Постанова № 38528578, 16.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 квітня 2014 року № 826/2360/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі Шведі В.С., розглянувши адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Кратос 2011» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006582208 та № 0006592208 від 09.10.2013 року,

за участю представників:

від позивача: Мазур В.В.

від відповідача: Гамрецький Є.О.

Встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006582208 та № 0006592208 від 09.10.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки всі господарські операції позивача є реальними, підтверджуються належним чином складеними первинними документами, в силу чого, у відповідача відсутні підстави для висновку про заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість, відповідно, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 13.03.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляд на 26.03.2014 року.

В судовому засіданні 26.03.2014 року судом оголошувалась перерва в судовому розгляді в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі.

В судовому засіданні 16.04.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.04.2014 року проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Кратос 2011» (код ЄДРПОУ 37642712) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року та податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року при взаємовідносинах з ТОВ «Олімпік-Трейд» (код ЄДРПОУ 38077394).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 1540/26-58-22-08-11/37642712 від 24.09.2013 року, яким встановлено порушення позивачем пп. 198.3. п 198.6 ст. 198. п. 201.4, п.201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів Украйні від 24.05.95 р. № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року № 168/704 та п.9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - (в змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення річниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 78542,00 грн. в т.ч. по періодах: грудень 2012 року на суму 78542,00 грн. та пп. 198.3. п 198.6 ст.198. п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів Украйні від 24.05.95 р. № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05,06.95 р. За №168/704 та ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податок на прибуток в періоди, що перевірялись, на загальну суму 82469,00 грн. в т.ч. по періодах: за півріччя 2012 року 50190,00 грн.; за 9 місяців 2012 року 82469,00 грн.; за 2012 рік 82469,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 09.10.2013 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення № 0006582208, яким зменшено підприємству розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 78542,00 грн. та № 0006582208, яким збільшено підприємству суму грошового зобов'язання у розмірі 103086,00 грн. в т.ч. за основним платежем 82469,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 20617,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Олімпік-Трейд» укладено договір № 9 від 01.06.2012 року, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок виконати роботи з виготовлення та розміщення реклами.

На виконання умов вищезазначеного договору, ТОВ «Олімпік-Трейд» підготувало та надало позивачу звіти про виконану роботи з рекламних послуг від 30.06.2012 року, 31.07.2012 року, 31.08.2012 року, 30.09.2012 року та виписало податкові накладні № 17 від 30.06.2012 року, № 49 від 31.07.2012 року, № 89 від 31.08.2012 року та № 101 від 30.09.2012 року.

Перевіркою встановлено, що розрахунки між ПП «Кратос 2011» та ТОВ «Олімпік-Трейд» здійснювались у безготівковій формі, згідно наданих до перевірки роздруківок з клієнт-банк р/р ПП «Кратос 2011», відкритого в АТ «КБ «Експобанк», код банку 322294. Відповідно до зазначених роздруківок ПП «Кратос 2011» перерахувало грошові кошти за послуги надані ТОВ «Олімпік-Трейд», з свого рахунку на розрахунковий рахунок ТОВ «Олімпік-Трейд».

Крім того, в акті перевірки зазначено, що до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві надійшов лист СВ Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві від 29.04.2013 року № 53/16-1551, яким надано постанову СВ Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві від 26.04.2013 року про призначення позапланової перевірки ПП «Кратос 2011» від 20.05.2013 року та копія протоколу допиту гр. ОСОБА_3 від 25.10.2012 року.

Так, з протоколу допиту гр. ОСОБА_3 вбачається, що останній ніякі бухгалтерські документи, договори, фінансову та податкову звітність не підписував. До фінансово-господарської діяльності ТОВ «Олімпік-Трейд» відношення не має, чим займається дане підприємство йому не відомо.

З огляду на вищезазначене, відповідач дійшов висновків, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Олімпік Трейд» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності між ПП «Кратос 2011» та контрагентом ТОВ «Олімпік-Трейд» вказуючи на те, що дані взаємовідносини є фіктивним правочином, та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.

Таким чином, податкові накладні, виписані виконавцем ТОВ «Олімпік-Трейд», не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту позивачу.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно частини 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 вищезазначеного Закону, згідно з якою первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно підпунктом 14.1.27 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 Цивільного кодексу України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Крім того, щодо посилань позивача на те, що копія протоколу допиту свідка, яку надав відповідач не відповідає дійсності, то суд зазначає, що зазначений доказ поданий суб'єктом владних повноважень, це копії документів, які скріплені печаткою та підписом уповноваженої особи відповідача, а тому у суду відсутні підстави вважати, що зазначені документи містять неправдиві відомості.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що контрагент позивача зареєстрований внаслідок вчинення злочину для прикриття протиправної діяльності, відповідно виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним, а тому позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Постанова складена в повному обсязі та підписана 18.04.2014 року.