Рішення № 38524273, 30.04.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 квітня 2014 р.

Справа № 903/279/14

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом приватного підприємства “Експосервіс” до приватного підприємства “Територія дитячої білизни” про стягнення 13 402,26 грн.

В судовому засіданні 30.04.2014 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Експосервіс” звернулося в суд з позовом до приватного підприємства “Територія дитячої білизни” про стягнення 13 431,36 грн.

Позов мотивувало тим, що 16.03.2011 р. між приватним підприємством “Експосервіс” та приватним підприємством “Територія дитячої білизни” було укладено договір про надання послуг/виконання робіт №038-03/16.

На виконання умов даного договору приватне підприємство “Експосервіс” надало послуги приватному підприємству “Територія дитячої білизни” пов’язані з проектуванням, монтажем, художнім оформленням та демонтажем виставкової експозиції на час проведення виставки «BABY EXPO’ 2011», яка проходила з 29.03.2011 р. по 01.04.2011 р., що підтверджується актом приймання виконаних робіт № 038-04/01 від 01.04.2011 р., який підписаний двома сторонами (позивачем та відпоівдачем).

Прийняті на себе зобов’язання щодо оплати отриманих послуг, приватним підприємством “Територія дитячої білизни” належним чином не виконувались, що стало наслідком виникнення заборгованості.

На момент звернення до суду відповідач своїх зобов’язань перед позивачем не виконав.

Беручи до уваги викладене, приватне підприємство “Експосервіс” просить стягнути з приватного підприємства “Територія дитячої білизни” 13 431,36 грн. з них: 12 006,00 грн. – основна сума боргу, 326,57 грн. – сума інфляційного збільшення, 1 098,79 грн. процентів за користування коштами та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2014 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

09.04.2014 р. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду 07.04.2014 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи.

09.04.2014 р. ухвалою суду було відкладено розгляд справи у зв’язку із поданим клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи та з метою повного та всебічного розгляду справи.

30.04.2014 р. представник позивача в судове засідання не з'явивлась. Про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату і час розгляду справи, що підтверджується розпискою наявною в матеріалах справи (а.с.45). 22.04.2014 р. через канцелярію суду подала супровідний лист в якому в якому зазначено нову ціну позову 12 006,00 грн. – основного боргу, 1 069,69 – 3% річних, 326,57 грн. індекс інфляції.

Cуд розцінює подане клопотання, як зменшення розміру позовних вимог, тому має місце нова ціна позову 13 402,26 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення (а.с. 48). Подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд відхилив дане клопотання, як необґрунтоване.

Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 30.04.2013 р. за відсутністю представників сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 16.03.2011 р. між приватним підприємством “Експосервіс” та приватним підприємством “Територія дитячої білизни” було укладено договір про надання послуг/виконання робіт №038-03/16 (а.с.9-10).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору від № 038-03/16 від 16.03.2011 р. (а.с.9-10).

Згідно умов договору п.п.2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. виконавець облаштовує виставку експозицію власним обладнанням на весь період проведення виставки. Забезпечує транспортування свого обладнання самостійно. Проводить здачу змонтованої експозиції замовнику до 28.03.2011 р. Забезпечує демонтажні роботи з 01.04.2001 р.

Позивач надав послуги відповідного договору, про що свідчить підписаний сторонами 01.03.2011 р. акт виконаних робіт № 038-04/01 (а.с.10), що дає підстави стверджувати про наявність заборгованості у відповідача.

У відповідності до 3.1., 3.2. розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в національній валюті України. Вартість банківського перерахування (трансферу) сплачується замовником. Вартість робіт становить 20 006,67 грн. крім того ПДВ 20 % - 4 001,33 грн. разом 24 008,00 грн. Сторони дійшли згоди, що дана ціна вважається звичайною. Дана сума сплачується до кінця виставки згідно виставленого рахунку.

Відповідач виконав частково умови договору тому на адресу останього було надіслано претензію від 30.11.2012 р. № 1 (а.с.11) про оплату заборгованості в сумі 12 002,00 грн. Дана претензія була вручена приватному підприємству “Територія дитячої білизни” що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.12)

Відповідач взятих на себе зобов’язань не виконав належним чином, тому в останнього виникла заборгованість в сумі 12 006,00 коп.

Вищезазначена сума підтверджуються матеріалами справи, підставна та підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно даної норми позивач нарахував відповідачу індекс інфляції за період з 02.04.2011 р. до 28.02.2014 р., що становить 326,57 грн., а також 3 % річних в сумі 1 069,69 грн..

Перевіривши розрахунок індексу інфляції, суд встановив, що позивач не вірно розрахував дану суму у зв'язку з чим, розмір перерахованого індексу інфляції становить 273,72 грн. (за період з 02.04.2011 р. – 31.12.2011 р. – 142,27 грн., з 01.01.2012 – 31.12.2012 р. - -24,31 грн., з 01.01.2013 р. – 31.12.2013 р. – 59,57 грн., з 01.02.2014 р. – 28.02.2014 р. – 96,19 грн.), отже в стягненні 52,85 грн. слід відмовити.

Позивач нарахував відповідачу 3 % річних в розмірі 1 069,69 грн. дана сума підставна та підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та не неналежне виконання відповідачем умов контракту, позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення частково в розмірі 13 349,41 грн.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827, 00 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 173,174, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 626, 627, 629,Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства “Територія дитячої білизни” (вул. Залізнична, 9, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 36452800) на користь приватного підприємства “Експосервіс” (проспект Перемоги, 40-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 25403408) 13 349 (тринадцять тисяч триста сорок дев’ять грн.) 41 коп. (з них: 12 006,00 грн. – основна сума боргу, 273,72 грн. – індекс інфляції, 1 069,69 грн. 3 % річних) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.) 00 коп.

В стягненні 52,85 грн. інфляційних витрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення

складено 05.05.14

Суддя І. О. Гарбар