Ухвала суду № 38535968, 15.04.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1805/11870/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко А. П.Номер провадження 11/788/28/14 Суддя-доповідач - Макаровець А. М. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Макаровець А. М.,

суддів - Демченка М. О., Ященка В. А.,

з участю прокурора - Кравцової Л.М.

потерпілого - ОСОБА_3

представник цивільного позивача - ОСОБА_4

захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

засудженого - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Петренка М.В., засудженого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_5, представника цивільного позивача - ОСОБА_4 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 14 січня 2014 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Бровки Сумського району Сумської області, який проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимий,-

засуджений за ч.1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 5100 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_7 залишено підписку про невиїзд.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7:

- на користь комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» 8672 грн. 88 коп. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3;

- на користь ОСОБА_3 510 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 2450 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

- судові витрати на користь держави за проведення експертиз в сумі 3390 грн.

Постановлено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_3 3850 грн. 46 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 2550 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком Зарічного районного суду м. Суми від 14 січня 2014 року ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що 13 серпня 2012 року близько 17 год. 00 хв. він, керуючи автомобілем VOLKSWAGEN LT 30 2.5 TDi д.н. НОМЕР_3 та рухаючись по вул. Прокоф'єва в м. Суми, перед початком зміни напрямку руху та виконання повороту ліворуч на під'їзну дорогу вул. Харківська, що примикає до проїзної частини вул. Прокоф'єва зліва, знехтував мірами безпеки дорожнього руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу мопеду SABUR SB50Q д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який перетинав перехрестя вул. Харківської та вул. Прокоф'єва, рухаючись з пр-ту М.Лушпи в напрямку вул. Прокоф'єва, що призвело до зіткнення даних транспортних засобів.

У наслідок дорожньо-транспортної події водій мопеду SABUR SB50Q д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При керуванні автомобілем VOLKSWAGEN LT 30 2.5 TDi д.н. НОМЕР_3 ОСОБА_7 порушив вимоги Правил дорожнього руху України (затверджених постановою КМ України від 10 січня 2001 року №1306, введених в дію з 01 січня 2002 року), передбачених пунктами:

10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

16.6. Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.

Порушення п.п.10.1, 16.6 ПДР України, допущені водієм ОСОБА_7 знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП і наслідками, що настали.

В поданих апеляціях:

- засуджений ОСОБА_7, посилаючись на те, що суд дослідивши всі докази, які зібрані по справі, прийшов до висновку, який не відповідає дійсним обставинам справи, механізму виникнення пригоди, дій учасників ДТП, тобто його однобічної вини в скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Просить вирок суду скасувати та постановити відносно нього виправдовувальний вирок.

Доповнивши мотиви апеляційної скарги ОСОБА_7 обґрунтовує свої вимоги тим, що висновки суду щодо його винності у вчиненні злочину, не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а також що судом неправильно застосовані вимоги кримінального закону, в наслідок чого вирок підлягає скасуванню, а саме:

1. При проведенні досудового слідства, не були з'ясовані обставини, які мають суттєве значення для встановлення механізму утворення ДТП, висновки судово-автотехнічної та судово-трасологічної експертизи, які проводились по справі, є суперечливими в частині різного, відмінного механізму настання пригоди.

2. Під час судового слідства, покази ОСОБА_3 в частині руху його з пр-ту Лушпи не підтверджуються жодним свідком, свідок ОСОБА_10, який надавав свідчення під час досудового слідства, про те що мопед рухався з проспекту Лушпи в судовому засіданні відмовився від попередніх показів, які він надавав слідчому, зазначаючи, що рух мопеда до зіткнення не бачив, а тільки вважав, що він міг так рухатись, бо горіло зелене світло світлофора.

3. Висновки автотехнічної експертизи № 164 від 15.10.2012 року слід вважати неповними, так як не зрозуміло з яких міркувань слідчий не надавав додаткових вихідних даних експерту для надання повного та об'єктивного висновку по обставинам настання пригоди, адже цей експерт був учасником проведення всіх відтворень з учасниками події.

4. Клопотання про призначення по даній кримінальній справі повторної судово-автотехнічної експертизи для отримання об'єктивного висновку, повного та всебічного дослідження обставин механізму утворення даної пригоди, з дотриманням методики проведення дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди, з врахуванням показів всіх учасників та свідків даного ДТП, з невмотивованих причин було відхилене.

5. Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили, що в діях водія мопеду ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 11.2, 10.5, 16.11 ПДР України, а невідповідності вимогам пунктів 10.5, 16.11 ПДР України знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної події, а суд вказаним доказам не дав належної оцінки.

6. Суд не звернув уваги на те, що в матеріалах кримінальної справи містяться припущення, а не доведеність отримання ОСОБА_3 зазначених в обвинувальному висновку тілесних ушкоджень, стосовно наявності переломів пальців, які визначають середню ступень тяжкості, саме при настанні ДТП 13.08.2012 року;

7. Незрозумілим є рішення суду стосовно застосування до нього додаткової міри покарання, а саме позбавлення його права керування транспортними засобами строком на 2 роки, адже п.п.10.1, 16.6 ПДР України не відносяться до грубих порушень. За наслідками ДТП відсутні тяжкі наслідки. При цьому слід було звернути увагу при прийнятті цього рішення на його сімейний стан та те, що він є приватним підприємцем.

- захисник ОСОБА_5 вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, просить вирок скасувати, а провадження в справі закрити.

Свої вимоги захисник ОСОБА_5 мотивує тим, що досліджені по справі докази не вказують на доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а саме:

1. Висновки автотехнічної експертизи від 15.10.2012 року та судово-медичної експертизи № 16/2011 від 15.02.2011 р. не може бути доказом, оскільки в них зазначено, що автомобіль VOLKSWAGEN LT 30 2.5 TDi д.н. НОМЕР_3 має механічні пошкодження розміщені на лівій передній частині, хоча згідно протоколу огляду та доданих до нього фотографій зазначений автомобіль має пошкодження на передній правій частини. Під час досудового слідства ОСОБА_7 неодноразово звертався з клопотаннями про призначення додаткової судово-медичної експертизи, додаткової трасологічної експертизи, додаткової автотехнічної експертизи, однак жодне з заявлених клопотань задоволено не було.

2. Покази ОСОБА_3 надані під час досудового слідства та у судовому засіданні між собою різняться і містять суттєві суперечності, як в частині застосування ним гальмування (оскільки під час відтворення про гальмування він не заявляв), так і в частині того, на час ДТП дощу не було.

3. Суд не взяв до уваги покази ОСОБА_7 про напрямок руху мопеда з допоміжної дороги по вул. Харківській, які підтверджуються показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, в той же час визнає покази свідка ОСОБА_10 такими, які узгоджуються з іншими матеріалами кримінальної справи, хоча вказаний свідок пояснював, що він не бачив і не міг бачити звідки рухався ОСОБА_3 на мопеді.

4. Крім того, під час судового слідства не було беззаперечно доведено час, місце і механізм отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, ступінь тяжкості яких визначається як середня.

5. Досудовим слідством була допущена неправильність при вчиненні процесуальних дій, а саме, при відтворенні обстановки і обставин події з ОСОБА_7 від 20.09.2012 р., а особливо з потерпілим від 21.09.2012 р. відбувались не за тої обстановки та не за тих обставин, які були 13.08.2012 року - в день ДТП. Як вказано в протоколах відтворення обстановки і обставин події процесуальні дії проводились за ясної, сонячної погоди. А 13.08.2012 року, і про це вказано і в показах ОСОБА_7, і показах потерпілого та свідка було похмуро, йшов дощ, дорожнє покриття було мокрим. Крім того, під час відтворення з потерпілим не використовувався мотоциклетний шолом з затемненим склом, в якому він перебував під час ДТП;

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості. Кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Свої вимоги мотивує тим, що при винесенні вироку суд не надав правової оцінки ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі засудженого, який свою вину у вчиненні даного злочину не визнав повністю;

- представник цивільного позивача - ОСОБА_4 просить вирок суду змінити стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 4900 гривень в рахунок відшкодування коштів на правову допомогу в складі процесуальних витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення вимог потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правову допомогу було зроблено без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду протирічять обставинам справи. Вважає, що судом порушені норми ч. 5. ст. 128 КПК України та ст. 12 ЦПК України.

Зазначає, що в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження обсягу правової допомоги, оскільки у справі відбулось 20 засідань тривалістю більше 10 год. в усіх засіданнях приймав участь представник потерпілого, про що є запис у протоколі.; укладений 30.11.2012 року між ОСОБА_3 та ПП «Юридична фірма «Аврора» договір про надання юридичних послуг; є свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Юридична фірма «Аврора» серії А00 №732827 та довідка АА №144319 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з якого вбачається, що одним з видів діяльності за КВЕД ПП «Юридичної фірми «Аврора» є адвокатська діяльність, копія свідоцтва НОМЕР_4 про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_4, видана ОСОБА_3 нотаріально посвідчена Довіреність на директора ПП «Юридична фірма «Аврора» ОСОБА_4, та юристів ОСОБА_25., ОСОБА_21, банківські виписки ПП «Юридична фірма «Аврора» від 01.08.2012 року, 12.08.2013 року, 15.11.2013 року, що підтверджують розмір сплаченої ОСОБА_3 юридичної допомоги та підставу сплати.

При цьому, захисник обвинувачення ОСОБА_13 заперечував щодо задоволення цивільного позову, однак не заперечував щодо існування договору про надання юридичних послуг, зазначивши, що ОСОБА_4 не є фахівцем у галузі права. Адвокат ОСОБА_13 раніше брав участь у кримінальних справах разом з адвокатом ОСОБА_4, тому обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_7, його захисників, потерпілого, його представника та прокурора які підтримали свої апеляції та заперечували щодо задоволення апеляцій інших учасників процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені в апеляціях, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляції засудженого ОСОБА_7, його адвоката, прокурора та апеляція представника цивільного позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі і дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції надав належну оцінку. Ці докази є достовірні, допустимі і достатні. Дії ОСОБА_7 за вказаним законом кваліфіковано вірно.

Посилання ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_5 на обставини, з урахуванням яких вони просять задовольнити їх апеляції, є необґрунтованими і такими що повністю спростовуються зібраними по справі доказами.

Суд обґрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілого ОСОБА_3, про те, що 13 серпня 2012 року по закінченню роботи, приблизно о 16 год. 55 хв. він виїжджав з роботи на Красне село. Близько 17-00 год. він під'їхав на мопеді до перехрестя пр-т М.Лушпи -Прокоф'єва, рухався по 2-ій смузі. Зліва, виконуючи лівий поворот, Фольксваген , рухаючись на ліво у «карман», не вступив дорогу, перекрив йому дорогу, у зв'язку з чим сталось зіткнення. Удар прийшовся на передню стойку, після удару його розвернуло, притиснуло до Фольксвагену, який не зупинився та продовжував рух. Пізніше приїхала швидка і ДПС, швидка його забрала в ЦМЛ, де зробили рентген ребер. Потерпілий зазначив, що 14-15 серпня 2012 року він був вдома, бо мав багаточисельні забої, нога розпухла, оскільки стан здоров'я не покращився, 16 серпня 2012 року зранку він знову звернувся до лікаря. При цьому було встановлено перелом фаланги правої ноги

Крім того, вина ОСОБА_7 у вчиненні вказаного злочину, підтверджується іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- наданими під час досудового розслідування показами свідка ОСОБА_10 про те, що до зіткнення він спостерігав, що мопед рухався з пр-ту М.Лушпи в напрямку вул. Прокоф'єва по другій смузі руху, які узгоджуються з висновками судових транспортно-трасологічної та автотехнічної експертиз. Також свідок ОСОБА_10 зазначив про те, що після ДТП потерпілий скаржився на біль у ступні, та на те, що щось сталось з ногою. Потерпілий не міг самостійно пересуватись до обочини, не міг стати на ногу;

- протоколом огляду місця ДТП та схемою до нього від 13 вересня 2012 року, де зафіксована слідова картина місця ДТП (т. І а.с. 9-13);

- протоколом огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу VOLKSWAGEN LT 30 2.5 TDi д.н. НОМЕР_3 від 13 серпня 2012 року (т. І а.с. 14-15);

- протоколом додаткового огляду транспортного засобу VOLKSWAGEN LT 30 2.5 TDi д.н. НОМЕР_3 від 07 вересня 2012 року (т. І а.с. 17-18);

- протоколом огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу мопеду SABUR SB50Q д.н. НОМЕР_2 від 13 серпня 2012 року (т. І а.с. 19-20);

- протоколом додаткового огляду транспортного засобу мопеду SABUR SB50Q д.н. НОМЕР_2 від 07 вересня 2012 року (т. І а.с. 22-23);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 21 вересня 2013 року, під час якого потерпілий ОСОБА_3 вказав - взаємне розташування автомобіля «Джип» та його мопеду на момент коли він виявив, що даний автомобіль здійснює маневр повороту наліво, взаємне розміщення автомобіля VOLKSWAGEN та його мопеду на момент коли він вперше його виявив та місце зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN (т. І а.с.39-41);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 20 вересня 2013 року, під час якого ОСОБА_7 вказав в тому числі розміщення автомобіля VOLKSWAGEN на момент, коли він почав змінювати напрямок руху ліворуч, взаємне розміщення мопеду, автомобіля «Джип» та його автомобіля на момент, коли він вперш виявив мопедиста, розміщення його автомобіля та автомобіля «Джип» на момент зіткнення з мопедом та розміщення його автомобіля на момент зупинки після зіткнення (т. І а.с.45-48);

- проаналізовано висновки судово-медичної експертизи № 1467 від 10 жовтня 2012 року, транспортно-трасологічної експертизи № 129 від 10 жовтня 2012 року, судової автотехнічної експертизи № 164 від 15 жовтня 2012 року, висновок експерта № 832 від 17 травня 2013 року, які під сумнів судом не ставляться і повністю узгоджуються з показаннями потерпілого та іншими доказами.

Доводи захисника ОСОБА_5 про те, що у висновку експерта № 164 від 15.10.12 року у вихідних даних з постанови не правильно зазначено те, що механічні пошкодження розміщені на лівій передній частині, що суттєво впливає на експертний розгляд механізму зближення та механізму контактування автомобіля VOLKSWAGEN, на думку колегії суддів є опискою, яка в цілому не вплинула на правильність висновку експерта, оскільки крім зазначеної описки у вихідних даних експерта були враховані показання водія автомобіля VOLKSWAGEN, показання водія мопеду, висновки транспортно-трасологічної експертизи № 129 від 10.10.2012 року з фото таблицями та матеріалами кримінальної справи, з яких чітко вбачається, що механічні пошкодження на автомобілі VOLKSWAGEN під час контактування з мопедом розташовані на правій передній частині автомобіля.

Так, з дослідницької частини висновку автотехнічної експертизи № 164 від 15 жовтня 2012 року (т.1 а.с. 90-95) вбачається, що в ході проведення аналізу показів водія мопеда в частині розташування місця зіткнення транспортних засобів , а також стосовно вказаного ним механізму зближення мопеда та автомобіля до місця зіткнення, а також порівнюючи їх з висновками транспортно-трасологічної експертизи № 129 від 10.10.2012 року, було встановлено, що вони не позбавлені технічного змісту і не суперечать висновкам транспортно-трасологічної експертизи та можуть використовуватися при подальшому дослідженні.

Поряд з цим, з дослідницької частини висновку автотехнічної експертизи № 164 (який був врахований судом першої інстанції) вбачається, що показання водія автомобіля VOLKSWAGEN в частині розташування його транспортного засобу, на момент зіткнення з мопедом, суперечать висновкам транспортно-трасологічної експертизи № 129, а відповідно і слідовій картині місця події, у зв'язку з чим, їх слід вважати технічно неспроможними. З цього слідує, що траєкторії руху обох транспортних засобів до місця зіткнення, а відповідно і час їх переміщення до місця зіткнення були іншими, ніж ті, які були вказані водієм автомобіля VOLKSWAGEN. З урахуванням того, що проведення дослідження по технічно неспроможним даним може привести до невірного висновку, то в подальшому дослідження показів водія автомобіля VOLKSWAGEN стосовно вказаного ним механізму виникнення даної дорожньотранспортної пригоди, не розглядались.

Судом першої інстанції обґрунтовано не покладені в основу вироку надані свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_14 покази, в яких вони зазначали, що мопед рухався з допоміжної дороги вул. Харківської, оскільки їх показання, повністю спростовуються висновками транспортно-трасологічної експертизи № 129 від 10 жовтня 2012 року та судової автотехнічної експертизи № 164 від 15 жовтня 2012 року, які були враховані судом першої інстанції. При цьому, судовим експертом ОСОБА_15 при проведенні дослідження, у висновку експерта № 164 від 15.10.2012 року було належним чином вмотивовано те, що в ході проведення аналізу показів водія мопеда в частині розташування місця зіткнення транспортних засобів, а також стосовно вказаного ним механізму зближення мопеда та автомобіля VOLKSWAGEN до місця зіткнення, а також порівнюючи їх з висновком транспортно- трасологічної експертизи № 129 від 10.10.2012 року, було встановлено, що вони не позбавлені технічного змісту і не суперечать висновкам транспортно-трасологічної експертизи та можуть використовуватися при подальшому дослідженні. Тому з урахуванням вказаного, покази водія автомобіля VOLKSWAGEN стосовно вказаного ним механізму виникнення даної пригоди, не використані при подальшому дослідженні з метою запобігання можливості дійти до невірного висновку.

Такі висновки експертів повністю спростовують доводи засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_5 про те, що мопед перед ДПТ рухався з «карману» вул. Харківська та спростовують їх доводи щодо необхідності призначення повторної судово-автотехнічної експертизи.

Твердження засудженого ОСОБА_7 про те, що свідок ОСОБА_10, який надавав свідчення під час досудового слідства, про те що мопед рухався з проспекту Лушпи в судовому засіданні відмовився від попередніх показів є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки при винесенні вироку суд першої інстанції зазначив показання ОСОБА_10, які були дані ним як під час досудового слідства, так і ті які були дані останнім під час розгляду справи в суді. Зробив відповідний аналіз вказаних показань, надав ним оцінку та обґрунтовано взяв до уваги показання свідка ОСОБА_10 в частині напрямку руху мопеду з пр-ту М.Лушпи в напрямку вул. Прокоф'єва, надані ним під час досудового розслідування, оскільки вони узгоджуються з висновками судових транспортно-трасологічної та авто-технічної експертиз, поясненнями потерпілого та сумнівів не викликають (т.3 а.с. 135).

Посилання захисника ОСОБА_5 на те, що досудовим слідством була допущена неправильність при вчиненні процесуальних дій, а саме, при відтворенні обстановки і обставин події з ОСОБА_7 та потерпілим від 21.09.2012 р. відбувались за ясної, сонячної погоди, а не за тих обставин, які були в день ДТП (похмуро, йшов дощ, дорожнє покриття було мокрим) та на те, що під час відтворення з потерпілим не використовувався мотоциклетний шолом з затемненим склом, в якому він перебував під час ДТП, а показання ОСОБА_3 надані під час досудового слідства та у судовому засіданні між собою різняться і містять суттєві суперечності, як в частині застосування ним гальмування (оскільки під час відтворення про гальмування він не заявляв), так і в частині того, на час ДТП дощу не було, то колегія суддів вважає, що вказані недоліки в цілому не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки як вбачається з висновку автотехнічної експертизи № 164 від 15.10.2012 - порушення п.п.10.1, 16.6 ПДР України, допущені саме водієм ОСОБА_7 знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП і наслідками, що настали, оскільки останній перед зміною напрямку руху не переконався що це буде безпечним та не надав перевагу у русі транспортному засобу, що рухався в зустрічному напрямку прямо. При цьому, як вбачається з вказаного висновку на вчинення вказаного ДТП суттєво не впливали погодні умови чи наявність шлему у потерпілого.

За таких обставин, посилання засудженого та його захисника ОСОБА_5 на те, що висновки суду щодо винності ОСОБА_7 у вчиненні злочину, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, не підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а також що судом порушено норми матеріального та процесуального права - не знайшли свого підтвердження в суді і повністю спростовуються зібраними по справі та дослідженими судом першої інстанції доказами, при наявності того, що в своїх поясненнях даних у день ДТП сам ОСОБА_7 зазначив, що мопед рухався з проспекту Лушпи.

Не зрозумілою також є позиція засудженого ОСОБА_7, який заявляючи у своїй апеляційній скарзі вимоги щодо скасування вироку та постановлення відносно нього виправдовувального вироку, у доповненні до апеляції фактично оспорює призначення йому додаткової міри покарання у виді позбавлення його права керування транспортними засобами строком на 2 роки, посилаючись на те, що судом не враховано його сімейний стан та те, що він є підприємцем.

Твердження захисника ОСОБА_5 про те, що під час судового слідства не було беззаперечно доведено час, місце і механізм отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, ступінь тяжкості яких визначається як середня та посилання засудженого ОСОБА_7 про те, що суд не звернув уваги на те, що в матеріалах кримінальної справи містяться припущення, а не доведеність отримання ОСОБА_3 зазначених в обвинувальному висновку тілесних ушкоджень, стосовно наявності переломів пальців, які визначають середню ступень тяжкості, саме при настанні ДТП 13.08.2012 року, колегія суддів не може прийняти як такі, що є обґрунтованими, оскільки з зазначених підстав проводилась відповідна перевірка та винесена постанова про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013200440002379 за відсутністю складу злочинів передбачених ст.ст. 383,384, та ст. 366 КК України в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_26.(т. 2 а.с. 228-229), що було враховано судом першої інстанції.

При цьому, суд першої інстанції при винесенні вироку також обґрунтовано врахував висновки судово-медичної експертизи № 1467 від 10 жовтня 2012 року, пояснення експерта ОСОБА_17, надані в судовому засіданні про те, що крім консолідованого перелому фаланги 4 пальця стопи, ним був виявлений перелом фаланг 2,3,4 пальця стопи і при встановленні тілесних ушкоджень та визначенні ступеня їх тяжкості, поряд з медичною документацією, він досліджував рентгенограму, та виходячи з консультації обласного лікаря-рентгенолога був наданий такий висновок. Також судом першої інстанції були враховані показання свідка ОСОБА_18, який в судовому засіданні пояснив, що потерпілий не міг самостійно пересуватися, скаржився на біль в нозі.

Тому, з урахуванням вищезазначеного колегія суддів прийшла до висновку про те, що відсутні підстави для задоволення вимог зазначених в апеляціях засудженого ОСОБА_7 та його адвоката ОСОБА_5

Призначаючи ОСОБА_19 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України і врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є злочином невеликої тяжкості, та особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, має на утриманні п'ятьох неповнолітніх дітей, на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває. Суд визнав вказані обставини, як пом'якшуючі покарання. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_19 основне покарання у виді штрафу в розмірі 5100 грн. та додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки, приймаючи до уваги характер допущеного порушення правил безпеки дорожнього руху та його наслідки (заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень), враховуючи поведінку засудженого, який не розкаявся у вчиненому та не вжив заходів щодо відшкодування завданої шкоди, - є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. При цьому, потерпілим призначене покарання не оспорюється, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора та скасування вироку в зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання в наслідок м'якості, та апеляції ОСОБА_7 щодо необґрунтованості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки, знаходячи його законним і обґрунтованим.

Що стосується доводів зазначених в апеляції представника цивільного позивача ОСОБА_4 щодо стягнення 4900 грн. в рахунок відшкодування коштів на правову допомогу, то на думку колегії суддів вони також не заслуговують на увагу.

Так, у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 року №3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» зазначено, що при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку встановленому законом.

У ст. 84 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Ч.4 ст.42 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером або договором. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З матеріалів справи, а саме копії довіреності (т.1 а.с. 165) вбачається, що особи ОСОБА_4, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 (далі повірені) відповідно до усного договору доручення та на виконання вимог ст. 1007 ЦК України були уповноважені на представлення інтересів ОСОБА_3 та ведення від його імені справи у судах усіх інстанцій і в такій якості приймали участь у справі. Про те, що вказані особи є адвокатами, фахівцями в галузі права чи надають правову допомогу від імені приватного підприємства «Юридична фірма «Аврора» не було надано відповідного підтвердження і в такій якості вони не допускались до участі у справі.

Відповідно до п.2.2. договору про надання юридичних послуг від 30.11.2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПП «Юридична фірма «Аврора» (т. 3 а.с. 166) юридичні послуги вважаються наданими з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі послуг. Однак, такого акту-прийому передачі виконаних робіт також не надано.

За таких обставин перерахування потерпілим приватному підприємству «Юридична фірма «Аврора» (яке не приймало участі у справі) коштів у сумі 4900 грн. не є доказом понесення витрат на правову допомогу.

Якщо врахувати зміст доручення з якого вбачається, що довіреність видана на виконання вимог ст. 1007 ЦК України, то у ч.1 ст. 1007 ЦК України передбачено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Однак, під час досудового розслідування та розгляду справи в суді першої інстанції не було надано відповідного договору доручення.

Крім того, ч.1 ст. 1005 ЦК України повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. В даному випадку повіреними були ОСОБА_4, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, про те, потерпілим на виконання їх усного договору не надано доказів сплати вказаним особам витрат пов'язаних з виконанням доручення, чи відповідної плати яка їм належить.

Вищезазначені доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що є укладений 30.11.2012 року між ОСОБА_3 та ПП «Юридична фірма «Аврора» договір про надання юридичних послуг; є свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Юридична фірма «Аврора» та довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_4 колегія суддів не може прийняти як обгрунтовані, оскільки всі зазначені документи не були надані на підтвердження повноважень осіб, які приймали участь у справі в якості представників ні під час досудового розслідування ні під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Твердження про те, що видана ОСОБА_3 нотаріально посвідчена довіреність на директора ПП «Юридична фірма «Аврора» ОСОБА_4, та юристів ОСОБА_25., ОСОБА_21 спростовується змістом довіреності (т.1 а.с. 165), з якої вбачається, що ОСОБА_4, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 мали статус осіб, а не адвокатів, юристів чи директора ПП «Юридична фірма «Аврора».

Також безпідставними є твердження представника позивача про те, що судом порушені норми ч. 5. ст. 128 КПК України (2012 року), оскільки розгляд справи проводився за нормами КПК України (1960 року).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що захисник обвинувачення ОСОБА_22 раніше брав участь у кримінальних справах разом з адвокатом ОСОБА_4, тому обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню є надуманими, оскільки у будь-якій справі особа яка представляє інтереси потерпілого, цивільного позивача зобов'язана надати документи на підтвердження своїх повноважень, не залежно від того, чи знає інша сторона про його статус. Крім цього, статус адвоката ОСОБА_4 не перешкоджає йому, у порядку передбаченому законом, представляти інтереси цивільного позивача у справі в якості представника без статусу адвоката.

За таких обставин, є обгрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4900 грн. з посиланням на те, що: представник цивільного позивача приймав участь на підставі нотаріально посвідченої довіреності; докази того, що потерпілому під час розгляду справи в суді надавалась допомога особами які мали статус адвоката або фахівця у галузі права відсутні; а кошти потерпілим були сплачені ПП «Юридична фірма «Аврора».

З урахуванням зазначеного, вирок в цій частині є законним, у зв'язку з чим апеляція представника цивільного позивача ОСОБА_4 з зазначених підстав не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 65, 66, ч.1 ст. 286 КК України, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367, 377, 379 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 14 січня 2014 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_7, його захисника ОСОБА_5, прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції Петренка М.В. та представника цивільного позивача ОСОБА_4 залишити без задоволення.

СУДДІ:

Макаровець А. М. Демченко М. О. Ященко В. А.