Постанова № 38517930, 08.11.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2013 року справа № 811/2313/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом Приватного підприємства «Сіті Пайп Інжиніринг»

до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.04.2013 року №0000400227, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Сіті Пайп Інжиніринг» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 19.04.2013 року №0000400227.

В судовому засіданні 17.09.2013 року усною ухвалою було здійснено заміну відповідача – Кіровоградську ОДПІ Кіровоградської області ДПС на правонаступника Кіровоградську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеному в акті перевірки, оскільки господарські операції з контрагентом – ТОВ «Весна» мали реальний характер, вказаний контрагент на час видачі податкових накладних перебував в Єдиному державну реєстрі і був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Позивачем зазначено, що господарській операції між ПП «Сіті Пайп Інжиніринг» та ТОВ «Весна» підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Угоди укладені між позивачем та ТОВ «Весна» недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкове повідомлення - рішення винесене з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Відповідачем до суду надано письмове заперечення, відповідно до якого позов ним не визнається в повному обсязі з наступних підстав.

Так, відповідачем зазначено, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ПП «Сіті Пайп Інжиніринг» встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом – ТОВ «Весна» не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесені за результатами перевірки податкове повідомлення – рішення, прийняте згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Представники позивача та відповідача подали заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с.253-254).

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що від обох сторін у справі заявлено до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності суд ухвалив здійснювати судовий розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, долучені до справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПП «Сіті Пайп Інжиніринг» зареєстроване в органах державної влади 02.11.2009 року за №1444102000000, взято на податковий облік в Кіровоградській ОДПІ 03.11.2009 року за №9711 та у перевіряємий період було платником податку на додану вартість (а.с.6).

На підставі наказу Кіровоградської ОДПІ від 01.04.2013 року №701 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Сіті Пайп Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Весна» за квітень – травень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №42/22-7/36793443 від 08.04.2013р., в якому зафіксовано, що позивачем під час здійснення господарської діяльності було допущено порушення п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв’язку з придбанням товарів та послуг, чим завищено суму податкового кредиту за квітень 2012 року на 8000,00 грн. та за травень 2012 року на 28742,00 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі на 36742,00 грн. (а.с.6-16).

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на висновках актів ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Весна» щодо підтвердження господарських відносин з суб’єктами господарювання №5726/22-9/30305270 від 26.12.2012 року та №553/22-5/30305270 від 08.02.2013 року, відповідно до яких встановлено, що ТОВ «Весна» є вигодотранспортуючим суб’єктом (транзитером) – суб’єкт господарювання (платник ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодо формуючим суб’єктом та вигодо набувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов’язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом незначна (+ 0,5%), економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється чи від окремих операцій, що вони здійснюють – відсутня. Правочини, укладені ТОВ «Весна» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб (а.с.172-183).

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено податкове повідомлення – рішення №0000400227 від 19.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 45928,00 грн. в тому числі за основним платежем – 36742,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 9186,00 грн. (а.с.17).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом - Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В пункті 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України). Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме податкові накладні (а.с.25-26), позивачем (покупець за договором) та ТОВ «Весна» (продавець за договором), належним чином складені на виконання укладеного між ними договору поставки товару (труби в асортименті та зварювальні апарати) (а.с.74-75).

На дату складання податкових накладних ТОВ «Весна» зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та було платником податку на додану вартість (а.с.175, зворот).

Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується видатковими накладними (а.с.27, 29-30) та банківськими виписками (а.с.144-152).

Крім того, матеріалами справи встановлено, що придбаний товар позивач зберігав в орендованому приміщенні за адресою – м. Кіровоград, вул. В’ячеслава Чорновола, 2В. Вказане приміщення орендується на підставі договору оренди від 05.07.2011 року, укладеного між позивачем (орендар за договором) та ТОВ «Комунальник - Сервіс» (орендодавець за договором) (а.с.95-96).

Фактичне виконання сторонами умов договору оренди підтверджується: актом про передачу нерухомого майна (а.с.98) та платіжними дорученнями (а.с.119-141).

Відповідно до ліцензії інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві ПП «Сіті Пайп Інжиніринг» має право проводити монтаж водопроводу та каналізації.

Придбані у ТОВ «Весна» зварювальні апарати відповідачем оприбутковані (а.с.104-105,107) та використовуються у власній господарській діяльності при виконанні будівельно-монтажних робіт по монтажу водопроводу та каналізації.

На підтвердження цього відповідачем до матеріалів справи долучено договір №1/01/13 від 10.01.2013 року укладеного між КП «Кіровоградрембудмонтаж» (замовник) та ПП «Сіті Пайп Інжиніринг» (підрядник), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується власними силами виконати будівельно-монтажні роботи по монтажу напірної каналізації (а.с.226-231).

Виконання та оплата по вищевказаному договору підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю, розрахунком загальновиробничих витрат та довідкою АТ «УкрСиббанк» (а.с.81-91, 232).

Також, матеріалами справи встановлено, що придбані у ТОВ «Весна» труби та комплектуючі позивач реалізував ТОВ «Укрпідводтрубопровідбуд» та КП «Міськтепловоденергія».

На підтвердження вищенаведеного позивачем до матеріалів справи долучено договір купівлі-продажу №1 від 28.03.2012 року, податкові та видаткові накладні та рахунки на оплату (а.с.28, 31, 80, 92-94, 206-209, 220-223).

Отже, матеріалами справи доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, матеріалами справи підтверджено необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену позивачем суму ПДВ у розмірі 36742,00 грн. до податкового кредиту в квітні та травні 2012 року що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно ст. 198 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного

Суд враховує, що податковим органом обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Приватного підприємства «Сіті Пайп Інжиніринг» задовольнити.

2.Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0000400227 від 19.04.2013 року.

3.Присудити Приватному підприємству «Сіті Пайп Інжиніринг» (код ЄДРПОУ – 26793443) судові витрати в розмірі 460,00 грн., зобов’язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 460,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.В. Жук