Постанова № 38522600, 28.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2014 року № 813/2296/14

о 10 год., 55 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПрокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Інспекції з питань захист прав споживачів у Львівській області, прокурор - Клак Ю.Г. представник позивача - не прибувдоФізичної особи - підприємця ОСОБА_1, - не прибула простягнення штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 1700,00 грн.

Прокурор позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка в порушення вимог п. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» прийнято рішення про самовільне розміщення зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_1 без погодження з органами місцевого самоврядування, про що Інспекцією з питань захист прав споживачів у Львівській області поінформовано Департаментом економічної політики Львівської міської ради поданням № 23/Р-9-1706 від 04.06.2013 року. Також відповідачкою в порушення ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» не подано інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами. У зв'язку з чим, позивачем винесено рішення № 0421 про накладення на відповідачку штрафу в розмірі 1700,00 грн. за порушення законодавства про рекламу, яка нею у встановлений законодавством строк добровільно не сплачена.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задоволити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники сторін в судове засідання не прибули.

Заслухавши пояснення прокурора, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

25.04.2013 року Департамент економічної політики Львівської міської ради звернувся до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з вимогою № 23/Р-1-1411 про усунення до 30.04.2013 року порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: самовільно встановленої спеціальної конструкції зовнішньої реклами просто неба по АДРЕСА_1.

04.06.2013 року Департамент економічної політики Львівської міської ради звернувся з поданням до начальника Держспоживінспекції у Львівській області про порушення вимог ФО-П ОСОБА_1 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: самовільно встановленої спеціальної конструкції зовнішньої реклами просто неба по АДРЕСА_1.

06.08.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області складено протокол № 0533 про порушення ФО-П ОСОБА_1 законодавства про рекламу, у якому зазначено, що в порушення п. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» ФО-П ОСОБА_1 (фізична адреса: АДРЕСА_1; юридична особа: АДРЕСА_2) прийнято рішення про самовільне розміщення зовнішньої реклами, за адресою у АДРЕСА_1 без дозволу органів місцевого самоврядування, про що інспекцію поінформував Департамент економічної політики Львівської міської ради поданнями від 04.06.2013 року № 23/Р-1-1706.

07.08.2013 року начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області направлено відповідачці лист № 3658 з проханням до 20.08.2013 року надати інспекції інформацію про вартість розміщеної реклами розповсюдженої з порушенням вимог рекламного законодавства (копії рахунків, платіжних доручень), пояснення по факту розміщення зовнішньої реклами з дорученням підтверджуючих документів.

20.08.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області прийнято рішення № 0567 про початок розгляду справи про законодавства про рекламу. Згідно направлених відповідачу повідомлень № 3917 та № 3916 від 21.08.2013 року, розгляд справи про порушення законодавства про рекламу відбувся 06.09.2013 року з 09 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв.

06.09.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області складено протокол № 0421 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу.

06.09.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області прийнято рішення № 0421 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, згідно якого вирішено за неподання інформації щодо розповсюдження реклами, розповсюдженої з порушенням встановленого законодавством порядку (без дозволу на розміщення), накласти на ФО-П ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700,00 грн. Вказане рішення надіслано відповідачці супровідним листом № 4180 від 10.09.2013 року.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про рекламу» № 270/96-ВР від 03.07.1996 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 року із змінами і доповненнями, Указом Президента України «Про Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів» від 13 квітня 2011 року N 465/2011 із змінами і доповненнями, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно преамбули Закону України «Про рекламу», цей же Закон визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Згідно ст. 1 цього ж Закону, зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 9 цього ж Закону, реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Згідно ч. 1 ст. 16 цього ж Закону, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 цього ж Закону, контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Згідно ст. 27 цього ж Закону, особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у ст. 26 цього ж Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією ж статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на розповсюджувачів реклами за вчинення дій, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення.

Згідно п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, така є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно п. 7 цього ж Положення, Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом враховуються обґрунтування прокурором та позивачем позовних вимог, оскільки підставою прийняття позивачем рішення № 0421 від 06.03.2013 року є порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме самовільне розміщення зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_1 без погодження з органами місцевого самоврядування. Факт вказаного порушення та правомірності прийняття рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відповідачкою належними та допустимими доказами не спростований. На неодноразові запрошення Інспекції у справах захисту прав споживачі у Львівській області прибути на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу представник відповідачка чи її представник не з'являлися, в порушення п. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» витребуваної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами або її виготовлення не надав.

Крім цього, відповідачка доказів оскарження рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу чи сплати штрафу, станом на час розгляду справи суду не надала.

Таким чином, позовні вимоги прокурора Личаківського району м. Львова, заявлені в інтересах держави в особі Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області є обґрунтованими, підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, відтак підлягають задоволенню повністю.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Згідно ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) на користь Державного бюджету Шевченківського району м. Львова (ЗКПО 38007662, Банк одержувач ГУДКСУ у Львівській області, р/р 31115106700007, код платежу 21081100, МФО 825014) штраф в розмірі 1700,00 грн.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 05.05.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.