Постанова № 38512786, 28.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2014 року № 813/7996/13-а

о 17 год., 30 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1,доСамбірської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Стародуб В.Я.провизнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Самбірської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, у якому із врахування заяви про уточнення позовних вимог просив визнати протиправним і скасувати наказ, поновити на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, поштові видатки та моральну шкоду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.07.2013 року його попереджено про наступне звільнення з посади у зв'язку із реорганізацією відповідача. При звільнені позивачу не було запропоновано іншої посади. На роботі залишено осіб, які не мають відповідної освіти та стажу роботи в порівняні із позивачем.

Власник або уповноважений ним орган при вивільнені працівників у випадках змін в організації виробництва і праці повинен дотримуватися вимог ст. 42 КЗпП України, якою встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишені на роботі надається категорії працівників, що передбачені у ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

Відповідачем не було враховано, що серед усіх посадовців позивач був найбільш кваліфікованим та досвідченим працівником.

Оскаржуваний наказ підлягає, скасуванню як незаконний одночасно з декількох підстав: у зв'язку з тим, що при звільненні позивача з посади, не враховано його переважного права на залишення на роботі та не було запропоновано йому переведення на іншу посаду.

Позивач, представник позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду додаткові пояснення, докази, просили суд задоволити позов повністю.

Позиція відповідача викладена в запереченні на адміністративний позов, відповідач вказує про правомірність звільнення з посади позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки таке проведено у відповідності з вимогами чинного трудового законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, надав суду додаткові пояснення, докази, просив суд в задоволені позов відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

05.07.2013 року згідно наказу відповідача «Про питання реорганізації ДПІ у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби та порядок підписання документів під час реорганізації» за № 213 розпочато реорганізацію (шляхом приєднання) Державної податкової інспекції у самбірському районі Львівської області Державної податкової служби.

19.07.2013 року позивач ознайомився із попередженням про наступне звільнення із займаної посади 19.09.2013 року згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

18.09.2013 року профспілковим комітетом відповідача розглянувши подання про звільнення з роботи згідно протоколу за № 1 надано згоду на звільнення в тому числі позивача.

30.09.2013 року наказом відповідача за № 23-о «Про звільнення у зв'язку з скороченням штатної чисельності», наказано у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності відповідача звільнити з займаної посади головного державного податкового інспектора юридичного відділу 30 вересня 2013 року - ОСОБА_1 (п. 1 ст. 40 КЗпП України) розпочати реорганізацію ДПА у Львівській області та підпорядкованих їй державних податкових інспекцій у містах, районах, районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та спеціалізованих державних податкових інспекцій.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Згідно ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього ж Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно ст. 49/2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються подання чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду наступні докази:

- копію листа погодження кандидатур від 29.07.2013 року, у якому відповідач просить надати згоду на призначення в порядку переведення працівників згідно списку зазначену в цьому ж листі;

- оригінал довідки за № 539/0500-30/30 від 30.09.2013 року про середню заробітну плату позивача;

- копію трудової книжки позивача;

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, дочки позивача.

Представником відповідача надано в заперечення позовних вимог надано суду наступні докази:

- копію протоколу за №1 від 18.09.2013 року засідання профспілкового комітету відповідача про розгляд подань про звільнення з роботи працівників;

- копію попередження про наступне вивільнення позивача;

- копію наказу ДПС України від 03.06.2013 року за № 31 «Про реорганізацію територіальних органів Державної податкової служби у Львівській області»;

- копію наказу відповідача від 05.07.2013 року за № 213 «Про питання реорганізації ДПІ у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби та порядок підписання документів під час реорганізації»;

- копію Постанови КМ України від 20.03.2013 року за № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів»;

- копію тимчасового штатного розпису відповідача на 2013 рік;

- копію штатного розпису відповідача;

- копію зведено інформації про працівників відповідача;

- копію наказу про зняття позивачу дисциплінарного заходу;

- копію штатного розпису на 2014 рік;

- копії посадових інструкцій.

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивачем про те, що причиною звільнення були реорганізація та скорочення чисельності працівників відповідача. Позивач спростовує вказані обставини тим, що станом на 01.07.2013 року у відповідача налічувалось 81 працівник. Юридичний відділ, в якому працював позивач, складався з начальника відділу, головного державного інспектора та старшого державного інспектора, тобто 3 працівників. Позивач працював головним державним податковим інспектором. Після реорганізації юридичний відділ змінили на юридичний сектор, який складається з завідувача сектору та головного державного інспектора (2 посади), з яких залишилась посада - головний державний інспектор, тобто посада яку займав позивач. Відповідно вказані посади головного державного інспектора юридичного відділу (яку обіймав позивач) в результаті реорганізації відповідача скорочено не було.

Відсутністю факту скорочення посади головного державного податкового інспектора юридичного відділу в результаті реорганізації відповідач обґрунтовує протиправність спірного наказу та незаконність його звільнення.

Жодних пропозицій щодо наявних посад у структурі Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції позивачу запропоновано не було, що не узгоджується із приписами ст. 49-2 КЗпП України про пропозицію працівникові іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації. Незважаючи на те, що посада, яку обіймав позивач скороченою не була, йому також не запропоновано жодної іншої роботи.

Згідно запису в трудовій книжці позивач розпочав свою трудову діяльність у податковій з 03.04.2001 року.

Згідно листа погодження кандидатур відповідачем залишено на посадах: ОСОБА_4, яка має неповну вищу освіту за спеціальністю товарознавство, ОСОБА_5, яка зі слів позивача має менший стаж роботи (з 09.11.2005 року), ОСОБА_6, яка зі слів позивача має менший стаж роботи (з 29.12.2003 року), ОСОБА_7, яка зі слів позивача має менший стаж роботи (з 27.02.2003 року), ОСОБА_8, яка зі слів позивача має менший стаж роботи (з 19.01.2002 року), ОСОБА_9, який зі слів позивача має менший стаж роботи.

Вказані обставини представник відповідача жодними належними та допустимими доказами не спростував. Відповідно відповідач не спростував порушення ним переважного права позивача на залишення на роботі із врахуванням саме стажу роботи, кваліфікація, тощо.

Також відповідачем не спростовано те, що згідно із штатним розписом відповідача було передбачено 13 одиниць - посад головних державних податкових інспекторів, а згідно з тимчасовим штатним розписом на 2013 рік відповідачем передбачено 18 посад головних державних інспекторів, де зі слів позивача залишено осіб, які мають нижчу кваліфікацію ніж у нього, що свідчить про відсутність скорочення посад та порушення прав позивача.

В Довідці про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (частина II) від лютого 2009 року Вищий адміністративний суд України висловлює правову позицію, що при вивільненні працівників, на момент звільнення роботодавець має враховувати, зокрема, стаж роботи, освіту, кількість утриманців, крім того, суди мають звертати увагу на те, чи після звільнення працівника було прийнято працівників аналогічної кваліфікації.

Згідно абз. 1 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при вирішенні трудових спорів суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і чи, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При цьому мається на увазі, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.

Відповідачем всі вищевказані обставини при звільненні позивача не враховано, врахування таких в судовому засідання жодними доказами не доведено, а відтак позивач підлягає поновленню на роботі.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача в частині заподіяння йому моральної шкоди в розмірі 3000 грн., яку позивач пов'язує із відсутністю засобів до існування в результаті чого не мав можливості забезпечувати свою сім'ю, постійно виправдовуватись перед ріднею та знайомими доводячи про незаконність дій відповідача, оскільки позивач не позбавлений був можливості у період звільнення забезпечувати свою сім'ю. В даному випадку матеріальне становище позивача не є в причинному зв'язку із моральними стражданнями позивача, які позивачем не обґрунтовуються. Крім цього, зі слів позивача він отримував допомогу по безробіттю.

Також судом не враховуються позовні вимоги в частині відшкодування позивачу поштових витрат, оскільки такі не підтверджені по справі жодними належними та допустимими доказами.

Відтак вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 17161,92 грн. суд зазначає, що така підлягає стягненню, однак з утриманням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, а також сум отриманих у період перебування позивача на обліку в органі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Крім цього, щодо розрахунку вказаної суми розбіжностей між сторонами немає.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Позивачем належними та допустимими доказами спростовано підставу звільнення, відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено правомірність своїх дій та рішення.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасувати наказу відповідача за № 23-о від 30.09.2013 року «Про звільнення у зв'язку з скороченням штатної чисельності», поновлення на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 17161,92 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати наказ Самбірської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 23-о від 30.09.2013 року «Про звільнення у зв'язку з скороченням штатної чисельності».

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора юридичного сектору Самбірської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області з 30 вересня 2013 року.

4. Стягнути з Самбірської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 17161,92 грн. з утриманням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, а також сум отриманих у період перебування на обліку в органі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

5. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора юридичного сектору Самбірської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

6. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 05.05.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.