Постанова № 38524291, 30.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

30 квітня 2014 року № 813/2609/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Малишевський Ю.Р.;

від відповідача - Чижевський М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «ТІКЕТС.ЮЕЙ» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «ТІКЕТС.ЮЕЙ» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2013 року за №0000342240.

Позивач в позовній заяві стверджує, що перевіряючому в ході перевірки було надано копії належним чином оформлених первинних документів, які відображені в акті перевірки, та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій. Зокрема, ПП «Буковина Сонячна» в ході виконання господарських операцій, згідно укладеного договору, надало в повному обсязі послуги, які позивачем було оплачено та прийнято для подальшого використання у своїй господарській діяльності, з метою збільшення обсягів продажу послуг та розширення ринків збуту, отримання максимального прибутку, тощо. В підтвердження реальності виконання контрагентом платника податків свої зобов'язань згідно договору ним було надано звіти про надання послуг. А відтак, зазначається в позовній заяві, висновки акта перевірки є необгрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що підприємством не представлено достатньо первинних документів, які б у своїй сукупності вказували на зміну майнового стану платника податків, а тому, спірне податкове повідомлення-рішення є законним.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ТІКЕТС.ЮЕЙ» з питань господарських взаємовідносин з ПП «Буковина Сонячна» за квітень 2013 року, ДПІ у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт від 10.12.2013 року за №394/22-40/36027535 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 року за №0000342240, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 131250 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 105000 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 26250 грн. 50 коп.

Перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2013 року на суму 1050000 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Аналогічні положення щодо визначення об'єкта оподаткування та порядку формування податкового кредиту містять в ст.3 та ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за 168/97-ВР (в редакції чинній на момент здійснення господарськи операцій).

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Буковина Сонячна».

Так, між ТзОВ «ТІКЕТС.ЮЕЙ» (замовник) та ПП «Буковина Сонячна» (виконавець) 29.03.2013 року був укладений договір №29Р-03 про надання рекламних послуг згідно з умов якого в порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику рекламні послуги, ціллю яких є просування та рекламування послуг веб-сервісу «Tickets.ua» замовника в мережі інтернет, а замовник зобов'язується приймати надані послуги та здійснювати за них плату.

В підтвердження виконання вищенаведеного договору позивачем надано податкові накладні, акти прийому - передачі наданих послуг від 30.04.2013 року за №№1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12, платіжні доручення та звіти щодо розміщення рекламних матеріалів про послуги веб-сервісу TICKETS.UA в мережі Інтернет (статті, відгуки, інтерв'ю, коментарі).

Судом також встановлено, що, як вбачається з призначень платежу в наявних платіжних дорученнях, оплата наданих послуг здійснювалась саме за надані послуги, які зазначені в актах прийому - передачі наданих послуг згідно з укладеного договору між позивачем та ПП «Буковина Сонячна».

При цьому, як вбачається зі змісту платіжних доручень отримувачем коштів є ТзОВ «Скайлайн компані», що пояснюється наявним в матеріалах справи договором про відступлення права вимоги від 16.05.2013 року та аналітичними довідками по рахунках.

Крім того, наявний в матеріалах справи договір про надання рекламних послуг від 29.03.2013 року за №29Р-03, укладений між позивачем та ТзОВ «Скайлайн компані», не можу бути предметом судового дослідження, оскільки стосується інших господарських відносин.

Відповідач в свою чергу вважає, що даних доказів не є достатньо в підтвердження обставин реальності господарської операції між позивачем та вищенаведеним контрагентом.

Як вбачається з акта перевірки, орган державної податкової служби дійшов до висновку про відсутність здійснення господарських операцій з ПП «Буковина Сонячна» з огляду на неможливість проведення зустрічної перевірки щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.10.2012 року по 30.09.2013 року та надання первинних документів підприємства.

Такий висновок ґрунтуються на акті ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 11.10.2013 року за №574/26-54-22-02/35591148.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, правова оцінка яких в сукупності вказує на реальність господарських операцій позивача та його контрагента ПП «Буковина Сонячна». Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.11.2013 року у справі за №826/17286/13-а, яка набрала законної сили 18.02.2014 року, та якою, зокрема, визнано протиправними дії контролюючого органу щодо проведення згаданої перевірки ПП «Буковина Сонячна» та зобов'язано відновити в інформаційних системах дані податкової звітності ПП «Буковина Сонячна».

Більше того, дана постанова долучалась до заперечень на акт перевірки від 16.12.2013 року, однак оцінки їй надано не було.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданих господарських операцій.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності контрагентів позивача, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій ПП «Буковина Сонячна» була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та являлась платником податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

При цьому, судом не можуть братись до уваги посилання контролюючого органу на згадане рішення Європейського Суду з прав людини, оскільки такі стосуються лише одного з критеріїв справедливого балансу (загальні інтереси спільноти), та не розкривають зміст принципу справедливого балансу в цілому (умови втручання загальних інтересів у право власності).

За таких обставини, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України та п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 року за №0000342240.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІКЕТС.ЮЕЙ» (код ЄДРПОУ 36027535), що знаходиться за адресою м.Львова, вул.Зелена, 186, 2625 грн. 00 коп. (дві тисячі шістсот двадцять п'ять гривень) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 травня 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк