Ухвала суду № 38510240, 29.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 р. Справа № 876/3223/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

представника позивача Ларіонов Р.О.

представників відповідача Гладій О.Б.,Комарницького Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 року у справі за позовом Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000492301/2/17174 від 09.10.2009 р. (№0000492301/1/13149 від 05.08.2009 р., №0000492301/0/8134 від 19.05.2009 р.); №0000982301/1/21045 від 07.12.2009 р. (№0000982301/0/15794 від 18.09.2009 р.); №0000462301/3/22052 від 22.12.2009 року (№0000462301/2/17175 від 04.10.2009 р., №0000462301/1/12336 від 23.07.2009 р., №0000462301/0/7891 від 14.05.2009 р.), а також стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в загальній сумі 4669548,15 грн..

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що Державне підприємство «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» має право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, та наступне стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за червень 2008 р. - на суму 497195,52 грн., липень 2008 р. - на суму 414849,55 грн., вересень 2008 р. - на суму 416528,89 грн., жовтень 2008 р. - на суму 47860,00 грн., листопад 2008 р. - на суму 300611,56 грн., грудень 2008 р. - на суму 260963,22 грн., січень 2008 р. - на суму 23529,60 грн.; січень 2008 р. - на суму 155327,31 грн., лютий 2008 р. - на суму 10729,62 грн., березень 2008 р. - на суму 35330,05 грн., квітень 2008 р. - на суму 35530,33 грн., травень 2008 р. - на суму 119753,97 грн., червень 2008 р. - на суму 49127,73 грн., липень 2008 р. - на суму 212217,97 грн., серпень 2008 р. - на суму 85703,25 грн., вересень 2008 р. - на суму 24251,65 грн., жовтень 2008 р. - на суму 32752,24 грн., листопад 2008 р. - на суму 11916,70 грн., грудень 2008 р. - на суму 35554,14 грн., січень 2009 р. - на суму 634506,73 грн., лютий 2009 р. - на суму 52084,55 грн., березень 2009 р. - на суму 39973,94 грн., квітень 2009 р. - на суму 466666,67грн., травень 2009 р. - на суму 232775,41 грн., червень 2009 р. - на суму 346178,24 грн.; січень 2009 р. - на суму 127629,31 грн.., незалежно від факту сплати цього податку до бюджету за аналогічні податкові періоди своїми контрагентами за договорами - ТзОВ «Тіком», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Галілея», ВАТ НТК «Електронприлад», ТзОВ КНІФ «Композит», ТзОВ «Укренерго», ТзОВ «Західний авіаційний центр», МПП «Шаір В», ПП «СВ Трейдінг», ПП «Стимул» та іншими, та їх контрагентами по ланцюгах. Останні мають самостійні розрахунки з бюджетом із цього виду податку, самостійні зобов'язання по його сплаті та самостійне право на відшкодування з бюджету у порядку, передбаченому законом. Сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього та сплачується за підсумками відповідного періоду. Фактично, в основу перевірки покладено акти перевірок інших податкових інспекцій, без урахування обставин, при яких їх було складено. Первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки відповідача. Зазначене свідчить про необґрунтованість такий дій та їх упередженість. Також зазначається, що у січні 2009 р. позивач мав право стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в сумі 1075484,00 грн., а не в сумі 947854,69 грн., оскільки саме 1075484,00 грн. сплачено постачальникам товарів у попередньому податковому періоді - грудні 2008 р. Тому безпідставною є відмова у відшкодуванні податку на додану вартість на суму 127629,31 грн.. Просив позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові за № 0000492301/2/17174 від 09.10.2009 р. (№ 0000492301/1/13149 від 05.08.2009 р., № 0000492301/0/8134 від 19.05.2009 р.); № 0000982301/1/21045 від 07.12.2009 р. (№ 0000982301/0/15794 від 18.09.2009 р.); № 0000462301/3/22052 від 22.12.2009 року (№ 0000462301/2/17175 від 04.10.2009 р., № 0000462301/1/12336 від 23.07.2009 р., № 0000462301/0/7891 від 14.05.2009 р.). Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області на користь Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 4669548,15 грн.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Львові проведено невиїзні документальні перевірки з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за 2007 - 2008 роки, січень - травень 2009 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень - грудень 2008 року, січень - червень 2009 року.

За результатами перевірки складено акти за №162/23-4/07684556 від 18.05.2009 р. та № 340/23-4/07684556 від 18.09.2009 р. Також ДПІ у м. Львові проведено позапланову виїзну перевірку з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2009 р., про що було складено акт за №151/23-4/07684556 від 27.04.2009 р.

