Ухвала суду № 38529882, 29.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 р. Справа № 876/3293/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гудима Л.Я.,

суддів: Гуляка В.В., Святецького В.В.,

за участі секретаря судового засідання: Шуптар Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Тернопільській області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2013 року позивач - ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Тернопільській області (далі - Гусятинська ОДПІ) в суд про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення рішення №002661700 від 27.12.2013 року про зобов'язання сплатити позивачем штраф у розмірі 20% у сумі 2180,64 грн. за платежем - податок з доходів фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування.

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідачем протиправно нараховано штраф, адже встановлений розмір податку з доходів фізичних осіб від операції продажу рухомого майна позивачем було сплачено у день його відчуження.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №002661700 від 27.12.2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням, його оскаржив відповідач, який у своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що грошова сума була сплачена у строки встановлені Податковим кодексом України, але не до відповідного бюджету, до відповідного бюджету сума грошового зобов'язання перерахована із затримкою понад 30 календарних днів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем 27.12.2013 року проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, за результатами якої складено акт №383/17-01/НОМЕР_1.

В ході перевірки встановлено несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб, чим порушено п179.7 ст.179 Податкового кодексу України (далі - Кодексу).

На підставі висновку акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №002661700 від 27.12.2013 року, яким на підставі ст..126 Податкового кодексу за затримку на 87 календарних днів сплати грошового зобов'язання в розмірі 10 593,2 грн. зобов'язано сплатити штраф у сумі 2 180,64 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Пунктом 173.1 статті 173 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) встановлено, що дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу об'єкта рухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта.

Пунктом 167.2 статті 167 Кодексу ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу.

Відповідно до пункту 173.3 статті 173 Кодексу визначено, що у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

Пунктом 173.5 статті 173 Кодексу передбачено, що органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані повідомляти органи державної податкової служби за місцем розташування про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, а також про їх власників.

Протягом березня - вересня 2011 року позивачем відчужено вантажні автомобілі DAF 95XF, 1999 року випуску, номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_4, та DAF 95XF 480, 2001 року випуску, номер двигуна НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_5; причепи до вантажних автомобілів KELBERG SKB, 1998 року випуску, номер шасі НОМЕР_6, та ПП NTS HRD, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_7. Дані факти підтверджуються журналами карток зняття з обліку транспортних засобів (а.с.12-15).

На підставі рахунку та за реквізитами отриманими в органах ДАІ позивачем 04.03.2011 року сплачено податок з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в сумі 3711,15 гривень, згідно квитанції 1206.184.3 від 04.03.2011 року, 19.07.2011 року сплачено податок з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в сумі 3994,94 гривень, згідно квитанції 1504.320.3 від 19.07.2011 року та в сумі 1300,33 гривень, згідно квитанції 1504.320.1 від 19.07.2011 року, 17.09.2011 року сплачено податок з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в сумі 1586,77 гривень, згідно квитанції 1698.706.1 від 17.09.2011 року(а.с.11).

У поданій позивачем податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік, зазначено суму податку за доходи від операцій з продажу об'єктів нерухомого та рухомого майна яке вказане у додатку 2, яка підлягає сплаті платником податку самостійно становить 17 293,18 грн.

На підставі заяви позивача на ім'я начальника Тернопільської ОДПІ, висновком Тернопільської ОДПІ №344 від 24.10.2012 року борг відносно позивача станом на 31.07.2012 року по коду платежу 11010500 в сумі 10 593,19 грн. було погашено.

Нормами 179 Кодексу передбачено порядок подання річної декларації про майновий стан та доходи, зокрема, пунктом 179.1 передбачено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу або інших законів України.

Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Згідно статті 126 Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Даною нормою передбачена відповідальність за несплату узгодженої суми платником податків податкового зобов'язання, тобто ухилення від сплати з вини платника.

Окрім цього колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що платником податків добровільно сплачувалась сума податку при відчуженні рухомого майна, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, відповідними квитанціями. Проте, дані суми сплачувались на реквізити місцевого бюджету Тернопільської міської ради , дані йому органами Державтоінспекції при відчуженні рухомого майна, а не на реквізити місцевого бюджету м.Теребовля.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно та добросовісно сплачено суму податкового зобов'язання, що в даній ситуації заперечує умисній несплаті суми податку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року у справі №819/77/14-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: В.В. Гуляк

В.В. Святецький

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 30.04.2014 року.