Постанова № 38522364, 27.02.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 року справа № П/811/74/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Комунального підприємства «Поліграфія»

до

Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001502206 від 19.12.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Поліграфія» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001502206 від 19.12.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованим та безпідставним, а також такими, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України. Зокрема, посилалася на протиправність висновків відповідача в акті перевірки щодо безпідставного включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ТОВ «Полімерксгруп-11», в рамках укладених угод, які є нікчемними. Оскільки правочин, за наслідками укладення якого, позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлений ними.

Відповідачем до суду надано письмове заперечення, відповідно до якого позов ним не визнається в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідач зазначив, що податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного законодавства України. Оскільки, договір укладено позивачем з ТОВ «Полімерксгруп-11» без наміру створення правових наслідків. Відповідач зазначав, що позивачем порушено вимоги п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість.

В судове засідання 27 лютого 2014 року представники сторін не прибули, подавши клопотання про розгляд справи за їх відсутності (т.2, а.с.79, 84).

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи клопотання сторін та положення частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 27 лютого 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши позовну заяву, долучені до справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Поліграфія» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 24.02.1995 року та є платником податку на додану вартість (т.1, а.с.14-15).

На підставі наказу Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 19.11.2013 року №1186 посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП «Поліграфія» з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначені об’єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Полімерксгруп-11» (код за ЄДРПОУ 37867788) за лютий 2013 року.

За результатами перевірки складено акт №134/11-23-22-06/23098585 від 03.12.2013 року (т.1, а.с.16-39), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість за лютий 2013 року на суму 3055,00 грн. (т.1, а.с.38).

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на висновках акта перевірки ТОВ «Полімерксгруп-11» (т.1, а.с.75-94).

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення №0001502206 від 19.12.2013 року, яким КП «Поліграфія» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4583,00 грн., з яких 3055,00 грн. за основним платежем та 1528,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції (т.1, а.с.40).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини у справі, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентом – ТОВ «Полімерксгуп-11» на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі договорів поставки №00011 від 11.02.2013 року, №00014 від 14.02.2013 року та №00026 від 26.02.2013 року укладених між позивачам та ТОВ «Полімерксгуп-11», останній постав КП «Поліграфія» товар.

Відповідно до видаткових накладних № Тов-000011 від 13.02.2013 року, №Тов-000014 від 14.02.2013 року та №Тов-000026 від 26.02.2013 року ТОВ «Полімерксгуп-11» поставило КП «Поліграфія» папір газетний, папір офсетний, картон палітурний, папір обробко вий, папір кольоровий, зірочку праву, картон хром-ерзац та привідний вал, що підтверджується податковими накладними №11 від 13.02.2013 року на суму 6218,70 грн. в т.ч. ПДВ - 1036,45 грн., №14 від 14.02.2013 року на суму 2898,30 грн., в т.ч. ПДВ – 483,05 грн., №26 від 26.02.2013 року на суму 9212,16 грн., в т.ч. ПДВ - 1535,36 грн., які відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2013 року та суми податку включено до складу податкового кредиту в податковій декларації за лютий 2013 року в сумі 3055,00 грн. (т.1, а.с.111-139).

Оплата за товар підтверджується банківською випискою (т.1, а.с.142-148).

Судом встановлено, що на балансі підприємства обліковується автомобіль РАФ 2203 №6027 КДА (т.1, а.с.47-48) яким і здійснювалось перевезення придбаного товару, що підтверджується подорожніми листами товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.51-56).

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності КП «Поліграфія» є друкування іншої продукції, виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг, брошурувально-палітурна діяльність і надання пов’язаних із нею послуг, тощо (т.1, а.с.14).

Судом також встановлено, що у позивача обліковуються засоби та існують виробничі потужності для здійснення своєї господарської діяльності (т.2, а.с.67-75, 80-82).

Отриманий від ТОВ «Полімерксгуп-11» товар був оприбуткований та використаний у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується актом, довідкою про рух сировини, калькуляціями, заказами-нарядами, рахунками-фактурами, видатковими накладними, довіреностями, актами виконаних робіт, квитанціями та накладними (т.1, а.с.149-250, т.2, а.с.1-58, 64-65).

На дату складання податкових накладних ТОВ «Полімерксгуп-11» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва (т.1,а.с.104-107).

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що матеріали справи підтверджують необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену позивачем суму ПДВ у розмірі 3055,00 грн. до податкового кредиту за лютий 2013 року, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки використано акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Полімерксгуп-11» з питань правильності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що вираховуються при визначенні об’єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Спец Торг» за березень 2013 року, ТОВ «ТД «Схід» за липень 2012 року, ТОВ «Тефіда Трейд» за квітень 2013 року, ТОВ «Укрхімекс-Т» за листопад 2012 року, ТОВ «Р.Є.К.А» за червень 2013 року, ТОВ «Фірма Пром-Інвест» за лютий 2013 року, ТОВ «Соладей-Україна» за липень 2013 року. За результатами перевірки ТОВ «Полімерксгуп-11» податковим органом встановлено порушення контрагентом позивача п.135.2, п.135.4 ст.135, п.198.3, п.198.6, п.198,2 ст.198, п.185.1, п.187.1, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України. У зв’язку з цим, податковим органом зроблено висновки, що ТОВ «Полімерксгуп-11» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам у тому числі і КП «Поліграфія».

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов’язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов’язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до Бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов’язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов’язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не взнав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у даній справі податковим органом не доведено існування таких обставин. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.06.2013 у справі № К/800/12455/13.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.07.2013 у справі № К/9991/65870/12, від 05.09.2013 у справі № К/800/13176/13, від 12.09.2013 у справі № К/800/15523/13.

Наявними матеріалами даної адміністративної справи позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Полімерксгуп-11» за перевірений період, на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь КП «Поліграфія» судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Комунального підприємства «Поліграфія» - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001502206 від 19.12.2013 року.

3.Присудити Комунальному підприємству «Поліграфія» (код ЄДРПОУ - 23098585) судові витрати в розмірі 182,70 грн., зобов’язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук