Ухвала суду № 38520565, 29.04.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/1-62/12-к Головуючий у 1-й інст. Стратович Олександр Володимирович

Категорія ч.1 ст.286 КК України Доповідач Гузовський О. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року м. Житомир

Колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого...................Гузовського О.Г.,

суддів..............Ляшука В.В., Крижанівського В.В.

прокурора.........................Науменка І.В.

представника

потерпілого…ОСОБА_9, ОСОБА_6

засудженої…….………….ОСОБА_8

захисника………….….…...ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_8 та представника потерпілого ОСОБА_9 на вирок Олевського районного суду Житомирської області від 09.01.2014 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Олевськ Житомирської області, українку, громадянку України, освіта вища, заміжню, на утриманні двоє малолітніх дітей, не працюючу, мешканку АДРЕСА_1,

- засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400,00 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 2 (два) роки;

Застосовано п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року № 3680і звільнено засуджену ОСОБА_8 від призначеного судом кримінального покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_8 залишено підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області код 25574601 р/р 31258272211843 банк одержувач УДК в Житомирській області МФО 811039 - 450, 24 гривень судових витрат за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу та 450, 24 гривень судових витрат за проведення судової авто - технічної експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Олевського районного фінансового управління в Житомирській області на р/р № 31416544700460 в УДК в Житомирській області МФО 811039, код 02313364 1041,40 гривень понесених витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНІДЕСЕ) код ЄДРПОУ 02883096, 4869,00 гривень витрат пов'язаних з проведенням авто-технічної та транспортно -трасологічної експертизи.

Речовий доказ: автомобіль марки «ЗАЗ 11020632» номерний знак НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні, на штрафному майданчику в Олевському РВ УМВС України в Житомирській області - повернуто власнику ОСОБА_10

Цивільний позов представника потерпілого (ОСОБА_11) ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_8 шкоди заподіяної злочином в розмірі 42000,00 гривень залишино без розгляду, оскільки представник потерпілого не надав суду доказів, що потерпілому була завдана моральна (немайнова) та матеріальна шкода саме на таку суму.

ВСТАНОВИЛА:

відповідно до вироку Олевського районного суду Житомирської області від 09.01.2014 року, ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що керуючи технічно - справним автомобілем «ЗАЗ 11020632» номерний знак НОМЕР_1, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_10, рухаючись по вул. Володимирській, в районі розташування будинку № 35 у м. Олевськ Житомирської області, водій - ОСОБА_8 в порушення вимог п. 2.3(б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в порушення п. 1.7 вказаних вище Правил не уділила особливу увагу наближенню до проїзної частини пішохода похилого віку, з явними ознаками інвалідності, в порушення вимог п. 12.3 цих же Правил, при виявленні небезпеки для руху, яку об'єктивно спроможна була завчасно виявити, не вжила негайних заходів для зменшення швидкості руху, аж до зупинки свого транспортного засобу, внаслідок чого передньою правою частиною автомобіля, скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_11, який користуючись опорною тростиною, перетинав проїзну частину з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля.

В апеляції адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вирок Олевського районного суду Житомирської області від 09.01.2014 року та постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_8 у вчинені злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України в зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину. Зазначає, що суд при вирішенні справи послався лише на докази які підтверджують винуватість ОСОБА_8 та не мотивував чому не бере до уваги докази які виправдовують її у вчинені даного злочину. Також посилається на те, що при постановленні вироку допущена неповнота судового слідства, що ставить під сумнів кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ч.1 ст. 286 КК України, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення суду про визнання особи винною у вчиненні злочину.

В апеляції представник потерпілого ОСОБА_9 просить вирок Олевського районного суду Житомирської області від 09.01.2014 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до іншого суду. Вважає, що даний вирок є незаконним, необґрунтованим, а також суддя упереджено віднісся до даного розгляду справи, допустив суттєву неповноту розгляду справи. Вважає, що суд незаконно скасував свою постанову, якою призначив повторну комісійну експертизу у Головному бюро СМЕ МОЗ України щодо визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_11, та не направив дану постанову учасникам, чим позбавив права оскаржити. Вважає також, що суд необґрунтовано застосував до ОСОБА_8 закон «Про амністію» у 2011 році п. «В» та залишив без розгляду цивільний позов в інтересах ОСОБА_11 в розмірі 42 тис. грн., а 82 тис. грн., згідно пред'явленого позову.

