Постанова № 38521401, 15.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року 810/2082/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання – Роздобудько Я.В., за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Гетьман»

до Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т АН О В И В:

ТОВ фірма «Гетьман» звернулось до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області з вимогами визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.12.2013 р. №0006142200 та від 19.12.2013 р. №0006162200.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ фірма «Гетьман» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Укрмясторг» за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. За результатами перевірки від 29.11.2013 р. складено акт №1358/2200/30651961 (далі – Акт перевірки).

На підставі висновків, зроблених за наслідками перевірки Переяслав-Хмельницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийняті податкові повідомлення рішення: №0006142200 від 19.12.2013 р., яким визначено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 23939,81 грн., в тому числі 15959,87 грн. за основним платежем та 7979,94 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0006162200 від 19.12.2013 р., яким визначено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 27530,78 грн., в тому числі 18353,85 грн. за основним платежем та 9176,93 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказує, що ТОВ фірма «Гетьман» не погоджується з висновками Акту перевірки та вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач – Переяслав-Хмельницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області свого представника в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ фірма «Гетьман» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Укрмясторг» за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. За результатами перевірки від 29.11.2013 р. складено акт №1358/2200/30651961 в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, встановлено його заниження всього у сумі 18353,85 грн., у тому числі за: ІІІ кв. 2011 р. у сумі 18353, 85 грн., у тому числі за: ІІІ кв. 2011 р. у сумі 18353,85 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства;

- п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 15959,87 грн., в т.ч. по періодах: у вересні 2011 р. – 15959,87 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Переяслав-Хмельницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення №0006142200 від 19.12.2013 р., яким визначено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 23939,81 грн., в тому числі 15959,87 грн. за основним платежем та 7979,94 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0006162200 від 19.12.2013 р., яким визначено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 27530,78 грн., в тому числі 18353,85 грн. за основним платежем та 9176,93 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд зазначає наступне.

Суд вважає, що витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення понесених витрат до складу валових.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Укрмясторг» (Продавець) та ТОВ фірма «Гетьман» (Покупець) був укладений договір №2605/11 від 26.05.2011 р. Згідно договору Продавець зобов’язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця товар, а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплати його на умовах даного Договору.

Судом встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «Укрмясторг» зареєстрований як юридична особа та на момент укладення та виконання господарських договорів товариство мало правоздатності та дієздатності.

Оплата за даним договором здійснювалася позивачем шляхом безготівкового перерахування коштів, що підтверджується виписками/особовими рахунками, що сторонами не заперечується.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Укрмясторг» на адресу позивача виписані податкові накладні, що підтверджуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, фінансово-господарські операції між ТОВ «Укрмясторг» та ТОВ фірма «Гетьман» підтверджуються: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також документи, що є доказами здійснення господарських операцій за договором №2605/11 від 26.05.2011 р., а саме: журнал проводок за вересень 2011 р. – де вказано рух товару на склад у вересні 2011 р. – м’яса яловичини, що отримало від ТОВ «Укрмясторг» , карта рахунок 206 де вказано рух товару із складу на виробничий цех в вересні 2011 р. – м’яса яловичини, що отримано від ТОВ «Укрмясторг», реєстр отриманих податкових накладних

Позивач в свою чергу надав суду докази законності оформлення та отримання податкового кредиту (докази отримання м’яса, яловичини, його переробки, продаж виготовленої продукції з його м’яса в торгові мережі контрагентів.

Як вбачається з матеріалів справи, товар знаходився в м. Ватутіна, Черкаської області. Товар перевозився продавцем та був доставлений в м. Березань Київської області на виробничі потужності товариства. Перевезення товару відбулося транспортом продавця по маршруту: м. Ватутіно Черкаської області – м. Березань Київської області, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Судом встановлено, що товар м'ясо яловичини був придбаний та з нього виготовлена м’ясна продукція, що відповідно направлена на мережу магазинів – «Велика Кишеня», а саме, до ТОВ «ФудМаркет», що є постачальником продукції до цих мереж магазинів.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ фірма «Гетьман» використовувала і використовує у своїй діяльності приміщення, загальною площею 1093,51 кв.м., яке використовується як власні виробничі потужності, як цілісний м’ясопереробний комплекс, що спеціалізується на заготівлі худоби, тушок худоби як сировини та переробки м’яса та м’ясопродуктів, виробництво ковбасних, м’ясних продуктів та інших продуктів з м’яса.

Підприємство має внутрішньоорганізаціну структуру, яка виконує функції по заготівлі великої рогатої худоби та свиней, виробництво та реалізація готової продукції.

У комплексі функціонують забійний цех, цех обвалки, ковбасний та напівфабрикат ний цех, лабораторія, холодильні камери, склади готової продукції та склади сировини, що поступила для переробки, що входять до складу комплексу з холодильними установками.

Судом встановлено, що ТОВ фірма «Гетьман» у перевозках забезпечує себе своїми автомобілями, в т.ч. спеціальними та спеціалізованими. На вересень місяць 2011 р. на підприємстві ТОВ фірма «Гетьман» працювало 58 чоловік, на теперішній час 68 чоловік, що підтверджується матеріалами справи.

Суми податку на додану вартість яка була сплачена позивачем за вказаними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вбачається з матеріалів справи, що контрагенти позивача – ТОВ «Укрмясторг» було зареєстровано як платники податку на додану вартість та мало право видавати податкові накладні під час господарських відносин з позивачем.

Отже, позивачем податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Укрмясторг» сформовано правомірно, а отже податкове повідомлення-рішення №0006142200 від 19.12.2013 р. винесено протиправно та має бути скасовано.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, у тому числі на фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Як було вищевказано, валові витрати позивача підтверджені належним чином оформленими документами бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Укрмясторг».

Таким чином, валові витрати позивача сформовані правомірно, а тому податкове повідомлення-рішення №0006162200 від 19.12.2013 р .винесено протиправно, а тому має бути скасовано.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визначити протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0006162200 від 19.12.2013 р.

3. Визначити протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0006142200 від 19.12.2013 р..

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Гетьман» сплачений судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В. Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 квітня 2014 р.