Рішення № 38524488, 28.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2014 р. Справа № 911/645/14

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

За позовом державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Київська обл., м. Бориспіль

до товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта», Київська область, м. Бориспіль

про стягнення 152808,97 грн.

за участю представників:

від позивача: Гостищєва Н.В. (дов. № 35-29-15 від 08.04.2014 р.);

від відповідача: Гончар О.П. (дов. від 13.02.2014 р.);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» (далі - відповідач) про стягнення 152808,97 грн., з яких 141812,69 грн. заборгованості за договором № 37-19-2/805 від 10.04.2009 р., 7679,17 грн. пені, 1772,12 грн. 3% річних та 1544,99 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 37-19-2/805 від 10.04.2009 р. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, в частині сплати орендних платежів, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 141812,69 грн. У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості позивачем на підставі п. 3.7. договору нараховано відповідачу 7679,17 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 1772,12 грн. 3% річних та 1544,99 грн. інфляційних втрат.

14.03.2014 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов супровідний лист, до якого додано документи по справі та відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач в порушення п. 9.2. договору створив перешкоди відповідачу у користуванні орендованими площами, оскільки 29.03.2013 р. наказом № 01-07-237 встановив межі території пункту пропуску через державний кордон України в ДП «МА «Бориспіль» шляхом виключення території та приміщень, де розташоване орендоване майно по обслуговуванню авіаперевізників міжнародних рейсів з меж території пропуску через державний кордон, що, за твердженням відповідача, унеможливило функціонування будь-якого закладу роздрібної торгівлі та використання відповідачем орендованого майна. За таких обставин, як зазначає відповідач, орендоване майно, починаючи з 31.03.2013 р. до моменту повернення 30.09.2013 р., відповідачем не використовувалось через обставини, які від нього не залежали, в зв'язку з чим права позивача на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України не порушені.

27.03.2014 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення матеріалів до справи, до якого додано документи по справі та заперечення на відзив відповідача.

В судових засіданнях 18.03.2014 р., 27.03.2014 р., 15.04.2014 р. було оголошено перерву до 27.03.2014 р., 15.04.2014 р. та 28.04.2014 р. відповідно.

Представник позивача в судових засіданнях 18.03.2014 р., 27.03.2014 р., 15.04.2014 р. та 28.04.2014 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях 18.03.2014 р., 27.03.2014 р., 15.04.2014 р. та 28.04.2014 р. заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2009 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець), державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» (орендар) було укладено договір № 37-19-2/805 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування: частину приміщень в галереї терміналу «В», площею 108,00 кв.м., та частину твердого покриття аеропорту, площею 783,00 кв.м. (майно).

Згідно з п. 1.2. договору майно знаходиться на балансі балансоутримувача та розміщене за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, аеропорт.

Відповідно до п. 1.3. договору сторони погоджуються, що вартість майна за незалежною оцінкою станом на 30.11.2008 р. становить: частина приміщень в галереї терміналу «В», 108,00 кв.м. - 6705070,00 грн. без ПДВ; частина твердого покриття аеропорту, 783,00 кв.м. - 1900500,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 1.4. договору встановлено, що майно передається в оренду для: частина приміщень в галереї терміналу «В» - для розміщення магазину; частина твердого покриття аеропорту - для розміщення будівлі складу-офісу.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта передачі-приймання майна. Акт передачі-приймання підписують балансоутримувач та орендар (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору у разі призупинення дії або розірвання договору, орендар зобов'язаний протягом 10-ти діб з дати повідомлення про призупинення договору або з дати, зазначеної у повідомленні, або набрання чинності рішення про розірвання договору повернути майно балансоутримувачу у належному стані, з урахуванням нормального фізичного зносу. При поверненні майна, балансоутримувач та орендар підписують акт передачі-приймання майна. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому договором при передачі майна орендарю.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта передачі-приймання орендованого майна, який підписується балансоутримувачем та орендарем.

Згідно з п. 2.5. договору обов'язок по складанню акта передачі-приймання орендованого майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

На виконання умов договору оренди № 37-19-2/805 від 10.04.2009 р. позивач за актами передачі-приймання орендованого майна від 10.04.2009 р. передав, а відповідач прийняв у користування нерухоме майно, а саме частину приміщень в галереї терміналу «В», площею 108,00 кв.м., під розміщення магазину та частину твердого покриття аеропорту, площею 783,00 кв.м., під розміщення будівлі складу-офісу з легких швидкомонтуючих конструкцій.

Як вбачається з матеріалів справи та було підтверджено представниками сторін в судових засіданнях, частина приміщень в галереї терміналу «В», площею 108,00 кв.м., використовувалась відповідачем для розміщення магазину безмитної торгівлі.

30.04.2013 р. відповідач за актом передачі-приймання орендованого майна передав, а позивач прийняв частину твердого покриття аеропорту, площею 783,00 кв.м., що надавалась відповідачу під розміщення будівлі складу-офісу з легких швидкомонтуючих конструкцій.

30.09.2013 р. відповідач за актом передачі-приймання орендованого майна передав, а позивач прийняв частину приміщень в галереї терміналу «В», площею 108,00 кв.м., що надавалася відповідачу під розміщення магазину.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата здійснюється орендарем з дати підписання балансоутримувачем і орендарем акта передачі-приймання майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення орендарем майна, що підтверджується підписанням балансоутримувачем і орендарем акта передачі-приймання майна.

Таким чином, відповідно до п. 3.1. договору відповідач повинен здійснювати оплату орендних платежів за частину твердого покриття аеропорту, площею 783,00 кв.м., та частину приміщень в галереї терміналу «В», площею 108,00 кв.м., до дати фактичного звільнення майна, тобто до 30.04.2013 р. та 30.09.2013 р. відповідно.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна і за базовий місяць розрахунку орендної плати (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) без врахування ПДВ становить: частина приміщень в галереї терміналу «В» - 100600,00 грн.; частина твердого покриття - 19100,00 грн.

Згідно з п. 3.3. договору орендна плата за перший місяць фактичного користування майном визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період до початку фактичного використання майна (дати підписання акта передачі-приймання майна).

Відповідно до п. 3.4. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає орендарю балансоутримувач (п. 3.5. договору).

Пунктом 3.9. договору передбачено, що зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмірі не менше ніж орендна плата за базовий місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди.

Відповідно до п. 3.10. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом передачі-приймання майна включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обв'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктами 5.2., 5.3. договору встановлено, що орендар зобов'язується своєчасно у повному обсязі сплачувати орендну плату; протягом місяця після підписання договору внести задаток, передбачений договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.5. договору. Після закінчення основного строку договору здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць (останні місяці) з урахуванням внесеного орендарем завдатку (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору орендар зобов'язується з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаним сторонами.

Пунктом 14.1. договору встановлено, що договір укладено строком на один рік, що діє з 10.04.2009 р. по 10.04.2010 р.

Згідно з п. 14.4. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

15.04.2010 р. сторонами договору було підписано додаткову угоду № 1 до договору оренди № 37-19-2/805 від 10.04.2009 р., відповідно до п. 1 якої продовжено дію договору до 08.04.2012 р. включно.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди № 37-19-2/805 від 10.04.2009 р. протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, договір оренди № 37-19-2/805 від 10.04.2009 р. продовжив свою дію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в період липень-вересень 2013 р. виставлялися відповідачу рахунки-фактури на оплату орендної плати за частину приміщень в галереї терміналу «В», площею 108,00 кв.м., на загальну суму 497065,89 грн., а саме рахунок-фактура № 904/876 від 31.07.2013 р. на суму 165688,63 грн., рахунок-фактура № 904/977 від 31.08.2013 р. на суму 165688,63 грн., рахунок-фактура № 904/1081 від 30.09.2013 р. на суму 165688,63 грн. та акти приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2013 р. на суму 165688,63 грн., від 31.08.2013 р. на суму 165688,63 грн. та від 30.09.2013 р. на суму 165688,63 грн.

Вищезазначені рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг були самостійно одержані відповідачем в бухгалтерії позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи реєстрами документів за період липень-вересень 2013 р. з відміткою представника відповідача про їх отримання та не заперечується відповідачем, в зв'язку з чим акти приймання-здачі виконаних послуг вважаються підписаними сторонами відповідно до п. 5.4 договору.

Отже, за зазначеними рахунками-фактурами та актами приймання-здачі виконаних послуг за період липень-вересень 2013 р. відповідач згідно з п. 3.5. договору повинен був перерахувати на користь позивача 30% від суми орендної плати за вказаний період та ПДВ в повному обсязі, оскільки відповідно до п. 15.2. договору саме балансоутримувач має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, що становить 207110,79 грн.

Враховуючи те, що 30.09.2013 р. відповідач за актом передачі-приймання орендованого майна повернув позивачу частину приміщень в галереї терміналу «В», площею 108,00 кв.м., позивачем на підставі п.п. 3.9., 5.3. договору було здійснено перерахування орендної плати за останній місяць оренди (вересень 2013 р.) з урахуванням внесеного відповідачем завдатку, в зв'язку з чим сума, що підлягала сплаті відповідачем на користь позивача за вересень 2013 р., була зменшена на 65298,10 грн. до 3738,83 грн.

Таким чином, відповідно до умов договору оренди відповідач з урахуванням внесеного завдатку за період липень-вересень 2013 р. повинен був сплатити на користь позивача 141812,69 грн. орендної плати.

Проте, в порушення п. 5.4. договору відповідач орендної плати за отриманими рахунками-фактури та актами приймання-здачі виконаних послуг за період липень-вересень 2013 р. не сплатив.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 35-21/5-88 від 03.10.2013 р. та № 35-28/5-109 від 16.12.2013 р. про сплату існуючої заборгованості за договором оренди № 37-19-2/805 від 10.04.2009 р.

Вказані претензії були отримані відповідачем 11.10.2013 р. та 20.12.2013 р. відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01949709 та № 06169832, проте залишені ним без розгляду та задоволення.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 141812,69 грн. заборгованості за договором оренди № 37-19-2/805 від 10.04.2009 р.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що позивач в порушення п. 9.2. договору своїми діями створив перешкоди відповідачу у користуванні орендованою площею, оскільки 29.03.2013 р. наказом № 01-07-237 встановив межі території пункту пропуску через державний кордон України в ДП «МА «Бориспіль» шляхом виключення території та приміщень, де розташоване орендоване майно по обслуговуванню авіаперевізників міжнародних рейсів, з меж території пропуску через державний кордон, що, за твердженням відповідача, унеможливило функціонування будь-якого закладу роздрібної торгівлі та використання відповідачем орендованого майна. Враховуючи викладене, за твердженням відповідача, він звільняється від сплати орендної плати за весь час неможливості такого користування на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Вказані твердження відповідача не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 11.02.2013 р. було затверджено план № 44-25-1 заходів по забезпеченню переведення міжнародних рейсів авіакомпанії до обслуговування у терміналі «D» протягом сезону «Summer 2013», відповідно до п. 32 якого передбачено виведення з експлуатації зон обслуговування у терміналах «B» та «F» у період: початок - 01.03.2013 р., завершення - 30.04.2013 р.

06.03.2013 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 02-22-321, в якому повідомив, що відповідно до плану переведення міжнародних рейсів авіакомпаній до обслуговування у пасажирському терміналі «D», затвердженого генеральним директором ДП МА «Бориспіль», останній міжнародний рейс з терміналу «В» буде виконуватись 30.03.2013 р.

Крім того, 26.03.2013 р. на адресу відповідача надійшов лист № 12-45/3/16-2052 від 25.03.2013 р. Київської обласної митниці, в якому остання повідомила відповідача про необхідність подання до Київської обласної митниці та ОКПП «Київ» заяви щодо припинення діяльності магазину безмитної торгівлі у терміналі «В» в ДП МА «Бориспіль» з огляду на те, що після введення в дію сезонного розкладу «Літо-2013» термінал «В» буде використовуватись для обслуговування виключно внутрішніх рейсів.

Наказом ДП МА «Бориспіль» № 01-07-237 від 29.03.2013 р. «Про межі території пункту пропуску» визначено з 00:00 год. 31.03.2013 р. територію пункту пропуску через Державний кордон України в ДП МА «Бориспіль», до якої не ввійшло приміщення магазину безмитної торгівлі, що орендується відповідачем за договором оренди № 37-19-2/805 від 10.04.2009 р.

Відповідно до п. 9.2. договору балансоутримувач зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах договору.

Частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Таким чином, за наявності та доведеності підстав, передбачених цією нормою, орендар може реалізувати своє право на звільнення від сплати орендної плати. До предмету доказування входить встановлення обставин повної неможливості використання орендарем майна у цілях, передбачених договором, і, як наслідок, звільнення його від здійснення орендної плати за весь час дії таких обставин, за які він не відповідає.

Як вже зазначалось, згідно з п. 1.4. договору та акта передачі-приймання майна від 10.04.2009 р. частина приміщення в галереї терміналу «В» передавалася відповідачу в оренду для розміщення магазину.

Зазначений пункт договору умови про те, що частина приміщення в галереї терміналу «В» передавалася відповідачу в оренду для розміщення магазину безмитної торгівлі, не містить.

Отже, в пункті 1.4. договору сторони встановили, що частина приміщення в галереї терміналу «В», стягнення заборгованості з орендної плати за якою є предметом спору у даній справі, передавалася відповідачу в оренду для розміщення магазину, а не саме магазину безмитної торгівлі, в зв'язку з чим відповідач не був позбавлений можливості після зміни меж територій пропуску через Державний кордон України використовувати спірне приміщення для розміщення магазину, який би обслуговував пасажирів внутрішніх рейсів.

При цьому, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення позивачем умов п. 9.2 договору та перешкоджання відповідачу користуватися об'єктом оренди для цілей передбачених договором, а саме розміщення магазину.

Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідач через обставини, за які він не відповідає, був позбавлений доступу до частини приміщень в галереї терміналу «В» та не користувався ними у спірний період.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Водночас, пунктом 14.10. договору встановлено, що орендар за своїм бажанням на протязі дії договору може повернути балансоутримувачу майно, що орендується, повністю або частково. При цьому, орендар зобов'язаний повідомити про це орендодавця та балансоутримувача не менш, ніж за 30 календарних днів до такого повернення.

Відповідно до п. 14.11. договору майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта передачі-приймання майна. Обовязок щодо складання акта передачі-приймання майна про повернення майна покладається на орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2013 р. відповідач звернувся до позивача та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області з листом № 92/13-2, в якому повідомив про свій намір не пізніше ніж через 30 календарних днів з моменту отримання даного листа повернути на підставі п. 14.10. договору частину приміщень в галереї терміналу «В», площею 108,00 кв.м., що орендується за договором оренди № 37-19-2/805 від 10.04.2009 р.

Також, 28.05.2013 р. відповідач звернувся до позивача з листом № 99/13, в якому на виконання п. 14.8. договору повідомив вартісні показники об'єкту необоротних активів під інвентарним № 01214 «магазин в галереї».

Як вже зазначалось, 30.09.2013 р. відповідач за актом передачі-приймання орендованого майна повернув позивачу частину приміщень в галереї терміналу «В», площею 108,00 кв.м., що надавалася відповідачу під розміщення магазину.

Твердження відповідача про те, що оскільки лист № 92/13-2 від 17.05.2013 р. було отримано позивачем та орендодавцем 17.05.2013 р., то акт передачі-приймання частини приміщень в галереї терміналу «В» мав бути підписаний до 16.06.2013 р., однак, акт передачі-приймання орендованого майна (108,00 кв.м.) був підписаний позивачем лише 30.09.2013 р., не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься лист відповідача № 137/13-1 від 15.07.2013 р., адресований РВ ФДМУ по Київській області та позивачу, в якому відповідач зазначив, що договір оренди є дійсний та чинний і він не має наміру достроково припиняти його дію. При цьому, відповідач повідомив позивача про те, що він на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України звільняється від здійснення орендної плати за договором за весь час, починаючи з 01.04.2013 р.

Отже, листом № 137/13-1 від 15.07.2013 р. відповідач повідомив позивача про відсутність у нього наміру достроково припинити дію договору № 37-19-2/805 від 10.04.2009 р., що також свідчить про відсутність у відповідача наміру повернути позивачу частину приміщень в галереї терміналу «В», площею 108,00 кв.м.

В судових засіданнях представником відповідача було підтверджено те, що відповідач станом на момент направлення листа № 92/13-2 від 17.05.2013 р. дійсно мав намір повернути позивачу частину приміщень в галереї терміналу «В», площею 108,00 кв.м., проте в подальшому ним було вирішено продовжувати користуватися приміщенням, про що позивача і повідомлено листом № 137/13-1 від 15.07.2013 р.

Таким чином, враховуючи те, що судом не встановлено наявність підстав, за яких відповідач відповідно до ч. 6 статті 762 ЦК України звільняється від здійснення орендної плати за договором № 37-19-2/805 від 10.04.2009 р. за період липень-вересень 2013 р., то господарський суд дійшов висновку, що відповідач відповідно до п. 5.4. договору повинен був сплатити позивачу орендні платежі за період липень-вересень 2013 р. у сумі 141812,69 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статтей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки станом на момент прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 141812,69 грн. не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 141812,69 грн. підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 7679,17 грн. пені.

Відповідно до п. 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5. договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з нарахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 7679,17 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за кожний місяць оренди окремо з урахуванням дат виникнення заборгованості та часткових проплат за загальний період з 16.08.2013 р. по 31.01.2014 р.

Враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним та здійснений з дотриманням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 7679,17 грн. пені підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1772,12 грн. 3% річних та 1544,99 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за кожний місяць оренди окремо з урахуванням часткових проплат за загальний період з 16.08.2013 р. по 31.01.2014 р.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до арифметично вірного розрахунку, здійсненого судом за заявлений позивачем період нарахування, сума 3% річних становить 1775,19 грн., а інфляційних втрат - 1828,61 грн., проте з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 1772,12 грн. та інфляційні втрати у сумі 1544,99 грн. в межах заявлених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» (08307, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, код 00452417) на користь державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код 20572069) 141812,69 грн. (сто сорок одну тисячу вісімсот дванадцять грн. 69 коп.) заборгованості, 7679,17 грн. (сім тисяч шістсот сімдесят дев'ять грн. 17 коп.) пені, 1772,12 грн. (одну тисячу сімсот сімдесят дві грн. 12 коп.) 3% річних, 1544,99 грн. (одну тисячу п'ятсот сорок чотири грн. 99 коп.) інфляційних втрат та 3056,18 грн. (три тисячі п'ятдесят шість грн. 18 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 05.05.2014 р.