплата заробітної плати у розмірі 0,5 ставки при тому, що він працював повний робочий день.

11 вересня 2007 р. його було ознайомлено із наказом від 29 березня 2007 р. за №0304-2/317 про встановлення 0,5 ставки з 01 квітня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., в той час як він не подавав ніяких заяв.

Аналогічний наказ від 07 квітня 2008 р. за №0304-2/412 було видано адміністрацією також без його відповідної заяви.

На підставі вказаних незаконних дій відповідача йому було недораховано та недоплачено заробіток у вказаному розмірі, при звільненні не виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку за період з 07 жовтня 1992 р. по 21 грудня 1992 р. у розмірі 488,17 грн. та грошову допомогу у розмірі 6-ти місячних окладів наукового працівника при звільненні.

Виходячи з того, що вказаними незаконними діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, просив стягнути з нього також 5000,00 грн.

Відповідач проти позову заперечував у письмових поясненнях зазначив, що ніяких порушень трудового законодавства при розрахунках з позивачем ним допущено не було, про що свідчать судові рішення і матеріали перевірок.

Справу розглянуто за відсутності представників відповідача і Головного управління праці та соціального захисту населення в Харківській області, притягненого в якості третьої особи.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 23 січня 2013 р. ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Після закінчення строкового трудового договору, укладеного на строк з 06 жовтня по 31 грудня 1992 р., ОСОБА_1 на підставі наказу ХНУ ім.В.Н. Каразіна від 19 січня 1993 р. №0304-2/010 було прийнято на посаду наукового співробітника з 01 січня по 28 лютого 1993 р. для дослідження госпдоговірної наукової теми №141\92 на підставі його заяви.

Враховуючи умови виконання роботи за науковими темами в тих обсягах, що фінансується за рахунок бюджетних асигнувань або на підставі господарських договорів, робота наукових працівників у цих темах носить тимчасовий характер, що є підставою для встановлення трудових відносин відповідно до ч.2 ст.23, ч.2 ст.39-1 КЗпП України.

Отже, переукладення ХНУ ім.В.Н. Каразіна з ОСОБА_1 трудових договорів викликано характером його роботи, воно здійснювалось на підставі його заяви та оформлювалось відповідними наказами.

Всі наукові дослідження, над якими працював ОСОБА_1, були замовлені державою, фінансувались із Загального Фонду Державного Бюджету України, включені до річного Тематичного плану ХНУ ім.В.Н. Каразіна, виконувались відповідно до технічного завдання, календарного плану та обсягів фінансування.

Оскаржуваний наказ №0304-2/366 від 29.04.2005 р. про надання позивачу 0,5 посадового окладу видано на підставі його власноручної заяви від 28.04.2005 р. по науковій темі 18-12-03 на умовах неповного робочого дня - з 13-00 до 17-00 на строк з 01.05.2005 р. по 31.08.2005 р.

У зв`язку з продовженням роботи по наукових темах 18-12-03, 18-03-06, на підставі доповідних записок керівника наукової теми ОСОБА_2 було видано накази про продовження з ОСОБА_3 трудових відносин на тих же умовах:

- №0304-2/1021 від 07.11.2005 р. на строк з 01.09.2005 р. по 31.12.2005 р.;

- №0304-2/1223 від 29.12. 2005 р. на строк з 01.01.2006 р. по 31.03.2007 р.;

- №0304-2/289 від 31.03.2006 р. на строк з 01.04.2006 р. по 31.12.2006 р.;

- №0304-2/1170 від 28.12.2006 р. на строк з 01.01.2007 р. по 31.03.2007 р.;

- №0304-2/317 від 29.03.2007 р. на строк з 01.04.2007 р. по 31.12.2007 р.

Зі вказаними наказами ОСОБА_1 було ознайомлено, але він не погодився з наказами щодо розміру заробітної плати від 29.03.2007 р., 28.12.2007 р., 07.04.2008 р. та відмовився від підпису про ознайомлення з наказами від 07.11.2005 р., 31.03.2006 р., 28.12.2006 р., про що складено відповідні акти.

Оскільки вказані накази містили дані щодо однієї тієї ж наукової роботи з зазначенням коду 18-12-03, 18-12-06, яка підлягала розробці за участі ОСОБА_1, то після введення його у вказану тему наказом від №0304-2/366 від 29.04.2005 р. на підставі власноручної заяви від 28.04.2005 р. до її закінчення, відповідно до п.3 ч.1 ст.23 КЗпП України, додаткові заяви позивача не вимагались.

Також відсутні підстави про визнання доповідних записок ОСОБА_2 недійсними, оскільки він, як керівник теми і завідуючий кафедри, діяв на підставі посадової інструкції, визначаючи терміни виконання заданої роботи залежно від надходження асигнувань замовника.

Не встановлено і будь-якого тиску та фактів примушення ОСОБА_1 до написання заяви від 28.04.2005 р., оскільки непорозуміння між сторонами з приводу умов праці та оплати праці виникли лише у серпні-вересні 2005 р.

Крім того, постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 28.09.2006 р. та 29.09.2006 р. закрито провадження у адміністративних справах у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення відносно проректора з наукової роботи ХНУ ім.В.Н. Каразіна ОСОБА_4, який притягувався до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст.ст.32, 39-1, 115, 253 КЗпП України щодо суттєвої зміни умов праці ОСОБА_1, виплати заробітної плати, відмови у прийнятті від позивача листка тимчасової непрацездатності, що відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Виходячи з того, що судом не встановлено порушень при укладенні строкового трудового договору та визнанні сторонами тривалості робочого часу, за який позивачу нараховувалась заробітна плата відповідно посадового окладу та надбавки за науковий стаж, то у судової колегії відсутні підстави для перерахунку заробітної плати.

Не підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача грошової допомоги у розмірі 6-ти посадових окладів при звільненні з 02.02.2009 р., оскільки така допомога виплачується науковцю відповідно до ч.19 ст.24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» при виході на пенсію з посади наукового працівника, а позивача звільнено на підставі ч.2 ст.40 КЗпП України

Також безпідставними є вимоги ОСОБА_1 про виплату йому компенсації за невикористану відпустку з 07.10.1992 р. по 31.12.1993 р., оскільки згідно ч.1 ст.75 КЗпП України відпустка надається за відпрацьований робочий рік, а не в кінці календарного року.

Відмовляючи ОСОБА_1 в позовних вимогах, суд обґрунтовано, на підставі ст.237-1 КЗпП України відмовив йому і в відшкодуванні моральної шкоди.

В той же час судом першої інстанції безпідставно, до вимог позивача про визнання недійсними наказів про зміну умов праці, застосовано ч.1 ст.233 КЗпП України, якою встановлено строки звернення до суду за вирішення трудових спорів, оскільки вказані строки можуть бути застосовані у випадках порушення трудових прав позивача, а не у випадках необґрунтованості вимог, на що звернув увагу Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Вказане порушення не вплинуло на законність рішення, що відповідно до вимог ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 і залишення рішення без зміни.

Керуючись ст.ст.209, 218, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 23 січня 2013 р. залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий -

Судді -