На підставі зазначених актів винесено відповідні їм податкові повідомлення-рішення №0000492301/2/17174 від 09.10.2009р.(№0000492301/1/13149 від 05.08.2009р., №0000492301/0/8134 від 19.05.2009р.);№0000982301/1/21045 від 07.12.2009р. (№0000982301/0/15794 від 18.09.2009р.) та №0000462301/3/22052 від 22.12.2009р. (№0000462301/2/17175 від 04.10.2009р.,№0000462301/1/12336 від 23.07.2009р., №0000462301/0/7891 від 14.05.2009р.).

Як вбачається зі змісту акту перевірки №162/23-4/07684556 від 18.05.2009 р. що між ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (покупцем) та ТзОВ «Тіком» (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу запасних частин та комплектуючих виробів до літаків за № 8-АР від 17.09.2007 р. та додаткову угоду до нього № 1 від 10.10.2007 р. На підставі вказаного договору, ТзОВ «Тіком» протягом січня, березня - вересня, листопаду 2008 року, відвантажило обумовлений договором товар, та виписало чотирнадцять видаткових накладних та чотирнадцять податкових накладних на загальну суму 13019164,01 грн., у т.ч. ПДВ 2169860,70 грн.. Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включено ТзОВ «Тіком» до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за січень, березень - вересень, листопад 2008 року.

Таким чином, на підставі отриманих податкових накладних, ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» сформувало податковий кредит січня, березня - вересня, листопаду 2008 року на загальну суму 2169860,70 грн. З акта перевірки випливає, що оплата товару за вказаними податковими накладними відбулась у травні 2008 р. на суму 5045306,90 грн. у т.ч. ПДВ 840884,48 грн. (податковим органом частково зараховано оплату суми ПДВ в розмірі 497195,52 грн.), у червні 2008 р. на суму 2489097,22 грн. у т.ч. ПДВ 414849,55 грн., у серпні на суму 2499173,35 грн. у т.ч. ПДВ 416528,89 грн., у вересні на суму 287160,00 грн. у т.ч. ПДВ 47860,00 грн., у жовтні на суму 1803669,33 грн. у т.ч. ПДВ 300611,56 грн., у листопаді на суму 1565779,19 грн. у т.ч. ПДВ 260963,22 грн., у грудні на суму 2489097,22 грн. у т.ч. ПДВ 414849,55 грн. Загальна сума оплати по вказаних податкових накладних склала 1961538,34 грн. та була включена ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до сум бюджетного відшкодування у червні, липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2008 р. та січні 2009 р.

Разом з тим, за результатами аналізу даних картки особового рахунку ТзОВ «Тіком» та показників декларацій з ПДВ за відповідні періоди, податковим органом встановлено що, внаслідок наявної у ТзОВ «Тіком» суми податкового кредиту, фактично сплачено до державного бюджету лише 25402,00 грн. Також встановлено, що за вказаними поставками товару ТзОВ «Тіком» є посередником, а постачальником матеріалів є ТзОВ «Комерційна фірма «Скіф-ЛТД» та ТзОВ «Фірма Порада ЛТД». За проведеними господарськими операціями із ТзОВ «Тіком», останніми сплачено до бюджету 15201,00 грн. та 5916,00 грн. відповідно. На підставі наведеного в акті перевірки зроблено висновок, що ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 2169860,70 грн., у т.ч. за січень 2008 р. на суму 46259,76 грн., березень 2008 р. на суму 387490,53 грн., квітень 2008 р. на суму 15340,00 грн., травень 2008 р. на суму 48105,23 грн., червень 2008 р. на суму 414849,55 грн., липень 2008 р. на суму 208322,36 грн., серпень 2008 р. на суму 416528,89 грн., вересень 2008 р. на суму 348471,56 грн., листопад 2008 р. на суму 284492,82 грн.. В результаті цього, на думку відповідача, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування (з врахуванням суми фактичної оплати постачальнику ТзОВ «Тіком») на загальну суму 1961538,34 грн. (у т.ч. за червень 2008 р. - на суму 497195,52 грн., за липень 2008 р. - на суму 414849,55 грн., за вересень 2008 р. - на суму 416528,89 грн., жовтень 2008 р. - на суму 47860,00 грн., за листопад 2008 р. - на суму 300611,56 грн., за грудень 2008 р. - на суму 260963,22 грн., за січень 2009 р. - на суму 23529,60 грн.), та завищено залишок від'ємного значення (ряд. 26 декларації), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 208322,36 грн. А тому, позивачем, на думку відповідача, порушено п. 1.3, п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналогічні порушення встановлені відповідачем і в акті перевірки № 340/23-4/07684556 від 18.09.2009 р. Так, протягом лютого - грудня 2007 р., січня - грудня 2008 р., січня - травня 2009 р. ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» отримало від постачальників ПП «Ренко-Плюс», ПП «Бі-Трейд», ТзОВ «Омега-Люкс», ПП «СВ Трейдінг», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Торгова компанія «Геніус», ТзОВ «Влада Дон», МПП «Шаір В», ВАТ НТК «Електронприлад», ПП «Стимул», НВК «Квант», ТзОВ КНІФ «Композит», ПП «Сігма Груп», ПП «Юрма Плюс», ТзОВ «Галілея», ТзОВ «Укренерго», ПП «Глобал Люкс», ПП «Пролог», ПП «Комфорт АВС», ПП «Ільвест Плюс», ТзОВ «Західний авіаційний центр», ТОВ «Тіком» товар, передбачений умовами відповідних договорів. На підставі отриманих податкових накладних, ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» сформувало податковий кредит у вказаних періодах на загальну суму 3000638,09 грн.. Також, з акту перевірки вбачається, що загальна сума оплати товару по вказаних податкових накладних склала 2580380,49 грн. та була включена ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до сум бюджетного відшкодування у січні - грудні 2008 р. та січні - червні 2009 р.. За результатами аналізу даних особових рахунків у відповідних періодах постачальників товару та їх контрагентів по ланцюгах, податковим органом було встановлено що, отримана у ціні товару сума податку на додану вартість була лише частково перерахована останніми до державного бюджету. При цьому сплачена до державного бюджету сума податку на додану вартість була меншою, ніж сума, отримана в ціні товару. На підставі наведеного в акті перевірки зроблено висновок, що ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» завищило від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 3000638,09 грн. у лютому - грудні 2007 р., січні - грудні 2008 р., січні - травні 2009 р., в результаті цього завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 2580380,49 грн. у січні - грудні 2008 р. та січні - червні 2009 р., та завищило залишок від'ємного значення (ряд. 26 декларації), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 420257,60 грн.

Як вбачається з акта перевірки №151/23-4/07684556 від 27.04.2009 р. підставою для відмови у здійсненні бюджетного відшкодування у січні 2009 року в сумі 127629,31 грн. слугувала оплата податкових накладних попередніх періодів лише в сумі 947854,69 грн. а не в сумі 1075484,00 грн.. Оплата товару, на вказану різницю в сумі 127629,31 грн., здійснювалась у грудні 2008 р. по податкових накладних, що не охоплювались попередніми податковими періодами. А тому, позивачем, на думку відповідача, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1.ст. 3, Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Згідно із п. 6.1.ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єкти оподаткування, визначені ст. 3 Закону, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Пунктом 7.1., пп. 7.2.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. При цьому, правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що товарно-транспортна накладна є єдиним первинним документом, який є підставою для списання ТМЦ у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоотримувача при перевезенні вантажів у межах України. Вказане, відповідач обґрунтовує п. 2.3 Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України № 228/253 від 07.08.1996 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи». Проте, відповідачем не враховано, що зазначений наказ втратив свою дію, внаслідок скасування його Наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України № 507/1059 від 03.11.2006 р. «Про скасування наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.96 N 228/253». Безпідставним є і твердження відповідача щодо обов'язку позивача оформляти товарно-транспорті накладні за формою та порядком, передбаченому Наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.1995 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Вказаний наказ не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому його вимоги не є обов'язковими для підприємств, що не знаходяться у сфері управління міністерств. Також зазначений наказ втратив свою дію, внаслідок скасування його Наказом Міністерства інфраструктури України за 1005/1454 від 10.12.2013 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/34».

Окрім наведеного, відповідно до преамбули «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, правилами визначено права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Норми цих правил не поширюються на відносини, пов'язані з переходом права власності на майно, набуте за угодами купівлі-продажу, та їх подальше відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. В актах перевірки зазначається, та не заперечується у судових засіданнях представником відповідача, що вході проведення перевірок ревізору було представлено накладні на отриманий товар та реальність оформлених такими накладними господарських операцій. Жодних зауважень щодо правильності оформлення накладних на отриманий товар, у т.ч. щодо наявності усіх необхідних реквізитів передбачених чинним законодавством, у податкового органу немає і зі змісту накладних така обставина не вбачається. У зв'язку з наведеним, вказані накладні відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Як встановлено у ході розгляду справи у суді першої інстанції та у суді апеляційної інстанції що всупереч вимогам діючого законодавства, суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за січень 2008 р. - грудень 2008 р. та січень 2009 р. - червень 2009 р., в розмірі 4541918,84 грн. не відшкодовані.

Відповідно до п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.6.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 200/86 від 21.05.2001 року, платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

Згідно з п. 200.23 ст. 200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. У зв'язку з цим апеляційний суд вважає, що у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України. Відповідно до ч.2 п.200.15 ст. 200 ПК України, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 року у справі №813/8821/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С.Кузьмич

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 30.04.2014 року