Постанова № 38528360, 04.03.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року Справа № 487/5095/13-а

м. Миколаїв

14:10

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_2 до відповідача:Реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської област, вул. Очаківська, 142, м. Миколаїв, 54036 третя особа:Управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 про:зобов'язання вчинити певні дії, ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (ар. с. 52-55, 58-59), просила суд визнати протиправним і скасувати рішення Реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області (надалі - Реєстраційна служба або відповідач) від 11.03.2013 № 787842 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Третьою особою ОСОБА_1 у позові вказала Управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що рішення відповідача суперечить вимогам Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон № 1952) і положенням Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 (надалі - Порядок № 703).

Реєстраційна служба заперечень проти адміністративного позову не подала, в судове засідання представника не направила.

Управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області пояснень щодо позову ОСОБА_1 не надало, представника в судове засідання не направила.

Відповідно до частин 4 і 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

18.02.2013 Реєстраційна служба прийняла заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, Кир'яківська сільська рада, садівниче товариство «Райдуга-2», земельна ділянка 86, кадастровий номер земельної ділянки 4824280900:10:000:0137 (надалі - земельна ділянка).

04.03.2013 державний реєстратор прав на нерухоме майно Марянчук Н.В., з посиланням на пункт 13 Порядку № 703, прийняв рішення № 678377 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (ар. с. 11). У цьому рішенні відповідач вказав, що позивачу необхідно надати державний акт на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до статті 22 Закону № 1952, у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника. Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивач отримала 04.03.2013. Відповідно, строк для виконання вимог державного реєстратора - 12.03.2013 (5 робочих днів).

Проте 11.03.2013 державний реєстратор прийняв рішення № 787842 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (надалі - Рішення, ар. с. 10). Підставою для відмови відповідач вказав статтю 24 Закону № 1952, зазначивши при цьому, що «… подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують».

На думку суду, Рішення підлягає визнанню протиправним і скасуванню з огляду на таке.

По-перше, як вказано вище, державний реєстратор не мав права приймати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень раніше 13.03.2013.

По-друге, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Тобто, в одній нормі вказані різні обставини, що є підставою для відмови у державній реєстрації на підставі пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952. Відповідач у Рішенні не конкретизував, що саме є підставою для відмови: невідповідність документів вимогам Закону або неможливість встановлення відповідності заявлених прав наданим позивачем документам. Крім того, у тексті Рішення взагалі відсутні посилання на надані позивачем документи.

По-третє, якщо заявник не усунув обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, державний реєстратор міг відмовити у державній реєстрації саме з цих підстав (пункт 5-4 частини 1 статті 24 Закону № 1952).

В зв'язку з викладеним суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно використав пункт 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952 для відмови у державній реєстрації.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вказано у позові (і це не спростовано відповідачем), до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивач додала:

укладений ОСОБА_3 і ОСОБА_1 26.09.2006 договір купівлі-продажу земельної ділянки (ар. с. 12);

витяг з Державного реєстру правочинів (ар. с. 15);

виданий ОСОБА_3 14.12.1994 державний акт на право приватної власності не землю серії МК № 2204 (ар. с. 13)

витяг з Державного земельного кадастру від 07.02.2013 № НВ-4800004172013 з додатком (ар. с. 9, 14).

Частиною 1 статті 19 Закону № 1952 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 1952, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 3 статті 3 Закону № 1952).

Як зазначено вище, договір, укладений у порядку, встановленому законом, і державний акт на право власності або постійного користування на земельну ділянку, є самостійними підставами для державної реєстрації права. Відповідач не довів, що укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки відбулося в порушення встановленого порядку. Отже, викладена у рішенні про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вимога державного реєстратора надати державний акт на право власності на земельну ділянку є необґрунтованою.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати прийняте 11.03.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно Марянчук Н.В. Реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області рішення № 787842 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

3. Присудити ОСОБА_1 понесені нею судові витрати (судовий збір) в сумі 34,41 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна