Постанова № 38528579, 17.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2014 року № 2а-9081/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Телемедіа» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

Встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2012 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 21.05.2012 року № 0006901501 та від 19.12.2011 року №0012522310. В частині скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2011 року №0004862304 - в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2012 року в частині відмови у задоволенні позову та прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 року №0004862304, в іншій частині - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 27.01.2014 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 року скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2014 року адміністративну справу прийнято до свого провадження. Справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання 06.03.2014 року сторони не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. У зв'язку з неявкою сторін розгляд справи судом відкладений.

В судове засідання 24.03.2014 року представник відповідача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомив. У зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи судом відкладений на 14.04.2014 року.

В судовому засідання 14.04.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 14.04.2014 не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Оскільки в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у справі, суд, в порядку частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши наявні в ній докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для прийняття рішення, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Телемедіа» з питань дотримання вимог податкового законодавства у період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 24.05.2011 року №566/23-4/33937699 та винесено податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 року №0004862304, яким за порушення ст. 3, ст. 4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Компанія Телемедіа» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 212 725,40 грн., у тому числі: 170 180,30 грн. - основний платіж, 42 545,10 грн. - штрафні (фінансової) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 року №0004862304 позивачем не оскаржувалось і суму грошового зобов'язання погашено позивачем шляхом сплати платіжним дорученням від 16.06.2011 року № 5608 на суму 30356,00 грн. податку на додану вартість та зменшенням в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 182370 грн.

Як свідчать матеріали справи, податкова декларація з податку на додану вартість із відповідним корегуванням суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року була подана позивачем в електронному вигляді до державної податкової інспекції 16.06.2011 року.

Також, державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено камеральну перевірку позивача щодо своєчасності сплати податків до бюджету, за наслідками якої складено акт перевірки від 21.05.2012 року № 690/15-1.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 19.12.2011 року №0012522310 - строком на 10 днів та від 07.06.2011 року № 0004862304 - строком на 3 дні.

На підставі акта камеральної перевірки від 21.05.2012 року № 690/15-1, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2012 року № 0006901501, яким до позивача за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, застосовано штрафні санкції в сумі 24490,57 грн.

З акту камеральної перевірки від 21.05.2012 №690/15-1 вбачається, що грошове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 19.12.2011 №0012522310 сплачено позивачем 29.12.2011 платіжним дорученням № 8312 із затримкою 10 днів.

Зазначені висновки акту перевірки спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Телемедіа" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва в електронній формі подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року, яку отримано відповідачем 16.12.2011.

Доказів щодо невизнання названої податкової декларації позивача податковою звітністю органом державної податкової служби суду не надано.

Позивачем за листопад 2011 року самостійно визначено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у розмірі 217 301 грн. (код рядка декларації 25).

Платіжним дорученням від 29.12.2011 року № 8312 позивачем сплачено самостійно визначену в податковій декларації суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 217 301 грн.

Згідно із приписами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 названого Кодексу передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів пунктів 203.1 та 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За таких обставин, граничний строк сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2011 року припадав на 30 грудня 2011 року.

Враховуючи, що позивачем платіжним дорученням від 29.12.2011 року № 8312 самостійно сплачено визначену в податковій декларації суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2011 року, судом не встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання за листопад 2011 року.

Суд також звертає увагу на невідповідність даних акту камеральної перевірки від 21.05.2012 року № 690/15-1 приписам Податкового кодексу України. Так, в названому акті перевірки вказано на те, що граничний строк сплати податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 19.12.2011 року становить 19.12.2011 року.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Торгсервіспостач», на підставі договору поставки 05.11.2010 року № Т-511-1, відповідно до якого позивач зобов'язувався прийняти, а контрагент - поставити та оплатити товар.

На підтвердження виконання даної господарської операції позивачем були надані: додаток до Договору № Т-511-1, видаткову накладну № 824 від 08.11.2010 року, податкову накладну № 824 від 08.11.2010 року, платіжні доручення № 5608 від 16.06.2011року, № 3445 від 02.12.2010 року, № 3583 від 13.12.2010 року, № 3734 від 27.12.2010 року, № 8312 від 29 грудня 2011 року.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2012 року у справі № 2а-18445/11/2670 за позовом ТОВ "Компанія Телемедія" до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, адміністративний позов задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення № 00110812310 та № 001082310 від 01.12.2011 року.

При цьому, судом було встановлено реальність та фактичне укладання договору поставки № Т-511-1 від 05.11.2010 року та його повного виконання.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного слідує, що підставою для виникнення права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та одночасно підтвердженням такого права є саме податкова накладна, оформлена у відповідності до приписів Податкового кодексу України.

Цей висновок узгоджується з тим, що п.п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України встановлений обов'язок ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тим самим підпунктом передбачена заборона платникам податків формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Такими документами у відповідності до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 та п.201.10. ст.201 ПК України є податкові накладні. Саме вони мають підтверджувати дані податкової звітності.

На підтвердження легітимності правовідносин з ТОВ "Альта Клатронік" та ПП "Авант" позивачем були надані копії договорів, укладених з вказаними контрагентами, видаткові накладні, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку № 631, роздруківки банківських виписок в розрізі зазначених контрагентів.

Також необхідно зазначити, що статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В судовому засіданні 14.04.2014 року представник позивача підтвердив, що податкові накладні підписувались уповноваженими особами, а тому суд не вбачає підстав для проведення експертного дослідження на предмет наявності чи відсутності ознак підроблення підпису посадовими особами, які підписували податкові накладні та інші первинні документи, видані ТОВ "Тогсервіспостач", оскільки даний факт сторонами не заперечується.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення зазначеної норми, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано жодного доказу, який би свідчив про правомірність винесення (прийняття) оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що судом досліджено в повному обсязі всі обставини справи, надано належну правову оцінку кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи, суд доходить висновку, що відповідачем неправомірно винесено на підставі акта перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 21.05.2012 № 0006901501, від 19.12.2011 № 0012522310 та № 0004862304 від 07.06.2011 року.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко