Ухвала суду № 3852074, 20.05.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-17946/08 р. Головуючий у першій інстанції: Морозов С.М.

Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Бєлової Л.В., Умнової О.В.,

при секретарі: Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 28.02.2008 року у справі за позовом Державного підприємства «Медико-технічний центр «Медатом» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ДП «МТЦ «Медатом» звернулися до Господарського суду м. Києва з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду м. Києва від 28.02.2008 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено додаткову позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ДП «МТЦ «Медатом» за період з 01.08.2001 року по 01.05.2002 року, внаслідок чого складено акт № 36/26-10/20077938 від 15.03.2004 року.

На підставі вищезазначеного акту були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000302601/0/0 від 17.03.2004 року, яким за порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 319 755,00 грн. (в тому числі 213 170,00 грн. основний платіж, 106 585,00 грн. штрафні (фінансові) санкції); № 0000312601/0 від 17.03.2004 року - за порушення пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15 739,00 грн. (в тому числі 10 493,00 грн. основний платіж, 5 246,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

В ході розгляду скарг поданих позивачем в адміністративному порядку, рішенням ДПА у м. Києві № 4114/10/25-04 від 03.08.2004 р. були збільшені штрафні санкції по податку на прибуток, внаслідок чого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302601/1 від 11.08.2004 р. яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 426 340,00 грн. (в тому числі 213 170 грн. основний платіж та 213 170 грн.).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, а апеляційна інстанція погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

У період з 01.08.2001 р. по 01.05.2002 р. між позивачем та ТОВ „Велес" здійснювалися поставки продукції, суму витрат за якими було віднесено до складу валових витрат, а за виданими податковими накладними до складу податкового кредиту було віднесено відповідну суму податку на додану вартість.

Нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток здійснено у зв'язку з неприйняттям в якості первинних документів, що підтверджують здійснення господарської діяльності, документів отриманих позивачем від ТОВ «Велес» саме на тій підставі, що згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 2-2692/03 від 11.06.2003 р. визнано недійсним протокол № 6 зборів учасників ТОВ «Велес» від 25.04.2001 р. про призначення на посаду директором товариства ОСОБА_1. та фінансово-господарські документи ТОВ «Велес» на яких міститься підпис від імені директора ТОВ «Велес» ОСОБА_1.

Донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток згідно рішення № 0000302601/0/0 від 17.03.2004 р. здійснено відповідачем за висновками викладеними у п. 2.2 Акту перевірки в частині неправомірності віднесення відповідних сум до складу валових витрат. Зокрема, в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством до складу валових витрат у 3, 4 кварталах 2001 р., 1, 2 кварталах 2002 р. безпідставно віднесено витрати на придбання матеріальних цінностей на суму 713 900,00 грн., яка не підтверджена відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

П. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Ст. 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вимог пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Витрати в сумі 713 900,00 грн. понесені підприємством у зв'язку із придбанням ДП «МТЦ Медатом» у ТОВ «Велес» медпрепаратів на загальну суму 713 948, 45 грн. На підтвердження суми витрат за вказаними операціями до матеріалів справи надано видаткові накладні, банківські виписки. Крім того, в матеріалах справи мається висновок судово-бухгалтерської експертизи КНДІСЕ № 2645/2646 від 18.04.2005 р. яким спростовані висновки акту перевірки щодо непідтвердження валових витрат в розмірі 713 900 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

Податкові накладні у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи та містять усі обов'язкові реквізити. Вказані податкові накладні виписані на виконання зобов'язань щодо придбання позивачем у ТОВ «Велес» медпрепаратів. Отримання товару підтверджується видатковими накладними, оплата проведена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками що у належним чином засвідчених копіях наявні в матеріалах справи, у складі ціни придбаного товару ДП «МТЦ Медатом» було сплачено податок на додану вартість.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Посилання відповідача на рішення Шевченківського районного суду м. Києва суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги, оскільки дане рішення прийняте вже після здійснення операцій з позивачем. Визнання недійсними протоколу зборів учасників ТОВ «Велес» від 25.04.2001 р. про призначення на посаду директором товариства жодним чином не впливає на угоди, що укладались таким підприємством раніше.

На момент виконання зобов'язань підприємство знаходилося в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону). За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що сума податкового кредиту ДП «Медико-технічний центр «Медатом» за період з 01.08.2001 р. по 01.05.2002 р. сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Велес», зареєстрованого платником податку на додану вартість.

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Окрім того, відповідачем не доведено належними доказами несплату податку на додану вартість ТОВ «Велес» у встановленому законом порядку до бюджету. Не надано суду акту перевірки вказаного підприємства, яким виявлено несплату податку у відповідному періоді, не надано суду доказів прийняття рішення про донарахування виявленої недоплати.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

За таких підстав апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 28.02.2008 року у справі за позовом Державного підприємства «Медико-технічний центр «Медатом» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва - відмовити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 28.02.2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: