Рішення № 38531546, 22.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3269/14 22.04.14

За позовомФізичної-особи-підприємця ОСОБА_1До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Простягнення 12 361,84 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_3, представник за довіреністю;

Від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу зі сплати орендної плати у розмірі 12 000 грн., 198,60 грн. пені та 163,24 грн. 3% річних, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди частини нежитлового приміщення №2 від 03.01.2013р.

Позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до ст. 22 ГПК України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 12 000 грн. основного боргу, 187,60 грн. пені та 163,24 3% річних, у зв'язку із здійсненим перерахунком суми пені, відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, здійсненого на виконання вимог ухвали суду від 03.03.2014р. про порушення провадження у справі.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, відповідно до має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір у справі.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за повідомленою суду адресою відповідача, яка є також адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців а саме: 02068, АДРЕСА_1.

За зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з ухвалою суду було повернуто назад до суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до статті 64 ГПК України, судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача у справі.

На призначені судові засідання 27.03.2014р. та 22.04.2014р. представник відповідача не з'являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Отже, за встановлених обставин справи, відповідач належним чином був повідомлений про дату, місце та час судових засідань.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2013 року між мною, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Орендар) був укладений Договір №2 оренди частини нежитлового приміщення,відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове володіння та користування частину приміщення, загальною площею 50,00 м2, розташованою за адресою: АДРЕСА_3, та зобов'язався сплачувати Орендодавцю оренду плату.

Відповідно до п. 2.1 Договору приміщення надається в оренду на строк 12 місяців з моменту прийняття його за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору.

03.01.2013р. на підставі акта приймання-передачі приміщення позивач передав відповідачу спірне приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно з п. 4.1 Договору розмір орендної плати за приміщення, що орендується складає з урахуванням її індексації та встановлюється за кожен місяць орендного користування за цим Договором. Розмір орендної плати складає 1000 грн. з ПДВ. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на рахунок Орендодавця не пізніше 30-го числа кожного наступного місяця оренди. При цьому, згідно п. 4.2 Договору вартість комунальних послуг сплачується окремо.

Пунктом 5.2.1 Договору передбачено, що Орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки з Орендодавцем за орендовані приміщення.

Відповідно до пункту 11.1 Договору даний договір починає діяти з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Отже, Орендар виконав свої зобов'язання відповідно до умов Договору, на виконання умов Договору оренди позивач передав відповідачу об'єкт оренди, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до акта приймання-передачі приміщення, який підписаний та скріплений печатками сторін (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 000 грн. боргу зі сплати орендної плати за Договором оренди.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частиною 6 статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору оренди, що підтверджується актом прийому - передачі приміщення від 03.01.2013р., який підписані та скріплений печатками сторін (оригінал якого досліджений судовому засіданні).

Судом встановлено, що в порушення умов Договору, відповідачем не було оплачено в повному обсязі орендну плату, у зв'язку із чим за відповідачем рахується заборгованість, за період з 31.01.2013р. до 31.12.2013р. яка станом на 27.01.2014р. становить 12 000 грн.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 12 000 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 ГПК України не спростований, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 12 000 грн. основної заборгованості за договором №2 оренди частини нежитлового приміщення від 03.01.2013р. підлягають задоволенню.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Відтак, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи проценти річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 163,24 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню судом, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 1 статті 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з п. 8.4. Договору, у випадку заборгованості по виплаті орендної плати Орендар сплачує Орендодавцеві пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від місячної суми орендної плати.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений (уточнений) перерахунок пені на виконання вимог ухвали суду від 03.03.2014р., суд зазначає, що позивачем в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України визначено не вірну кількість днів прострочення необхідну для нарахування пені, при цьому судом враховано, що позивачем вірно визначений початок нарахування пені, а саме з моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов'язання (тобто шість місяців починає обчислюватись від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання), проте позивачем здійснено не вірну кількість днів прострочення необхідну для нарахування пені.

Суд здійснивши перерахунок пені, відповідно до вимог чинного законодавства, дійшов висновку про задоволення пені в сумі 186,60 грн., згідно нижченаведеного розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення100001.03.2013 - 30.08.20131830.01 %18.30100031.03.2013 - 29.09.20131830.01 %18.30100001.05.2013 - 30.10.20131830.01 %18.30100031.05.2013 - 29.11.20131830.01 %18.30100001.07.2013 - 30.12.20131830.01 %18.30100031.07.2013 - 29.01.20141830.01 %18.30100031.08.2013 - 28.02.20141820.01 %18.20100001.10.2013 - 27.03.20141780.01 %17.80100031.10.2013 - 27.03.20141480.01 %14.80100001.12.2013 - 27.03.20141170.01 %11.70100031.12.2013 - 27.03.2014870.01 %8.70100031.01.2014 - 27.03.2014560.01 %5.60 Всього:186,60Отже, приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, з урахуванням здійсненого судом перерахунку пені із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України суд, дійшов висновку про часткове задоволення пені саме в сумі 186,60 грн.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 12 349,84 грн., з яких 12 000 грн. сума основного боргу, 163,24 грн. 3% річних та 186, 60 грн. пені.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення на користь позивача сплачених витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2 000 грн., зважаючи на надані докази, судом встановлено, факт укладення з ОСОБА_3 договору №02/14 на надання правової допомоги адвоката, факт оплати послуг адвоката підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №14 від 24.01.2014р. на суму 2 000 грн. ордером, серією КВ№001978 та свідоцтвом на право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3 виданого на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 01.06.2001р. №16 підтверджується право на зайняття адвокатської діяльністю. Вказаний адвокат брав учать у призначених судових засіданнях.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже, з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 44 ГПК України, окрім іншого підлягає стягненню оплата послуг адвоката в розмірі 2 000 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (02068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02140, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 12 000 (дванадцять тисяч) грн. заборгованості з орендної плати, 163 (сто шістдесят три) грн. 24 коп. 3% річних, 186 (сто вісімдесят шість) грн. 60 коп. пені, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору та 2 000 (дві тисячі) грн. оплати послуг адвоката.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В інший частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.04.2014р.

Суддя І.І.Борисенко