На апеляційну скаргу представника потерпілого надійшло письмове заперечення від прокурора Горпініча В.В. В якому зазначає, що вирок є законним, обґрунтованим стверджуючи, що посилання представника потерпілого ОСОБА_9 на призначення і проведення повторної судово-медичної експертизи в Головному бюро СМЕ МОЗ України на предмет уточнення і визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень отриманих потерпілим ОСОБА_11 під час дорожньо-транспортної пригоди з врахуванням їх наслідків є безпідставним. В матеріалах справи наявний висновок комісійної судово-медичної експертизи № 112 від 16.10.2012 року і в проведенні додаткової судово - медичної експертизи Головним бюро СМЕ МОЗ України у м. Київ немає необхідності, оскільки тяжкість тілесних ушкоджень, які були заподіяні потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вже встановлено, як і загальна втрата працездатності потерпілого. Заперечив також проти посилання представника потерпілого на те, що суд незаконно і необґрунтовано застосував до ОСОБА_8 Закон України «Про амністію у 2011 році», оскільки ОСОБА_8 не визнала свою вину, не розкаялась, не відшкодувала збитки потерпілому. ОСОБА_8 вчинила злочин 06.06.2011 року і на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2011 році», тобто 28.07.2011 року, мала на утриманні дітей, яким не виповнилося 18 років. Також вважає необґрунтованими твердження представника потерпілого щодо незаконного та необґрунтованого залишення судом цивільного позову в інтересах ОСОБА_11 без розгляду, оскільки представником потерпілого (ОСОБА_11) ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_8 шкоди заподіяної злочином в розмірі 42000, 00 грн. в ході судового розгляду справи не були надані суду докази, які підтверджують, що потерпілому була завдана моральна (не майнова) та матеріальна шкода на суму 42000, 00 грн.

Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_7 який підтримав свою апеляцію з наведених в ній мотивів, та заперечив проти задоволення апеляції представника потерпілої, засуджену ОСОБА_8, яка підтримала апеляцію адвоката і заперечила проти задоволення апеляції представника потерпілого, представників потерпілого ОСОБА_9 та ОСОБА_6, які підтримали апеляцію ОСОБА_9 та заперечили проти задоволення апеляції адвоката ОСОБА_7, міркування прокурора який заперечуючи проти задоволення апеляцій визнав частково обгрунтованою апеляцію представника потерпілого в частині незаконного залишення без розгляду цивільного позову, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція адвоката підлягає задоволенню частково, а апеляція представника потерпілого до повного задоволення з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 334 КПК України/в ред. 1960 р./, мотивувальна частина обвинувального вироку, крім іншого, повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою - підстави для цього.

Судом першої інстанції ці вимоги Закону проігноровані, в мотивувальній частині повністю відсутня фабула вчиненого злочину. Замість цього, суд навів у вироку в неповному обсязі формулювання обвинувачення не доведене в суді, як того вимагає закон, а те, у якому ОСОБА_8 обвинувачувалась слідчими органами, без зазначення часу вчинення злочину та його наслідків.

Таким чином, ОСОБА_8 зазсуджена судом першої інстанції вироком, у якому відсутні формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, час вчинення злочину, визнані судом доведеними наслідки від злочину, докази, на яких грунтується висновок суду, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази, що є очевидним порушенням, як ч.1 ст.334 КПК України/в ред. 1960 р./ та ст. 22 КПК України/в ред. 1960 р./ України, яка вимагає виявляти як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, так і права останньої на захист, оскільки засуджена має знати повний обсяг обвинувачення визнаного судом доведеним та за яким її засуджено.

Більш того, незважаючи на те, що під час судового слідства перед судом неодноразово ставилось питання про необхідність ретельного дослідження тяжкості тілесних ушкоджень та відсоток втрати загальної працездатності потерпілим, суд у вироку без зазначення будь-яких власних висновків з'ясування цих обставин, обмежився лише наведенням всіх висновків судово-медичних експертиз без належної оцінки, визначивши таким чином їх, в порушення вимог ч.2 ст.67 КПК України/в ред. 1960 р./, як докази, що мають наперед визначену силу.

Крім того, відповідно до вимог п.7 ч.1 ст. 324 та ч.1 ст.328 КПК України/в ред. 1960 р./, постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Залишення позову без розгляду передбачено лише при виправданні підсудного за відсутністю в його діях складу злочину/ч.3 ст.328 КПК України /в ред. 1960 р./ та якщо в судове засідання не з'явиться цивільний позивач або представник його інтересів/ч.1 ст.291 КПК України/в ред. 1960 р./.

Суд першої інстанції за надуманих мотивів, в порушення наведених вимог Закону, залишив цивільнй позов представника потерпілого (ОСОБА_11) ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_8 шкоди заподіяної злочином в розмірі 42000,00 гривень без розгляду з мотивів ненадання представником потерпілого доказів, що завдана моральна (немайнова) та матеріальна шкода саме на таку суму, зазначивши про це в резолютивній частині вироку. В мотивувальній частині вироку взагалі відсутнє будь-яке мотивування щодо цивільних позовів.

Судом також без достатніх підстав та врахування вимог п. «є» ч.1, 4 ст.4 Закону «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 р., з послідуючими змінами, застосовано п. «В» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року № 3680і звільнено засуджену ОСОБА_8 від призначеного судом кримінального покарання, мотивувавши це лише тим, що ОСОБА_8 вчинила злочин 06.06.2011 року.

Наведені порушення закону дають підстави для скасування вироку щодо ОСОБА_8 в повному обсязі з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд в той же суд.

При новому судовому розгляді суду першої інстанції усунути зазначені недоліки та перевірити належним чином інші доводи апеляційних скарг.

З уваги на наведене, керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_8 задовольнити частково, а представника потерпілого ОСОБА_9 повністю.

Вирок Олевського районного суду Житомирської області від 09 січня 2014 року щодо ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

Судді: