Постанова № 38521559, 03.02.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 року Справа № 811/3057/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:

позивача: Ковальової О.А. та Вєтрова М.М.;

відповідача: Бабенка Н.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритет - Торг"до відповідача Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000382230 №0000372230 від 02 вересня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-Торг" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000382230 від 02 вересня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 323245 грн., у тому числі за основним платежем 258596 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64649 грн. та №0000372230 від 02 вересня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 402306 грн., у тому числі за основним платежем 268204 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 134102 грн.

В обґрунтуванні своєї позиції позивач зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції з ТОВ спільне українсько-російське підприємство "Вектор-М" були реальними.

Крім того, як зазначає позивач, ДПІ ґрунтується на висновках актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача та начебто нездійсненні контрагентом спірних операцій. Проте, позивач вважає, що у нього наявні первинні документи та податкові накладні, що є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

Враховуючи наведене у сукупності позивач вважає спірне рішення протиправним та необґрунтованим, просить його скасувати.

Представник позивач в судовому засіданні підтримала вимоги адміністративного позову, просила суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених в позові.

Відповідач не погоджуючись з позовом надав суду заперечення на позов, в яких зазначав про те, що з підстав викладених в акті перевірки, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, зазначає, що підстав для задоволення позову не має.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши подані документи і матеріали відповідно до положень ст. 86 КАС України, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-Торг" зареєстроване 20.05.2011 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №1 445 102 0000 001491 (а.с.18).

На підставі наказу Олександрійської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області "Про проведення планової виїзної перевірки" від 22.07.2013 року №73 посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-Торг" за період з 23.05.2011 року по 23.05.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 23.05.2011 року по 23.05.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №58/2210/37668070 від 19.08.2013 року (т.1, а.с.21-48), в якому зафіксовано наступні порушення:

пп. 138.10.3 пп. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 258 596 грн., в тому числі за три квартал 2012 року в сумі 155 818 грн., внаслідок завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього в сумі 1231409, в т.ч. ІІІ квартал 2012 року в сумі 7419990 грн., IV квартал 2012 року 489419 грн., за рахунок витрат сформованих з вартості послуг факт поставки яких не підтверджено від ТОВ СУРП "Вектор-М";

п.186.1, п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту в сумі 268204 грн., за липень 2012 року в сумі 51240 грн., за серпень 2012 року в сумі 46948 грн., за вересень 2012 року в сумі 48116 грн., за жовтень 2012 року в сумі 25585 грн., за листопад 2012 року в сумі 41222 грн., за грудень 2012 року в сумі 55093 грн., з вартості транспортних послуг, сформованих ТОВ СУРП "Вектор-М", факт поставки яких не підтверджено (а.с.47).

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено:

- №0000382230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 323245 грн., у т.ч. за основним платежем - 258596,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 64649,00 грн. (а.с.66);

- №0000372230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 402306 грн., в т.ч. за основним платежем - 268204,00 грн. та 134102,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.67).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

Отже, виходячи з зазначеного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 судам варто звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Окрім того, варто зауважити, що в справах такої категорії, обов'язковою умовою підтвердження правомірності формування податкового кредиту є з'ясування факту придбання товарів чи послуг. Якщо ж придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що надані позивачем первинні документи носять неповний та суперечливий характер.

Так, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ спільне українсько-російське підприємство "Вектор-М" за договором №120701 від 01.07.2012 року, слід зазначити, що відповідно до цього договору виконавець (контрагент позивача) зобов'язується організувати в інтересах замовника транспортно-експедиційне обслуговування вантажів(т.1 а.с.74-75).

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»: (1) транспортно-експедиторська діяльність, це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; (2) транспортно-експедиторська послуга, це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; (3) експедитор (транспортний експедитор), це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування (стаття 1 Закону).

Згідно із ст. 9 цього Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Істотними умовами договору транспортного експедирування, зокрема, є: (1) вид послуги експедитора; (2) вид та найменування вантажу; розмір плати експедитору; (3) пункти відправлення та призначення вантажу; (4) порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відтак, наведеним вище законом встановлено спеціальні правила щодо документального оформлення виконання такого роду операцій та істотні умови, тобто обов'язкові умови щодо змісту договору та, відповідно, первинних документів, які супроводжують такого роду операції.

На виконання вищезазначеного договору №120701 від 01.07.2012 року складені відповідні заявки до договору, рахунки-фактури, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення.

Представником позивача зазначено, що суду надані всі докази отримані від контрагента на виконання транспортно-експедиційного договору.

У той же час, досліджуючи питання щодо наявності/достатності у контрагента ресурсів для виконання спірних операцій, зокрема, транспортних засобів та встановлення та перевірки фізичних чи юридичних осіб які надавали фактичні послуги транспортування, суд зазначає, що згідно акту ДПІ у м. Полтаві №416/22.5-10/30285569 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СУРП "Вектор-М" встановлено відсутність будь-яких транспортних засобів тощо (т.1 а.с.36-37).

Відповідно до листа Управління Державної автомобільної інспекції №10/3000 від 27.12.2013 року щодо власників транспортних залучених до виконання договору та зазначених в товарно-транспортних накладних встановлено, що за деякими транспортними засобами зареєстровані автопричепи або взагалі не зареєстровані автомобілі (т.4 а.с.156-160).

Під час розгляду справи ТОВ СУРП "Вектор-М" не надано витребуваних судом первинних документів, щодо укладання договорів транспортування, наявність яких в даному випадку передбачена вказаними вище нормативними актами.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно пп.2.1.13 договору №120701 від 01.07.2012 року Експедитор зобов'язується надавати повну і достовірну інформацію про кожного водія, який фактично буде здійснювати перевезення за цим Договором, а саме: паспортні дані, фактична адреса, домашній номер телефону, номер мобільного (усному вигляді).

Позивачем на підтвердження виконання договору не надано суду інформацію про жодного водія.

Також, суд звертає увагу на те, що видані за цим договором заявки до договору, акти, рахунки та податкові накладні містять наступну номенклатуру поставки - «транспортно-експедиційні послуги», тобто зазначені вище документи містять лише загальні посилання про надання послуг, які є такими, що не можуть бути ідентифіковані по структурі цих послуг.

Зазначені документи не містять будь-якої деталізації щодо: найменування та власника вантажу, кількості/ваги вантажу, відстані перевезення, місць навантаження та розвантаження, відомостей про вантажотримувача, інформації про власників транспортних засобів, як і будь-якої іншої деталізованої інформації щодо виконання перевезень за спірними операціями, наявність відомостей щодо чого у первинних документах за такого роду операціями обумовлена вимогами статей, 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимогами ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Більш того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності ТОВ СУРП "Вектор-М" є: діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; оптова торгівля металами та металевими рудами;неспеціалізована оптова торгівля

Таким чином, надання транспортно-експедиційних послуг не відповідає статутній діяльності ТОВ СУРП "Вектор-М".

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2013р. по справі №816/2226-13-а, якою визнані протиправними дії ДПІ у м. Полтаві щодо формування в акті від 08 квітня 2013 року №416/22.5-10/30285569 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СУРП "Вектор-М" висновків: "Проведеною звіркою ТОВ СУРП "Вектор М" неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 року - лютий 2013 року. Проведеною звіркою ТОВ СУРП "Вектор М" документально не підтверджено господарські відносини із покупцями та постачальниками за лютий 2010 року - лютий 2013 року" та зазначає наступне.

Визнання дій ДПІ у м. Полтаві протиправними щодо зазначення в акті неможливості підтвердження реальності проведених господарських відносин із платниками податків за лютий 2010 року - лютий 2013 року, не підтверджує реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ СУРП "Вектор М". Полтавським окружним адміністративним судом встановлено, що ДПІ у м. Полтаві у ході проведення заходів зустрічної звірки жодні документи первинного бухгалтерського обліку не вивчалися, співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання не здійснювалось. При цьому, суд звертає увагу на те, що факт реального вчинення господарської операції між позивачем та ТОВ СУРП "Вектор М" встановлювався та досліджувався під час розгляду даної адміністративної справи Кіровоградським окружним адміністративним судом. Більш того, предметом розгляду Полтавським окружним адміністративним судом справи №816/2226-13-а були інші правовідносини між іншими суб'єктами.

В контексті наведеного та застосування у зв'язку з цим приписів законодавства з питань бухгалтерського обліку, суд вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 07.07.2011 року №К-25801/08. Так, виходячи з правової позиції ВАС України, первинні документи, які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

Виходячи з цього, надані в даному випадку первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реального вчинення господарської операції. Однак, з огляду на сказане, підтвердити реальність господарських відносин позивача з ТОВ СУРП "Вектор-М" не є можливим.

Формування валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

У зв'язку з цим суд вважає, що надані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання Товариством товарів, робіт чи послуг від ТОВ СУРП "Вектор-М".

Відтак, враховуючи специфіку та особливості зазначених операцій, наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не носили реальний характер, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари, роботи чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів, робіт або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - фактичного придбання товарів, робіт чи послуг з метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, висновок Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000382230 №0000372230 від 02 вересня 2013 року немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом за вказаним договором та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод, а отже підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині, що ґрунтується на зазначених висновках Акту перевірки за цим епізодом, не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.69,70,71, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-Торг" - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук