Ухвала суду № 38529930, 10.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

10 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7972/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Облпаливо» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Виробниче об'єднання «Облпаливо» звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 30.08.2013 року №0001172203, №0001182203, якими Товариству визначено суму грошового зобов'язання та застосовано штрафні санкції з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

В обґрунтування позову зазначено, що податковим органом не доведено належними доказами факт безтоварності господарських операцій між ПАТ «Виробниче об'єднання «Облпаливо» та контрагентами - постачальниками ПВКФ «РОЗС», ТОВ «Голден гейтс груп», ТОВ «Арсаон», ПП «Альянс групп ЛТД», ТОВ «Т & V», оскільки доводи податкового органу ґрунтуються виключно на актах перевірок даних контрагентів. В свою чергу, під час проведення перевірки Товариством надані всі первинні документи, які підтверджують факт придбання товарів та послуг.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, став акт ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 13.08.2013 року №320/15-54-22-03 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного акціонерного товариства «ВО «Облпаливо» щодо взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ПВКФ «РОЗС», ТОВ «Голден гейтс груп», ТОВ «Арсаон», ПП «Альянс групп ЛТД», ТОВ «Т & V» за період 01.01.2012 року по 31.12.2012 року».

Перевіркою встановлено порушення:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п. 138.4, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) в сумі 1 092 989 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п. 198.3, ст.198 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на 1 040 942 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.08.2013 року №0001172203 та №0001182203, якими позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 639 485 грн., в тому числі за основним платежем - 1 092 989 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 546 495 грн., та з податку на додану вартість на суму 1 561 414 грн., в тому числі за основним платежем - 1 040 942 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 520 472 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що у вказаному періоді позивачем відображено валові витрати та сформовано податковий кредит по ПДВ за господарськими операціями з контрагентами - ПВКФ «РОЗС», ТОВ «Голден гейтс груп», ТОВ «Арсаон», ПП «Альянс групп ЛТД», ТОВ «Т & V», діяльність яких спрямована лише на отримання податкової вигоди. Такого висновку відповідач дійшов на підставі отриманих від інших ДПІ актів перевірок контрагентів Приватного акціонерного товариства «ВО «Облпаливо», згідно яких у ПП «Альянс групп ЛТД» відсутні об'єкти оподаткування, які підпадають під визначення ст.ст.185, 188 ПК України при придбанні та подальшої реалізації вугільної продукції, ТОВ «Арсаон» порушено вимоги ст.ст.203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності, а проведення зустрічної звірки ПВКФ «РОЗС», ТОВ «Голден гейтс груп» та ТОВ «Т & V» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.12. по 31.03.2013 року виявилось неможливим, у зв'язку з чим податковими органами зроблено висновки про нікчемність угод, укладених зазначеними суб'єктами господарювання.

Зазначені обставини, на думку податкового органу, свідчать про те, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди є нікчемними та не мали реального характеру, і у ПРАТ«Виробниче об'єднання «Облпаливо» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів в розумінні ст.. 138 ПК України.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість та бути віднесеними до складу валових витрат Підприємства.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, які зазначені в акті перевірки, складені у відповідності до вимог Податкового кодексу України, містять всі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікували контрагента позивача, а акти перевірок, отриманих відповідачем від інших ДПІ не є належним та беззаперечним доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 14.1.27 ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених норм податкового законодавства вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Встановлено, що 02.03.2012 року між ПрАТ «ВО«Облпаливо» та ТОВ «Арсаон» укладено договір № 4 про надання консультаційних послуг, а 03.01.2012 року - договір №4А про надання транспортних послуг.

01.02.2011року між ПрАТ «ВО «Облпаливо» та ПП «Альянс Групп ЛТД» було укладено договір про поставку вугільної продукції № 010211 та додаткові угоди від 20.12.2011 року та від 23.01.2012 року.

23.02.2012 року між позивачем та ППКФ «РОЗС» укладено договір про поставку вугільної продукції № 230212.

Крім цього, між ПРАТ «ВО «Облпаливо» та ТОВ «T&V» укладено договори: про падання консультаційних послуг від 03.12.2012р. № 03/12/12-1 (з питань планування та проектування єдиної інформаційної системи на підприємстві); про надання послуг від 03.12.2012 року № 03/12/12-2 (навчання персоналу Замовника користування комп'ютерними системами); про надання послуг від 03.12.2012 року № 03/12/12-3 (виготовлення та забезпечення розсилання буклетів (єврофлаєрів); про надання послуг від 03.12,2012 року № 03/12/12-4 (надання маркетингових послуг); про надання послуг від 03.12.2012 року № 03/12/12-5 (виготовлення та розміщення рекламних матеріалів Замовника на телебаченні та радіо).

10.01.2012 року, 02.08.2012 року, 01.09.2012 року, та 03.09.2012 року між ПРАТ «ВО «Облпаливо» та TOB «Голден гейтс груп» укладено договори про надання консультаційних послуг № 10/01, № 02/08-1, № 02/08-2, № 01/09, та про надання транспортних послуг. Позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від вказаних контрагентів зазначеної продукції та послуг, використання їх в господарській діяльності та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів та послуг до валових, а саме: договори, податкові та видаткові накладні, акти надання послуг, банківські виписки, товарно-транспортні накладні, копії відповідних консультацій у письмовому вигляді, акти здачі-приймання товару, накладні на відвантаження та відповідні залізничні накладні, посвідчення про якість вугілля, виписка з відомості по товарах на складах, якою підтверджується подальша реалізація отриманого вугілля та реєстр документів реалізації вугільної продукції, копія письмової консультації «Планування та проектування єдиної інформаційної системи на підприємстві», звіт про маркетингові дослідження нерухомості в м. Одесі 2011-2012р., флаєри, буклети, консультація з питань комерційної тощо.

Судом першої інстанції досліджено відповідні документи та встановлено, що вони не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договору з зазначеним вище контрагентом, а також формування позивачем податкового кредиту, валових витрат та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Отриманий товар був оплачений позивачем, а на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ПВКФ «РОЗС», ТОВ «Голден гейтс груп», ТОВ «Арсаон», ПП «Альянс групп ЛТД», ТОВ «Т & V» були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Крім того, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Доводи відповідача про фіктивність договорів, укладених між позивачем та вказаними в акті перевірки контрагентами, у зв'язку з визнанням податковим органом договорів за ланцюгами між попередніми контрагентами нікчемними, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, послуг, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Отримання від інших податкових органів актів перевірок про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів платника податків та про нереальність господарських операцій зазначених суб'єктів господарювання без дослідження первинних документів при факті оприбуткування покупцем товарів, послуг та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарських операцій, недостатньо для висновку про безтоварність таких операцій з придбання товару, послуг та наявність у платника податків умислу на укладення угод з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Отже, суд першої інстанції зробив вірний висновок про правомірність формування за спірними операціями податкового кредиту з податку на додану вартість, формування валових витрат та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а тому у податкового органу не було підстав для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Крім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що інші доводи податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача, які наводились ним в ході розгляду справі в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки оскаржені податкові повідомлення-рішення приймались відповідачем виключно на підставі акта перевірки, в якому відсутні будь які посилання на первинні документи позивача, які б не відповідали вимогам податкового законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Облпаливо» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.