Постанова № 38512329, 23.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р. Справа№ 927/169/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників:

позивача: Мартиненко О.О. - пред. за дов. № 130Д-212/2014 від 17.02.2014;

відповідача: Криворучко Г.В. - пред. за дов. б/н від 20.01.2014.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіщенське"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2014 р.

у справі № 927/169/14 (суддя - Бобров Ю.М.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Благовіщенське"

про стягнення 52103,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2014 у справі №927/169/14 позов задоволено повністю: підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Благовіщенське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДПЗКУ-МТС" 47 540,00 грн. - основного боргу, 1 008,14 грн. - пені, 3 327,80 грн. - штрафу, 227,73 грн. - 3% річних, та 1827,00 грн. - судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати, з підстав порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення ст. 77 ГПК України не відклав розгляд справи, а ухвалив оскаржуване рішення з порушенням правил територіальної підсудності без з'ясування місцезнаходження відповідача, хоча представник відповідача не був присутній в судовому засіданні.

Як стверджує скаржник, суд першої інстанції не з'ясував місцезнаходження відповідача на підставі відомостей внесених до ЄДРЮО та ФОП у зв'язку з тим, що Протоколом №8 Позачергових Загальних зборів ТОВ "Благовіщенське" від 13.01.2014 змінило адресу місцезнаходження юридичної особи на 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська 57-А, оф.12, на підтвердження чого скаржником до апеляційної скарги додано Виписку з ЄДРЮО та ФОП станом на 17.01.2014, що територіально не відноситься до Чернігівської області. Відтак місцезнаходження юридичної особи було змінено раніше ніж порушено провадження у вказаній справі, однак ці обставини судом не були з'ясовані.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає, що на момент прийняття рішення судом першої інстанції в матеріалах справи були всі необхідні докази для вирішення даного спору, у зв'язку з чим суд першої інстанції не зобов'язаний був відкладати розгляд справи. Відповідач сам не заперечує того факту, що був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання.

Ухвалою від 24.03.2014 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 16.04.2014.

В судове засідання 16.04.2014 представники сторін з'явилися. В розгляді справи оголошено перерву до 23.04.2014.

В судове засідання 23.04.2014 представники сторін з'явилися

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Товариством з обмеженою відповідальністю „ДПЗКУ-МТС" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіщенське" про стягнення 52103,67 грн., з яких: 47 540,00 грн. - основного боргу, 1 008,14 грн. - пені, 3 327,80 грн. - штрафу, 227,73 грн. - 3% річних

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, на те, що відповідач, в порушення умов Договору про надання послуг № КОЧРГ-2/13 від 12.06.2013р., свої зобов'язання не виконав, а саме, в повному обсязі не оплатив виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість.

Відповідач відзиву на позов до суду першої інстанції не надав і, таким чином, не виконав вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 07.02.2014, який запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву та Довідку про включення до ЄДРЮО та ФОП та призначив справу до розгляду на 25.02.2014, проте відповідач належним чином повідомлений, не виконав вимоги ухвали суду, не надіслав до суду ніяких заяв та клопотань.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Благовіщенське" (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДПЗКУ-МТС" (виконавцем) було укладено Договір про надання послуг № КОЧРГ-2/13 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується, в порядку та на умовах Договору, на території сільськогосподарських угідь Замовника надати останньому послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на пальному Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

В пункті 1.2 Договору сторони визначили найменування с/г культури, площу угідь Замовника (обсяг), вартість послуг за 1 зібраний гектар та загальна вартість наданих послуг.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі актів передачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше ніж через 5 (п'ять) робочих днів з дати підписання відповідного акту.

Відповідно до п. 7.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р.

Позивач надав відповідачу послуги на загальну вартість 52020,00 грн., проте відповідач здійснив оплату лише частково, в сумі 4 480,00 грн., у зв'язку з тим, що відповідач оплату за надані послуги повністю не здійснив, позивач звернувся з позовом до суду.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне:

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8443 від 06.11.2013р. на суму 30 420,00 грн. та №10062 від 13.12.2013р. на суму 21 600,00 грн., підписані сторонами та скріплені печатками сторін підтверджується, що позивач надав відповідачу послуги по збиранню сільгоспкультур на загальну вартість 52020,00 грн. Однак, відповідач 28.11.2013 здійснив часткову оплату за надані послуги в сумі 4 480,00 грн., тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 47 540,00 грн.

Варто зауважити, що відповідач в суді апеляційної інстанції не заперечував існування залишку боргу в заявленій відповідачем сумі.

На підставі викладеного судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 47 540,00 грн. - залишку боргу за Договором.

Позивач, просив стягнути з відповідача 3327,80 грн. - штрафу в розмір 7 %.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до п. 5.2 Договору за прострочення оплати наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення заборгованості, Замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь Виконавця штраф в розмірі 7 % від суми заборгованості.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3327,80 грн. - штрафу є правомірною тому, обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Крім того, позивач, просив стягнути з відповідача 1008,14 грн. - пені за період з 14.11.2013р. по 28.01.2014р., у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді за який стягується пеня.

Отже, в сукупності викладеного, можна зробити висновок, що п. 5.2 Договору сторони погодили сплату неустойки за порушення виконання зобов'язань до повного виконання Договору, до того ж, позивачем нараховано пеню з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України. (див. Постанову Верховного суду України від 27.04.2012 у справі №3-27/12).

На підставі викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача 1008,14 грн. - пені за період з 14.11.2013р. по 28.01.2014р. правомірно задоволена судом першої інстанції.

Також, позивач просить стягнути з відповідача у сумі 227,73 грн. - 3 % річних за період з 14.11.2013р. по 28.01.2014р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати 3 % річних від простроченої суми є способом захисту його майнового права та інтересу та не мають характеру штрафних санкцій, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Оскільки розрахунок позивача є обґрунтованим, то вимога про стягнення 227,73 грн. - 3 % річних за визначений позивачем період правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо доводів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі, то варто зазначити наступне:

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України (у редакції закону України від 02.12.2010 №2756-VI) місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку, а не місце її державної реєстрації, як помилково вважає відповідач.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області про порушення провадження у даній справі від 07.02.2014 призначено справу до розгляду на 25.02.2014, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та зобов'язано надати копію Довідки про включення до ЄДРПОУ та забезпечити особисту явку представника в судове засідання.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 19), уповноважений представник відповідача - «Янченко» 08.02.2014 за адресою: 15545, Чернігівська область, м. Дніпровське, вул. Радянська, 35, отримав ухвалу суду від 07.02.2014.

Крім того, копія позовної заяви направлялась позивачем відповідачу за вказаною адресою 28.01.2014, ця ж адреса міститься в Договорі та в позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України. (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Питання про те,що певні обставини перешкоджають розгляду справи вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Крім того, у випадку неподання відповідачем витребуваних судом документів, відкладення розгляду справи не є обов'язковим, оскільки, відповідно до норм ст. 75 ГПК України, якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Отже, на час розгляду справи в суді першої інстанції іншої адреси матеріали справи не містили. Проте, повідомлений належним чином відповідач про дату, час та місце розгляду справи вимоги ухвали суду не виконав, не надав та/або не надіслав до суду першої інстанції ніяких заяв чи клопотань. До того ж, в апеляційній скарзі відповідач, також, зазначив свою адресу місцезнаходження: 15545, Чернігівська область, м. Дніпровське, вул. Радянська, 35, та адресу для листування: 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 20, оф. 402.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та мають формальний характер, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, прийняте з дотриманням норм процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіщенське" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.02.2014 у справі № 927/169/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/169/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя Л.О. Кондес

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха