Постанова № 38522303, 19.02.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 року справа № 811/3449/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:

позивача: Гури К.В.;

відповідача: не з'явився.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Термо Плюс"до відповідача Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській областіпровизнання протиправним та скасування повідомлення - рішення від 14.05.2013 року №0000642220, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Термо Плюс" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС в якому просить, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби від 14.05.2013 року №0000642220 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 48333,00 грн., а також, зобов'язати Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби вчинити певні дії, а саме, привести у відповідність поданій податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 рік показники АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

В обґрунтуванні своєї позиції позивач зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції з ТОВ «НК «Петрол-Україна» були реальними.

Крім того, як зазначає позивач, ДПІ ґрунтується на висновках актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача та начебто нездійсненні контрагентом спірних операцій. Проте, позивач вважає, що у нього наявні первинні документи та податкові накладні, що є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

Враховуючи наведене у сукупності позивач вважає спірне рішення протиправним та необґрунтованим, просить його скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги адміністративного позову, просив суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених в позові.

Відповідач не погоджуючись з позовом надав суду заперечення. Податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 14.05.2013 року №0000642220, оскільки Приватним підприємством "Термо Плюс" неправомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ сплачені ТОВ «НК «Петрол-Україна» з тих підстав, що правочини, вчинені за участю позивача та його контрагента не спрямовані на реальне виконання умов договору, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, зазначає, що підстав для задоволення позову не має.

Дослідивши подані документи і матеріали відповідно до положень ст. 86 КАС України, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що Приватне підприємство "Термо Плюс" зареєстроване 11.03.2004 року Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (т.1, а.с.11-12).

На підставі наказу Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області "Про проведення планової виїзної перевірки" від 18.04.2013 року №851 посадовими особами податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Термо Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №59/22-2/32833010 від 19.04.2013 року (т.1, а.с.16-30), в якому зафіксовано наступні порушення:

п. 138.2 п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 4 квартал 2012 року на загальну суму 38666 грн.;

п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено р.24 Декларації з ПДВ «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» за жовтень 2012 року на суму 36825 (т.1, а.с.30).

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення:

- №0000642220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 48333 грн., у т.ч. за основним платежем - 38666,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9667,00 грн. (а.с.31).

З результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. У пункті 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України зазначено, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Як встановлено під час розгляду справи, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області ДПС дійшла висновку про завищення позивачем валових витрат та про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «НК «Петрол-Україна», оскільки при проведенні перевірки податковим органом зроблений висновок, що правочини вчинені за участю ПП "Термо Плюс" та зазначеного контрагента мають протиправний характер та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічять інтересам держави та суспільства, а тому є такими, що порушують публічний порядок.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, суд зазначає, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

25 вересня 2012 року між Приватним підприємством "Термо Плюс" (покупець) та ТОВ «НК «Петрол-Україна»(продавець) укладено договір купівлі-продажу №18/09-12, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві партію товару: залізобетонні вироби та будівельні матеріали (т.1, а.с.97).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до видаткових накладних позивачем товар був отриманий 01, 03, 05 та 09 жовтня 2012 року (т.1, а.с.98,102,106,110). Відповідно до акту №СпТ-000009 списання від 18 жовтня 2012 року, частина придбаного товару списана під час виконання договору підряду (т.1, а.с.176-177).

Відповідно до розділу 3, 4 договору покупець здійснює 100% передплату на розрахунковий рахунок покупця. Моментом сплати є зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, а поставка товару здійснюється протягом 15-ти банківських днів з моменту зарахування коштів.

Так, згідно платіжних доручень від 22 та 23 листопада 2012 року та 20 червня 2013 року кошти перераховані вже після отримання товару (т.1, а.с.114-115), а відповідно до акту списання №СпТ-000009 від 18 жовтня 2012 року, частина придбаного товару була списана до її придбання та оплати відповідно до договору купівлі-продажу №18/09-12 від 25.09.2012 року.

Проте, позивачем не надано будь-яких додаткових договорів, угод тощо щодо зміни умов розрахунку відповідно до договору купівлі-продажу №18/09-12 від 25.09.2012 року.

Як зазначав позивач, придбаний товар був використаний та списаний під час виконання договорів підряду від 30.10.2012 року №8/10 та від 21.03.2012 року(т.1, а.с.147-148, 164-167).

На виконання умов договору, ТОВ «НК «Петрол-Україна» виписало на користь позивача податкові накладні:

- №1 від 01 жовтня 2012 року на загальну суму 58091,30 грн., в тому числі ПДВ - 9681,88 грн.,

- №2 від 31 жовтня 2012 року на загальну суму 53139, грн., в тому числі ПДВ - 8856,57 грн.,

- №3 від 05 жовтня 2012 року на загальну суму 54859,92 грн., в тому числі ПДВ - 9143,32 грн.,

- №4 від 09 жовтня 2012 року на загальну суму 54859,92 грн., в тому числі ПДВ - 9143,32 грн.,

На підтвердження поставки будівельних матеріалів ТОВ «НК «Петрол-Україна» позивачем надано видаткові накладні, рахунки-фактури, прибуткові накладні.

На підтвердження перерахування коштів на користь ТОВ «НК «Петрол-Україна» позивачем надано платіжні доручення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що з наданих позивачем документів не можливо встановити факт реальності здійснення господарських операцій з його контрагентом ТОВ «НК «Петрол-Україна», оскільки у суб'єкта господарювання відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій.

Як вбачається з акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 15 березня 2013 року №1003/22-5/37956060 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «НК «Петрол-Україна» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за липень-грудень 2012 року. Зазначеним актом встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання та матеріалів для здійснення основного виду діяльності, тобто ТОВ «НК «Петрол-Україна» має ознаки "фіктивності". Доказів оскарження зазначених актів суду не надано.

Крім того, як підтверджується наявними у справі доказами, позивачем, ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності здійснення) господарських операцій з контрагентом ТОВ «НК «Петрол-Україна» щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки великогабаритного та іншої специфічної продукції (залізобетонних плит, асфальтних та бетонних сумішей та іншого) у значних обсягах та на значні суми, зокрема: товарно-транспортних накладних встановленого законодавством зразку, подорожніх листів вантажного автомобілю, довіреностей на одержання товару, тощо. Також не було надано доказів укладення таким контрагентом ТОВ «НК «Петрол-Україна» субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних зобов'язань із позивачем щодо транспортування товару, оскільки власними силами, за відсутності в останнього будь-яких матеріально-технічних (складських приміщень, вантажного транспорту) та трудових ресурсів, такий контрагент позивача особисто не міг виконувати взяті на себе зобов'язання.

Так, під поставкою (транспортуванням) розуміються будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 року) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу №363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу №363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні до матеріалів справи не були надані належним чином оформлені за встановленим законодавством зразком (типовою формою) товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання послуг з поставки товару наведеним вище контрагентом ТОВ «НК «Петрол-Україна» (або іншим контрагентом у разі укладення окремого договору із перевізником-субпідрядником), а відповідно позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності (фактичності здійснення) таких господарських операцій із вказаним контрагентом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення обов'язковим для водія юридичної особи необхідним є дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Також, згідно спільного Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (далі - Наказ від 29 грудня 1995 року № 488/346) «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 1 передбачено, що типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, є зокрема «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. № 2.

Проте, позивачем не надано товарно-транспортної документації на підтвердження здійснення контрагентами позивача поставки товару ПП "Термо Плюс". Оскільки вищенаведеними договорами передбачалась поставка специфічної продукції (суміші асфальтобетонні горячі, суміші бетонні, розчин готовий кладковий тощо) та товару (плити покриття залізобетонні, плити днищ залізобетонні, щебінь тощо) суд звертає увагу, що поставка такого виду продукції та товару потребує спеціального вантажного транспорту, а тому наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою.

При цьому, суд звертає увагу, що у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у тому числі товарно-транспортної накладної, при обчисленні об'єкта оподаткування платник податку не має підстав їх врахувати при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Суд витребував у ТОВ "Нафтова компанія "Петрол-України" первинні документи на виконання договору купівлі продажу №18/09-12 від 25.09.2012 року, а також документально підтверджену письмову інформацію щодо можливостей виготовлення бетонної, асфальтної сумішей та залізобетонних плит.

Під час розгляду справи ТОВ "НК "Петрол-Україна" не надано витребуваних судом доказів. Сертифікати якості та/або відповідності виготовленої продукції (суміші асфальтобетонні горячі, суміші бетонні, розчин готовий кладковий тощо) у матеріалах справи відсутні та позивачем не надано. Дані обставини, самі по собі, не є безумовним доказом неправомірності вчинених господарських операцій, однак поряд з іншими доказами вказують на те, що ТОВ "НК "Петрол-Україна" не мало можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій.

З приводу зазначеного, позивачем не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином його контрагент ТОВ "НК "Петрол-Україна" без наявності жодної матеріально-технічної бази (адміністративних та інших будівель (офісного приміщення, інше), устаткування, будь-якого транспорту, а також відповідних трудових ресурсів (на підприємстві зареєстрована 1 особа - директор, а цивільних трудових договорів підприємством із фізичними особами не укладалося), мав змогу виконувати будь-яку господарську діяльність, в тому числі і в розрізі правовідносин із позивачем.

Доказів щодо укладення таким контрагентом позивача ТОВ "НК "Петрол-Україна" субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, - суду надано також не було.

Більш того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності ТОВ "НК "Петрол-Україна" є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; вантажний автомобільний транспорт.

Таким чином, укладений договір купівлі-продажу не відповідає статутній діяльності ТОВ "НК " Петрол-Україна".

Суд критично оцінює надані позивачем первинні документи, та у сукупності з доказами, наданими відповідачем приходить до висновку про факт нереальності вчинення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "НК "Петрол-Україна».

При цьому, суд зазначає, що за відсутності факту придбання товару/послуг, а також доказів, що такі товари/послуги призначені для використання у господарській діяльності позивача відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність висновків відповідача щодо безпідставності включення ПП "Термо Плюс" до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток, складених ТОВ "НК "Петрол-Україна".

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на встановлене, суд дійшов висновку, що Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області ДПС правомірно застосовано до ПП "Термо Плюс" штрафні санкції, згідно оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби від 14.05.2013 року №0000642220 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 48333,00 грн., судом визнаються необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання привести у відповідність поданій податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року показники АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суд зазначає наступне.

З метою реалізації вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 року №262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість» Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування та Департаментом розвитку та модернізації ДПС розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (далі - Система).

Метою розробки Системи є вдосконалення контролю за правильністю формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, оперативне виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Об'єктом автоматизації є процес співставлення даних податкової звітності з ПДВ: розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків коригування сум ПДВ контрагентів з використанням інформації актів (довідок) перевірки платника ПДВ (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) у розрізі контрагентів, донарахованих сум ПДВ.

Система призначена для проведення співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на центральному рівні із забезпеченням доступу до результатів співставлення підрозділам органів ДПС на регіональному та районному рівні для відпрацювання отриманих результатів та використання їх для контрольно-перевірочної роботи.

Після виконання автоматизованого співставлення Система забезпечує доступ до його результатів у вигляді екранних звітних форм співробітникам підрозділів органів ДПС у розрізах регіонів, районів, звітних податкових періодів тощо для опрацювання результатів співставлення.

За наслідками перевірки отриманої інформації до Системи надходять дані щодо результатів усунення помилок у звітності та дані актів перевірок платника (камеральної, документальної).

Система забезпечує формування зведеної інформації щодо кількості, суми відхилень ПДВ (на першому етапі) та результатів їх опрацювання органами ДПС (на другому етапі), яка в подальшому використовується для оцінки роботи підрозділів органів ДПС.

Пунктом 71.1 ст. 71 Податкового кодексу України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Пунктом 1.3 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 №266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" (далі за текстом - Наказ №266) встановлено, що для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти: 1.3.1 система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; 1.3.2. система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; 1.3.3. система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

З аналізу наведених норм вбачається, що вищезазначена автоматизована система є програмним продуктом, метою якого є забезпечення підрозділів державної податкової служби інформацією щодо декларування платниками податків податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Програма створена для службового користування та співставлення податковим органом задекларованих платниками податку на додану вартість податкових зобов'язань та податкового кредиту. Користувачами даної програми є лише податкові органи.

Отже, відновлення показників платника податків податкового зобов'язання та податкового кредиту відноситься до дискреційних повноважень органів державної податкової служби, тому, суд не може перебирати на себе такі функції встановлення внутрішніх показників платників податків, замість органу, на який покладено такі повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У ході розгляду справи суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому з відповідача необхідно стягнути решту суми судового збору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 45,5% суми судового збору, що становить 782,77 грн., таким чином, позивач має сплатити 54,5% недоплаченої суми, що становить 937,73 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству "Термо Плюс" - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Термо Плюс" (код за ЄДРПОУ 32833010) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровогр./м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016; Код ЄДРПОУ: 38037409; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом Приватного підприємства "Термо Плюс", Кіровоградський окружний адміністративний суд) витрати зі сплати судового збору у розмірі 937 (дев'ятсот тридцять сім) грн. 73 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 24.02.2014 року.

Суддя Р.В. Жук