Постанова № 38526089, 24.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2014 рокусправа № 804/14322/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.

за участю:

представника відповідача: Гагарського А.П.

представників позивача: Хорунженко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №804/14322/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Дніпрогазсервіс» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Дніпрогазсервіс» (далі по тексту - ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003212201 від 21.10.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1 072 752,00грн. В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів з ТОВ «Інсел» та вказувало на реальність господарських операцій, за наслідками яких визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003212201 від 21.10.13р., винесене Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ДПІ, свідчать про те, що договори агентських послуг від 01.03.13 № 6 та № 7 укладені TOB «НВП «Дніпрогазсервіс» та TOB «Компанія «Інсел» не з метою реального настання правових наслідків. В ході проведення перевірки, не встановлено факту надання послуг від TOB «Компанія «Інсел» до TOB «НВП «Дніпрогазсервіс». Проведення TOB «НВП «Дніпрогазсервіс» діяльності з TOB «Компанія «Інсел», яку неможливо назвати

господарською діяльністю, призвело до штучного завищення задекларованих валових витрат та відповідно неправомірної мінімізації податку на прибуток підприємств, а також до неправомірного завищення задекларованого податкового кредиту з ПДВ та відповідно заниження податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 25.09.2013р. по 01.10.2013р. повноважними особами Криворізької центральної ОДПІ проведено документальну позапланову перевірку документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Інсел» з 01.01.13 по 31.07.13р., за результатами якої складено Акт №640/22-01/35113172 від 08.10.2013 року (далі по тексту - Акт перевірки)

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем:

- п.44.1 ст. 44, ст. 185, 198.1, п.198.3, п.198.4, ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п. 1 та п. 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 підприємством завищено податковий кредит на суму 715167,43 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 715167,43 грн., а саме: березень 2013 року на суму 102628,52 грн., квітень 2013 року на суму 166895,99 грн., травень 2013 року на суму 215232,53 грн., червень 2013 року на суму 230410,38 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №640/22-01/35113172 від 08.10.2013 року, Криворізькою центральною ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення:

№0003212201 від 21.10.2013р., яким ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 072 752,00грн., в тому числі за основним платежем - 715 168,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 357 584,00грн. (т.1 а.с.24)

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з огляду на необґрунтованість висновків, які викладені в Акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до абз. 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми) дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарсьі операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «Інсел», на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Так, 01.03.2013 року між ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» (Принципал) та ТОВ «Інсел» (Комерційний агент) укладено агентський договір №6, відповідно до умов якого Комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, за агентську винагороду зобов'язується надавати Принципалу послуги з підтримки договірних відносин визначених даним договором шляхом посередництва в інтересах Принципала. Пунктами 1.2 та 1.3 укладеного Договору визначені роботи, які виконує Комерційний агент з метою підтримання субпідрядних договірних відносин між Принципалом та Контрагентом та дії, які вчиняє Комерційний агент з метою підтримання договірних відносин між Контрагентом та Принципалом на виконання робіт визначених п.1.2 Договору.

Розділом 4 даного Договору визначено агентську винагороду, яка становить 75% від виконаних робіт за договором субпідряду передбаченого п.1.2 на підставі актів виконаних робіт між Контрагентом і Принципалом (т.1 а.с.92-96).

Відповідно агентського договору від 01.03.13 № 7 ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» (Принципал), в особі директора Каспіна Павла з однієї сторони та ТОВ «Інсел» (Комерційний агент) в особі директора Бірюкова О.В., з другої сторони уклали агентський договір про наступне: Комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, за агентську винагороду зобов'язується надавати Принципалу послуги з підтримки договірних відносин визначених даним договором шляхом посередництва в інтересах Принципала. Пунктами 1.2 та 1.3 укладеного Договору визначені роботи, які виконує Комерційний агент з метою підтримання субпідрядних договірних відносин між Принципалом та Контрагентом та дії, які вчиняє Комерційний агент з метою підтримання договірних відносин між Контрагентом та Принципалом на виконання робіт визначених п.1.2 Договору.

Розділом 4 даного Договору визначено агентську винагороду, яка становить 80% від виконаних робіт за договором субпідряду передбаченого п.1.2 на підставі актів виконаних робіт між Контрагентом і Принципалом (т.1 а.с.87-91).

В Акті перевірки на арк.4,9 зазначено, що ТОВ «Компанія «Інсел» на адресу ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» виписано (оформлено) паперові носії за січень-липень 2013 року, а саме 184 акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких зазначено, що Комерційним агентом були проведені наступні роботи (зроблені такі послуги): «Підтримка договірних відносин». Повний перелік актів знайшов своє відображення в Акті перевірки на арк.4-9 та їх копії долучені до матеріалів справи.

Разом з тим, податковий орган зазначив, що ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» не надано матеріалів (звітів), що підтверджують щоденне виконання дій, передбачених п.1.3 Агентських договорів. Враховуючи повну відсутність переліку виконаних послуг у первинних документах, на підставі яких формувався бухгалтерський, а як наслідок і податковий облік, встановити, що дії ТОВ «Компанія «Інсел», саме, як агента, сприяли укладанню таких господарсько-правових договір неможливо.

Суд апеляційної інстанції вважає таку позицію ДПІ обґрунтованою, оскільки встановлені судом обставини справи, на які не звернув уваги суд першої інстанції, свідчать про те, що позивачем до перевірки не надано документів, підтверджуючих реальність господарських операцій по виконанню робіт (наданню послуг), а ті документи, які відображено в Акті перевірки, не містять у собі зміст та обсяг господарських операцій, тобто ті відомості, виходячи з яких можливо зробити висновок про суть господарських операцій.

Посилання ж ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» на акти виконання робіт (надання послуг) та додатків до них, копії яких долучено до матеріалів справи, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки дані акти не містять у собі відомостей про те, що проведенню робіт (наданню послуг) Виконавцем ТОВ «Дніпромсінтез» сприяли дії (роботи) ТОВ «Компанія «Інсел».

Так, в актах виконання робіт (надання послуг) та в додатках до них вказано, що ТОВ «Дніпромсінтез» надало ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» певний перелік послуг (робіт) із зазначенням їх змісту, обсягу та вартості.

Натомість, податковий кредит формувалися позивачем за результатами взаємовідносин саме з ТОВ «Компанія «Інсел», і під час розгляду справи позивачем не надано документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання господарської операції та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак - не доведено того, що обумовлені правочином операції були виконані в об'єктивній дійсності.

Будь-яких посилань на агентські договори акти виконання робіт (надання послуг) та додатки до них, не містять, а відтак, встановити причетність ТОВ «Компанія «Інсел» до виконання певного обсягу робіт, які перелічені в актах, неможливо.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що акти здачі-прийняття робіт не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій. Дані акти містять лише посилання на підтримку договірних відносин (сприяння в укладенні договорів субпідряду), разом з тим, не вказано які саме дії, передбачені пунктом 1.3 договорів від 01.03.13 № 6 та № 7 були здійснені. В даних актах не міститься посилання на будь-які договори субпідряду, в укладенні яких сприяло TOB «Інсел».

TOB НВП «Дніпрогазсервіс» не було надано жодних звітів, висновків та інших документів, які б підтверджували, що TOB «Інсел» розробляло та приймало участь в підготовці проектів документів, пов'язаних з виконанням договору субпідряду на виконання робіт визначених п.1.2. Договору (додаткові угоди, додатки, калькуляції, регламентні роботи, технічні завдання тощо); аналізувало всю документацію, яка має відношення до договору субпідряду; сприяло своєчасному укладенню всіх документів, які пов'язані з виконанням договору субпідряду; вносило пропозиції Принципалу про внесення змін та доповнень до договору субпідряду з метою його покращення.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами податкового органу, що із зазначених вище первинних документів (актів здачі-прийняття робіт), неможливо встановити, чи виконувались ТОВ «Інсел» дії на виконання пунктів 1.3 договорів.

Більш того, згідно висновків Акту перевірки, які не спростовані позивачем, у період, що перевірявся, ТОВ «Компанія «Інсел» здійснювало діяльність - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, і підстав, за яких між ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» та ТОВ «Компанія «Інсел» було укладено договори агентських послуг №6 та №7 від 01.03.2013р. позивачем не наведено, і судом не встановлено.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки Акта перевірки знайшли своє правове підтвердження, а відтак, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №804/14322/13-а скасувати та прийняти нову.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Дніпрогазсервіс» відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Постанову у повному обсязі складено 25.04.2014р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов