Рішення № 38517226, 24.04.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1173/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/1247/14

Головуючий у 1-й інстанції Бондаренко О. В.

Доповідач Кузнєцова О. Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Хіль Л.М., Чічіля В.А.

при секретарі Колодюк О.П.

за участю представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» Жукової В.П., представника відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 5 березня 2014 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вказаним позовом та просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №б/н від 11 березня 2008 року у розмірі 27 135,52 грн. та понесені судові витрати у розмірі 346,59 грн.

Посилалось на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 11 березня 2008 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення , що відповідає строку дії картки.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов вказаного договору станом на 25 травня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 27 135,52 грн.

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом та прохав визнати кредитний договір №б/н від 11 березня 2008 року недійсним через його невідповідність вимогам законодавства про його зміст та форму.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 5 березня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 27 135, 52 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму сплаченого судового збору у розмірі 271,36 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Вказане рішення місцевого суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3 та прохав його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити. Посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.

Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до укладеного договору без номера від 11.03.2008 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення , що відповідає строку дії картки.

Згідно пункту 9.12 умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонгується на такий самий термін.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 умов вказаного договору станом на 25 травня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 27 135,52 грн.

У лютому 2014 року ОСОБА_3 подав до суду клопотання про застосування строків позовної давності.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір на момент розгляду справи у суді не розірваний та продовжує свою дію, а строки позовної давності не підлягають застосуванню.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH) та що боржник з 14 травня 2008 року не сплачував чергові платежі, а дія картки повинна була закінчитись 31 березня 2009 року.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6- 14 цс 14) відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Проте, в суді апеляційної інстанції встановлено, що фактично ОСОБА_3 платіжна картка не видавалась, а кредитні кошти ним були отримані готівкою в касі Кіровоградської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» (відділення №40) 11 березня 2008 року в сумі 5000 грн. на 12 місяців.

Таким чином, обрахування строку позовної давності слід вести з 12 березня 2009 року. Виходячи з цього, строк позовної давності сплинув 12 березня 2012 року.

З урахуванням того, що позовні вимоги були пред'явлені лише 30 травня 2013 року, то вони були пред'явлені з порушенням строків позовної давності.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позовна давність не сплинула, оскільки строк договору не закінчився, а строк дії картки відповідає строку дії договору, не ґрунтується на умовах договору та обставинах справи.

Внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи, судом першої інстанції було ухвалено помилкове рішення в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», яке відповідно до ст. 309 ЦПК України в цій частині підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність укладеного кредитного договору законодавству є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний кредитний договір цілком відповідає чинному законодавству , він укладений у повній відповідності до вимог ст. 638 ЦК України, норми якої встановлюють , що договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Так, згідно анкети-заяви позичальником зазначено , що він ознайомлений і згоден з умовами кредитування .

Його підпис підтверджує факт надання йому повної інформації про умови кредитування у Приватбанку , а саме : мету, для якої кредит може бути витрачений, форми його забезпечення , наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, тип відсоткової ставки , суму , на яку кредит може бути виданий.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про невідповідність кредитного договору чинному законодавству не дають підстав вважати, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, а відтак в наведеній частині апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3,4, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 5 березня 2014 року в частині стягнення заборгованості по кредитному договору та судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат- відмовити.

В іншій частині рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 5 березня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді Л.М. Хіль

В.А. Чічіль