Постанова № 38528355, 14.03.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

14 березня 2014 року Справа № 814/4945/13-а

м. Миколаїв

12:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

представників позивача: Дзицюк А.М., Тіткової О.М.,

представника відповідача: Жигадла Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпі-Україна», вул. Млинна, 21/1, м. Миколаїв, 54000 до відповідача:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області , вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2013 № 0002172201 і № 0002162201, Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002172201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 48 277,50 грн., з яких: 32 185 грн. - за основним платежем і 16 092,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 20.11.2013.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002162201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 58 486 грн., з яких: 46 761 грн. - за основним платежем і 11 725 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 20.11.2013.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Альпі-Україна» понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 150,95 грн. з Державного бюджету України.

6. Стягнути з Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь держави судовий збір в сумі 1358,92 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпі-Україна» на користь держави судовий збір в сумі 2770,27 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2014 року Справа № 814/4945/13-а

м. Миколаїв

12:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

представників позивача: Дзицюк А.М., Тіткової О.М.,

представника відповідача: Жигадла Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпі-Україна», вул. Млинна, 21/1, м. Миколаїв, 54055 до відповідача:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г. Петрової, 2А, м. Миколаїв, 54029 про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2013 № 0002172201 і № 0002162201, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альпі-Україна» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати прийняті 20.11.2013 Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ДПІ або відповідач) податкових повідомлень-рішень № 0002162201 і № 0002172201.

В обґрунтування позову Товариство вказало на недоведеність фактів порушення ним вимог податкового законодавства і на безпідставність збільшення сум грошових зобов'язань.

ДПІ надала письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 112-115), в яких, з посиланням на висновки акта перевірки, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 16.09.2013 по 25.10.2013 ДПІ провела документальну планову виїзну перевірку Товариство з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, результати якої оформила актом від 01.11.2013 № 1103/14-04-22-01/24789877 (надалі - Акт, ар. с. 9-49).

Відповідно до Акта, Товариство порушило пункт 134.1 статті 134, підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункт 138.2, пункт 138.4, пункт 138.8 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, результатом чого стало заниження податку на прибуток в сумі 162 704 грн., а також пункт 198.3 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, результатом чого стало заниження податку на додану вартість в сумі 89 251 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 20.11.2013 № 0002162201 (надалі - Рішення № 1, ар. с. 95) ДПІ збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 174 429 грн. (162 704 грн. - за основним платежем, 11 725 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); податковим повідомленням-рішенням від 20.11.2013 № 0002172201 (надалі - Рішення № 2, ар. с. 94) ДПІ збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з ПДВ на 133 876,50 грн. (89 251 грн. - за основним платежем, 44 625,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Як вказано в Акті і в письмових поясненнях ДПІ щодо вказаних у податкових повідомленнях-рішеннях сум (ар. с. 144-148), Товариство безпідставно включило до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток (надалі - витрати), суму 717 116 грн., в тому числі:

285 331 грн. - вартість товарів, що були придбані позивачем у ТОВ «Оптовик Плюс» (ІІІ і IV квартали 2011 року);

218 767 грн. - вартість товарів, що були придбані позивачем у ТОВ «Наргус» (ІІІ квартал 2011 року);

17 500 грн. - вартість товарів, що були придбані позивачем у ТОВ «Гражданпромспецпроект» (ІІІ квартал 2011 року);

195 518 грн. - сума, на яку Товариство мало зменшити витрати (собівартість) в зв'язку з поверненням покупцями вироблених позивачем неякісних кондитерських виробів (83 851 грн. - ІІІ і IV квартали 2011 року, 111 667 грн. - I-IV квартали 2012 року).

Сума основного платежу з податку на прибуток (Рішення № 1) складає, відповідно:

65 626,43 грн.;

50 316,41 грн.;

4 025 грн.;

42 735,80 грн. (в тому числі 19 285,73 грн. - за 2011 рік, 23 450,07 грн. - за 2012 рік).

Всього: 162 704 грн.

Зазначена у Рішенні № 1 сума штрафу складає 50% від суми 23 450 грн. (донарахування за 2012 рік).

ДПІ не визнала правомірним включення Товариством до податкового кредиту суми 57 066 грн. (ПДВ, що був сплачений у складі вартості товарів на користь ТОВ «Оптовик») і дійшла висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суми ПДВ, що були сплачені Товариством постачальникам у складі придбаних товарів, які в подальшому були використані для виготовлення кондитерських виробів, неналежна якість яких призвела до повернення покупцями цих виробів Товариству). Відповідно до викладеного в Акті, сума ПДВ, на яку Товариство зависило податковий кредит, складає 32 185 грн.

Враховуючи це, сума основного платежу у Рішенні № 2 дорівнює 89 251 грн. (57 066 грн. + 32 185 грн.), сума штрафу (50%) складає 44 625,50 грн. (28 533 грн. + 16 092,50 грн.).

На думку суду, вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платник податків зобов'язаний вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вказаними вище документами.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як вказано у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження факту придбання у ТОВ «Оптовик Плюс» (м. Київ) товарів позивач, як вказано на стор. 51-52 і 56 Акта, надав відповідачу: видаткові накладні (ар. с. 59-65), податкові накладні, платіжні доручення, подорожні листи, накази про відрядження, посвідчення про відрядження. Відсутність товарно-транспортних накладних Товариство пояснило тим, що перевезення товарів здійснювалося власним транспортом, і факт такого перевезення підтверджений саме подорожніми листами (ар. с. 73-79).

Суд зазначає, що надані Товариством під час перевірки подорожні листи не є доказами отримання товарів від ТОВ «Оптовик Плюс». По-перше, водії мали доставити, а не взяти вантаж. По-друге, відповідно до видаткових накладних, товари отримували не вказані у подорожніх листах водії, а інші особи.

Крім того, як вказано на стор. 15 Акта, позивач не надав журнал реєстрації довіреностей, обов'язковість ведення якого встановлена Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99. До того ж, ця Інструкція (пункт 3) передбачає наскрізну нумерацію виданих протягом року довіреностей, що виключає видачу 20.07.2011 довіреності під номером 292 (ар. с. 60), а 12.08.2011 - довіреності під номером 224 (ар. с. 61).

Враховуючи це, суд погоджується з доводами ДПІ про безпідставність включення Товариством до витрат суми 285 331 грн., а до податкового кредиту - суми 57 066 грн.

Відповідно до викладеного на стор. 31-32 Акта, на підтвердження витрат за результатами господарських операцій з ТОВ «Наргус» Товариство надало: 4 податкові накладні і 4 товарно-транспортні накладні. На підставі цих документів позивач включив до витрат ІІІ кварталу 2011 року суму 218 767 грн.

З цього приводу суд зазначає, що, відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна документація (до якої відносяться товарно-транспортні накладні) - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Проте товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції з продажу товару.

Оскільки Товариство не надало ДПІ видаткові накладні (акти приймання-здачі продукції і т. ін.), відповідач, на думку суду, дійшов обґрунтованого висновку про завищення позивачем витрат на суму 218 767 грн.

На стор. 18 Акта ДПІ вказала, що Товариство включило до витрат у ІІІ кварталі 2011 року 17 500 грн. - вартість придбаного у ТОВ «Гражданпромспецпроект» конденсатора повітряного КВВ-180 (ар. с. 90).

Позивач факт включення вказаної суми до відповідної податкової декларації заперечив.

Доказів на підтвердження того, що зазначена господарська операція вплинула на показники податкової декларації Товариства, ДПІ не надала, в зв'язку з чим суд вважає безпідставним збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 4 025 грн.

На стор. 20-31 Акта ДПІ вказала, що, в порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4, пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, Товариство не «… здійснює коригування (зменшення) витрат … на собівартість повернутої продукції». Згідно з розрахунком відповідача (стор. 30 Акта), сума повернутої продукції (без ПДВ) - 224 811 грн., «собівартість повернутої продукції (з урахуванням частини собівартості в ціні продажу 86,97%)» - 195 518 грн.

Факт повернення Товариству покупцями неякісних кондитерських виробів, як вказала ДПІ на стор. 59-61 Акта, був підставою для зменшення (коригування) позивачем також податкового кредиту з ПДВ «… на вартість сировини та інших витрат, які використовувались на виробництво повернутої продукції». Нездійснення такого коригування, на думку відповідача, свідчить про порушення Товариством пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. Відповідач зазначив, що вартість повернутої позивачу продукції склала 224 811 грн., сума ПДВ - 44 962 грн., «ПДВ по ТМЦ та послугам, які не використовувались в господарській діяльності (з урахуванням частини матеріалів та послуг в ціні продажу 71,585%)» - 32 815 грн.

На думку суду, ДПІ безпідставно збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 42 736 грн. (від суми 195 518 грн.) за основним платежем і на 11 725 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також з ПДВ на 32 815 грн. (за основним платежем) і на 16 092,50 грн. за штрафними (фінансовими санкціями).

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, наданих послуг та інші витрати.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доході від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зазначеними нормами Податкового кодексу України не встановлений обов'язок платника податків коригувати (зменшувати) витрати (собівартість) та податковий кредит у випадку, коли в результаті повернення виготовленої і реалізованої таким платником продукції відбувається зменшення доходів та податкових зобов'язань з ПДВ.

Оскільки факт порушення Товариством вказаних положень Податкового кодексу України не був доведений, суд вважає неправомірним збільшення сум грошових зобов'язань.

Крім того, суд зауважує, що методика, яку використав відповідач для визначення сум, на які мають бути зменшені витрати і податковий кредит (ар. с. 219), не передбачена нормами Податкового кодексу України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що Рішення № 1 є протиправними в частині збільшення суми грошового зобов'язання на 58 486 грн., з яких 46 761 грн. - за основним платежем, 11 725 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а Рішення № 2 є протиправними в частині збільшення суми грошового зобов'язання на 48 277,50 грн., з яких 32 185 грн. - за основним платежем, 16 092,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002172201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 48 277,50 грн., з яких: 32 185 грн. - за основним платежем і 16 092,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 20.11.2013.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002162201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 58 486 грн., з яких: 46 761 грн. - за основним платежем і 11 725 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 20.11.2013.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Альпі-Україна» понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 150,95 грн. з Державного бюджету України.

6. Стягнути з Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь держави судовий збір в сумі 1358,92 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпі-Україна» на користь держави судовий збір в сумі 2770,27 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України

та підписана суддею 31 березня 2014 року