Постанова № 38521560, 08.01.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2014 року справа № 811/3146/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Теравет - Україна"доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській областіпровизнання протиправним та скасування податкові повідомлення - рішення від 08.07.2013 року №0000072206 та № 0000082206, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Теравет - Україна" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення прийняті Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 08.07.2013 року №0000072206 та № 0000082206.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеному в акті перевірки, оскільки господарські операції з контрагентами - ТОВ "Аван-Тайм", ТОВ "Аван-Тайм.Зовнішторг", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Арсаон", ТОВ "Боярд К", ТОВ "Дайкор" та ТОВ "Логістичний центр "Укравтовантаж" мали реальний характер, вказані контрагенти на час видачі податкових накладних перебували в Єдиному державну реєстрі і були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Позивачем зазначено, що господарській операції між ним та його контрагентами підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Угоди укладені між позивачем та його контрагентами недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкове повідомлення - рішення винесене з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Відповідачем до суду надано письмове заперечення, відповідно до якого позов ним не визнається в повному обсязі з наступних підстав.

Так, відповідачем зазначено, що проведеною документальною невиїзною перевіркою Приватного підприємства "Теравет - Україна" встановлено, що господарські операції з контрагентами - ТОВ "Аван-Тайм", ТОВ "Аван-Тайм.Зовнішторг", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Арсаон", ТОВ "Боярд К", ТОВ "Дайкор" та ТОВ "Логістичний центр "Укравтовантаж" не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення - рішення, прийняте згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

В судове засідання 09.12.2013 року представник позивача не з'явилась подавши заяву про розгляд справи за її відсутності (т.2, а.с.152).

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи (т.2, а.с.151) в судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття сторін та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 09 грудня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Розглянувши позовну заяву, долучені до справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Теравет-Україна" зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 14.07.2005 року та перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ (т.1, а.с.10).

На підставі наказу Кіровоградської ОДПІ від 31.05.2013 року №1222 податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку ПП "Теравет-Україна" з питання правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових доходів та витрат, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ "Аван-Тайм", ТОВ "Аван-Тайм.Зовнішторг", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Арсаон», ТОВ "Боярд К", ТОВ "Дайкор" та ТОВ "Логістичний центр "Укравтовантаж" за січень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року та лютий, березень, червень 2012 року (т.1, а.с.66).

За результатами перевірки складено акт №111/22-4/33615114 від 18.06.2013р., в якому зафіксовано, що позивачем під час здійснення господарської діяльності було допущено порушення п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (т.1, а.с.12-52).

На підставі вищезазначеного акту перевірки Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області 08.07.2013 року винесені податкові повідомлення - рішення №0000072206 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 481965 грн., у тому числі, за основним платежем - 326 420 грн., та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 155 545 грн. та № 0000082206 зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31099 грн.(т.1, а.с.62).

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення та реальність господарських операцій між ПП "Теравет-Україна" та ТОВ "Аван-Тайм", ТОВ "Аван-Тайм.Зовнішторг", ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Арсаон", ТОВ "Боярд К", ТОВ "Дайкор" та ТОВ "Логістичний центр "Укравтовантаж" обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, у цьому ж листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

В ході судового розгляду також встановлено, що 01 квітня 2011 року між ПП "Теравет-Україна" (Покупець) та контрагентом - ТОВ "Аван-Тайм" (Постачальник) укладений письмовий договір купівлі-продажу за №02/04/11. За умовами цього Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товари, а Покупець - прийняти та оплатити вартість товару.

Відповідно до видаткової накладної №РН -0000375 та рахунку-фактури №0000375 від 15.06.2011 року ТОВ "Аван-Тайм" поставило ПП "Теравет-Україна" пиломатеріал із твердих порід дерева, що підтверджується податковою накладною №375 від 15.06.2011 року на суму 92000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 15333,33 грн. Крім того, відповідно до видаткової накладної №СФ-0001557 та рахунку-фактури №РН-0001557 від 30.07.2011 року ТОВ «Аван-Тайм» поставило ямобур, стовбостав, карданий вал, ножі обрізні, редуктор. Зазначені накладні відображені в реєстрах отриманих податкових накладних за червень, липень 2011 року та суми податку включено до складу податкового кредиту в податковій декларації за червень 2011 року в сумі 15333,33 грн., за липень 29500,00 грн. (т.1, а.с.199-212, 152-158,112-117).

Оплата за товар підтверджується банківською випискою (т.2, а.с.120-122).

Відповідно до договору №2/04/11 від 01.04.2011 року укладеного між ПП "Теравет-Україна" (Покупець) та ТОВ "АванТайм. Зовнішторг" (Постачальник) (т.1, а.с.236-237), Постачальник передав у власність Покупця товар (заготовка пилена твердих порід, заготовки для євроконтейнерів, кілочок приштамбований дерев'яний), що підтверджується рахунками-фактур, видатковими та податковими накладними (т.1, а.с.238-240, 245-247, 258-260).

Оплата за товар підтверджується банківською випискою (т.2, а.с.132-133, 135-136, 138).

На виконання договору №11/02 від 01.02.2012 року укладеного між ПП "Теравет-Україна" (Покупець) та ТОВ "Арсаон" (Постачальник) (т.2, а.с.1-2), Постачальник передав у власність Покупця товар відповідно до рахунків-фактур (т.2, а.с.3, 13, 24), що підтверджується видатковими і податковими накладними (т.2, 4-5, 14-16, 25-26).

Оплата за придбаний товар підтверджується банківською випискою (т.2, а.с.140-141).

Відповідно до договору №01/09 від 01.11.2011 року укладеного між ПП "Теравет-Україна" (Покупець) та ТОВ "Логістичний центр "Укравтовантаж" (Постачальник) (т.2, а.с.46-47), Постачальник передав у власність Покупця товар відповідно до рахунків-фактур, що підтверджується видатковими і податковими накладними (т.2, 48-49, 68-70).

Оплата за придбаний товар підтверджується банківською випискою (т.2, а.с.124, 126, 129, 132-133).

Також судом встановлено, що на виконання договору №15 від 01.08.2011 року укладеного між ПП "Теравет-Україна" (Покупець) та ТОВ "Баярд-К" (Постачальник) (т.2, а.с.77-78), Постачальник передав у власність Покупця товар (болт, молоток TRC225, натягувач дротяний діам. 2,0 - 3,25, вал подрібнення лози, додатковий механізм оброблення прикореневої зони рослин, ріжучий механізм, ножі діам.60 мм.), що підтверджується рахунком фактурою, податковими та видатковими накладними (т.2, а.с.79-81).

Оплата за придбаний товар підтверджується банківською випискою (т.2, а.с.125, 127).

Відповідно до договору №27/06 від 01.06.2012 року укладеного між ПП "Теравет-Україна» (Покупець) та ТОВ "Дайкор" (Постачальник) (т.2, а.с.94-95), Постачальник передав у власність Покупця товар (заготовки пилені та кілочок приштампований дерев'яний), що підтверджується рахунками-фактур, податковими та видатковими накладними (т.2, а.с.96-98, 100-102).

На виконання договору №26/06 від 01.06.2012 року укладеного між ПП "Теравет-Україна" (Покупець) з ТОВ "Арагон Торг" (Постачальник) (т.2, а.с.113-114), Постачальник передав у власність Покупця товар (гідравлічний забивач стовпчиків), що підтверджується рахунком-фактурою, податковою та видатковою накладними (т.2, а.с.115-117).

Вищезазначені операції з контрагентами позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту.

Відповідно до документально підтверджених пояснень ПП "Теравет-Україна", транспортування замовленого товару здійснювалось самотужки позивачем за допомогою орендованого вантажного автомобіля згідно договору оренди автомобіля від 15.03.2011p. (т.1, а.с.196-198).

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товару та відповідно оплати його вартості) за вказаними Договорами позивачем були надані суду копії наступних первинних і розрахункових документів: видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, виписок ПАТ «Кредобанк» (МФО 325365) з розрахункового рахунку ПП "Теравет-Україна", договір оренди приміщення від 01.01.2011 року, довіреності.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Аван-Тайм», ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Арагон Торг», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Боярд К», ТОВ «Дайкор» та ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» на адресу позивача за результатами поставлення товарів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до письмових та усних пояснень представника позивача результати спірних господарських операцій були використанні безпосередньо у господарській діяльності позивача (а саме: для виробництва виробів, додаткового обладнання сільгосп техніки та її подальшої реалізації згідно попередніх калькуляцій, видаткових накладних, банківські виписки).

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ПП "Теравет-Україна" надало суду копії наступних документів, які підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності, використання спірних робіт і послуг у своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку: довідки з органу статистики відносно ПП "Теравет-Україна"; копія наказу позивача від 14.07.2005р. №1 директора підприємства Ярощука І.Е. на посаду директора; копії договору оренди автомобіля (марки МАЗ 353366, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 від 15.03.2011р., укладеного між ПП "Теравет-Україна" (Орендарем) і ПП «Агрореммарш-Спецтехніка» (Орендодавцем) щодо строкового користування вантажним автомобілем; копії договору оренди приміщення від 01.01.2011р., укладеного між ПП "Теравет-Україна" (Орендарем) і ТОВ «Кіровоградтранссервіс» (Орендодавцем) щодо платного строкового користування приміщенням (загальна площа 556 м2), акти прийому-передачі до даного договору тощо.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не було надано доказів відсутності у контрагентів позивача - ТОВ "Аван-Тайм", ТОВ "Аван-Тайм.Зовнішторг" ТОВ "Арагон Торг", ТОВ "Арсаон", ТОВ "Боярд К", ТОВ "Дайкор" та ТОВ "Логістичний центр "Укравтовантаж" спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного договору купівлі-продажу (виписки самих податкових накладних). Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за червень - листопад 2011 року та лютий, березень, червень 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 18.06.2013р. №111/22-4/33615114 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ПП "Теравет-Україна" і контерагентами, а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 18.06.2013р. №111/22-4/33615114 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств-контерагентам за фактами ухилень від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано суду будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням щодо притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ПП "Теравет-Україна".

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд зазначає, що у контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень від 08.07.2013 р. №0000072206 та №0000082206.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Приватного підприємства "Теравет - Україна" - задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.07.2013 р. №0000072206 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 481965 грн., у тому числі, за основним платежем - 326 420 грн., та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 155 545 грн. та № 0000082206 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31099 грн.

3.Присудити Приватному підприємству "Теравет - Україна" (код ЄДРПОУ - 33615114) судові витрати в розмірі 2294,00 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 2294,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.В. Жук